- Паломницво - це шлях до втілення закономірного бажання доторкнутись до святих місць християнства, до концентрованої енергії Божої любові та Його благодаті. І людина заради цього вибирає паломницький шлях, аби наповнити себе силою Всевишнього. Історія християнства пам’ятає сотні, тисячі унікальних паломництв, які здійснили великі позитивні зміни у житті тієї чи іншої особи та по сьогодні захоплюють людство. І все в ім’я Бога та заради власного вдосконалення.
Найперше з’ясуємо, коли було започатковано Патріарший паломницький центр УГКЦ, у чому закладена філософія діяльності та якими є вектори його розвитку?
- Блаженнійший Любомир кардинал Гузар, усвідомлюючи той факт, що УГКЦ вийшла на достатньо гарний структурний розвиток свого функціонування, у 2009 році ініціював створення Патріаршого паломницького центру, який би розвивав ідею паломництва як в контексті практичного
втілення певних проектів, так і у сфері просвіти паломницького руху УГКЦ. Чудову візію мав на цю працю перший Генеральний директор Паломницького центру пан Дмитро Мироненко.
Генеральна стратегія на той час була такою - ми мусимо розвивати паломництво в Україні. Другим програмним розділом нашої праці були виїзні паломництва за межі держави. Відвідини Європи, Америки, Австралії, паломництва на Святу Землю. Ми розуміли, що розвивати цей рух в середині нашої країни потрібно не тільки з орієнтиром на українців, що тут проживають. Акцент також ставили на українській діаспорі, яка хотіла б приїхати до нас і подивитися, яка сьогодні є Україна. Адже у світі є багато українців у третьому поколінні, а в Україні вони ще не були і не мають справжньої уяви про ті духовні надбання, якими багата наша земля.
- Відомо, що Патріарший паломницький центр УГКЦ видав довідник «Паломницькі місця». Що спонукало взятися за цю працю та як вдалося здійснити її?
- На кожному кроці чуємо: у нас стільки усього цінного: і Трипільська культура, і Крилос, і Гошів... А коли поставити фахове питання: а покажіть маршрути, а покажіть адреси, категорії сервісу, транспортні особливості. Тут і закінчувалося наше натхнення. Тому що, дійсно, інформаційної бази не було. І ось Патріарший паломницький центр взявся за надскладну, але корисну працю: створення мапи паломницьких місць перш за все Української Греко-Католицької Церкви. Робота тривала довго - два роки. Наші фахівці збирали усю інформацію, що стосується чудотворних місць, ікон, мощей, цілющих джерел.
У результаті цієї праці вийшов у світ довідник «Паломницькі місця», у якому зосереджено найбільш знакові духовні надбання УГКЦ. То ж кожен може скористатись цією збіркою та почерпнути для себе багато цінного, бо, насправді, ми дуже мало знаємо про Україну. Ми живемо тут, радіємо, що ми українці, кажемо - «ми є греко-католики», але все-таки мало знаємо про сучасне та минуле своєї Церкви. Дякую першому Генеральному директорові Патріаршого паломницького центру пану Дмитрові Мироненку, адже саме він зумів зорганізувати фахівців, які надзвичайно серйозно поставились до цієї праці. І тепер маємо результат.
- Отче Любомире, чи є у полі вашого зору сакральні та культурно-історичні місця центральної частини України, Києва?
- Так, крім подорожей до святинь нашої Церкви, скажімо, у Зарваницю, Крилос, Крехів, Гошів, Борислав, - прагнемо розвивати паломницькі тури і в центральній частині України чи в околицях Києва. Чому б, скажімо, не відвідати Батурин, Канів, Чигирин... Але є складнощі. На жаль, держава досі не уклала ґрунтовну схему маршрутів визначних місць України. І тут, я бачу, що можемо спільно діяти з державними інституціями, які дотичні до питань туризму. Думаю, разом можемо зробити вдалий крок, популяризуючи релігійно-церковні та культурно-історичні місця України.
- Майдан - особлива територія. Адже на цьому місці пролилась кров людей, що відстоювали людську гідність. У радіоінтерв’ю Ви наголошували, що увага фахівців паломницького центру до цього місця особлива...
- Київ. Це особлива, сакральна територія. А тепер і Майдан - надпотужний духовний та матеріальний фактор українства. Маємо свіжу ідею. Будемо розробляти маршрут не тільки для діаспори, але й для усіх людей, хто матиме бажання відчути подих Революції гідності - кінця 2013 початку 2014 років. Образів, пов’язаних з Майданом, виникає у нас дуже багато. І це закономірно. Адже уява людини доволі багата. Однак те, що ми бачимо по телевізору чи на моніторах комп’ютерів - не можна порівняти з тим, що бачать наші очі, що відчуває наше серце та душа безпосередньо в епіцентрі подій. На тих місцях, де пролилась кров, де народжувались для вічного життя герої «Небесної сотні». Тобто Майдан повинен набувати образу святості, адже він має велику притягальну силу та світлу історію.
- Господь діє усюди однаково - у Ватикані, Барселоні чи Суботові... Які знакові паломництва поза межами України вдалося здійснити?
- Ми чітко усвідомлюємо, що світ поза Україною є теж великий, багатогранний і там, справді, як і усюди, діє Господь. Тому ми зобов’язані відкривати цей християнський простір з колосальними здобутками для наших паломників. З часу зародження Паломницького центру і по сьогодні ми розробляємо нові маршрути паломництв. Популярними та важливими є поїздки до Святої Землі (Ізраїль, Палестина). Рим, Ватикан, Венеція, Барі (Італія), Люрд (Франція), Фатіма (Португалія), Ченстохова (Польща), святині Греції, Грузії та Вірменії - основні паломницькі центри, до яких ми організовуємо паломництва. Це духовні стовпи християнства.
Світ іде вперед, людина вдосконалюється. І ми не можемо зупиняти розвиток думки. То ж зараз кожен новий маршрут розробляється у тематичному контексті. Надто важливим у нашій праці є підготовчий період, а далі і безпосередній процес паломництва. Ось навесні була поїздка до Ватикану. Тема: Святі XX століття. Канонізація Блаженного папи Івана Павла II та Блаженного Папи Івана ХХІІІ у Ватикані. Це паломництво тривало з 24 квітня по 3 травня. Однак готувалось воно задовго до цієї поїздки. І результат неймовірно високий.
Ми раді за наших логістів. Вони зуміли настільки вдало розробити маршрут, що за цей невеликий час подорожі наші паломники побували у п’яти європейських країнах. Ночували наші брати та сестри у комфортних готелях. Але найважливішим для нас є те, що надзвичайно ґрунтовною видалась духовна програма. Щодня священики служили Святі Літургії. Щодня люди мали змогу приступати до Святого Причастя. Відвідали чотири знамениті базиліки Римо-католицької Церкви у Римі, десятки соборів та храмів. Скажімо, собор св. Антонія у Падуї, собор св. Марка у Венеції, Вавельський кафедральний собор, знаменитий Міланський собор. Не оминули прочани увагою і греко-католицьку базиліку св. Софії у Римі, яка була споруджена стараннями патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого. У цьому соборі, як і у багатьох інших храмах, наші паломники мали Святу Літургію.
- Відомо, що українців за межами нашої держави зараз є вельми багато. Як вони реагують на наших паломників?
- Пригадую наші перші паломництва. Ми виїжджаємо, і нас у кожній країні зустрічають, нам відкривають церкву, до нас усміхаються, ми живемо в монастирі чи в реколекційному центрі. Скажімо, у Мюнхені сестри-монахині варять борщ чи зупу, бо гості з України приїжджають. І паломники кажуть: «Боже милий, нас всюди зустрічає Церква, нас знають. Ми раді, що тут є наша спільнота». Зараз також нас тепло зустрічають українці, що проживають за межами нашої держави.
- Відомо, що ключовою ланкою у системі паломництва є духівник - священик та керівник групи. Які обов’язки та функції покладаються на цих людей?
- Ми чітко усвідомлюємо, що туристична подорож і паломництво -це різні світи. Ми робимо акцент на духовному оновленні людини. У поїздку обов’язково виїжджає духівник - священик та керівник групи. Священик дбає про духовну складову, про душу та настрій людини. Це особа, яка творитиме родину в паломництві, яка мотивуватиме людину до молитви, яка буде справді духовним батьком у цій поїздці. Він заохочує до сповіді, обніме, розрадить, посміється, пожартує, допоможе. Духівник дбає, щоб щоденна молитва відбувалась мінімум п’ять разів у день. І обов’язково Свята Літургія. Бажано щодня.
Маємо особливі надії на керівників груп. Адже це чи не найголовніша ланка у системі організації та проведенні паломництв. Керівник групи - людина, яка дбає про організацію та інформування паломників: о котрій годині збираємося, о котрій годині сніданок, коли в нас вечеря, що ми завтра будемо бачити, і коли ми виїжджаємо, «прошу не запізнюватися!» Це керівник групи. Він організатор, менеджер поїздки. І, звісно, дбає, щоб нікого не згубити, передбачає превентивні заходи та систему взаємодії як віднайти людину, що вибилась із групи.
- Чи можете поділитись тонкощами формування паломницької групи?
- Ось як приблизно виглядає формування групи та шлях до святих місць. Людина телефонує в офіс. Вона має на меті здійснити паломництво. Перша заочна зустріч з менеджером. Майбутній паломник «іде у розвідку» дуже обережно. Він цікавиться - а хто буде у цій групі, які особи? Звісно, людина переживає, адже в дорогу їхати треба знати - з ким ідеш у путь. Це певне нащупування ситуації, певний ідентифікаційний тест - чи буде мені у цьому паломництві зручно та комфортно. Далі менеджер розповідає про специфіку поїздки, умови, програму...
У групі є різні особи. Приміром, ось людина, яка не є практикуючим християнином. Вона спершу вибирає маршрут та вивчає програму паломництва - «О, є Париж. Хочу там бути. Їду». Проходить організаційні моменти. Час вирушати в дорогу. Сідає в автобус. Люди збираються абсолютно різні, з різними підходами, з різними побажаннями. Спочатку живуть у своєму світі. Спілкуються з тими, хто є поряд. Пізніше знайомляться з тими, хто є навколо них. А це ж не екскурсія. Треба бути з усіма в одному полі співдії - треба молитися. Але людині, яка у житті не практикує молитву, зразу важко. І тут вона бачить інший світ, інших людей - не тих, що, звично, у своєму колі життя. У групі однозначно трапляються люди, їх декілька, які дуже обізнані з релігійними обрядами, молитвами. І ті, що не звикли молитись, думають про себе або кажуть один до одного: «глянь, ті люди вміють молитися, вони відкриті до спілкування. А ми не вміємо». І вони один одного вчать, один одного доповнюють. Вони поволі крок за кроком входять у стан молитви. Пізнають себе глибше. Деякі паломники кажуть: «Боже, ми в житті ніколи так багато не молились, як у паломництві».
Спільна трапеза: снідаємо разом, вечеряємо разом, гуляємо. І тут уже групки формуються. Скажімо, десь там у Кракові, у Парижі, чи в Барселоні вже утворились невеличкі спільноти. На половині паломництва відчуваєш, що твориться велика гарна родина. Як приємно вести спостереження за людьми, які формуються у християнську спільноту. І розлука в останній день прощі для них є дуже чутливою та глибокою.
- Патріарший паломницький центр є структурною одиницею УГКЦ: чи їдуть з вами у паломництва представники інших релігійних деномінацій?
- Відповідь проста: велика кількість людей, яка трактує себе віруючими, не ходить кожної неділі до церкви, вони не ходять кожного місяця до церкви. Буває, що вони приходять до храму раз у рік. Чи можна сказати, що особа з цієї когорти є православним чи греко-католиком? Я з впевненістю скажу, що це є християнин. Людина - християнин, бо ми є християни. І тут немає жодних перешкод, коли християни їдуть і пізнають сакральні святині: чи це є католицькі, чи протестантські, чи православні. І коли ми бачимо цей християнський, колосально потужний, прекрасний світ, коли ми пізнаємо його і змінюємось на краще - ми тоді конфесійність ставимо не на перше місце. Адже наше завдання - пробудити у людини прагнення до вдосконалення та очищення душі.
- Система ризиків. Цей фактор теж має надзвичайно велике значення у контексті паломницьких турів. Адже у ЗМІ інколи з’являється інформація про те, що та чи інша туристична група потерпає від бездіяльності туроператорів, які вчасно не подбали про систему ризиків. Чи володієте превентивними напрацюваннями, які гарантують уникнення небажаних проблем?
- Є організації, які іменують себе паломницькими центрами. Вони хочуть організовувати паломництва, але, на превеликий жаль, про ризики не дбають. Патріарший паломницький центр УГКЦ змушений дбати про ризики. Адже ми вирушаємо в дорогу - в чужий край. Там свої закони і свої традиції. Знаєте, кожен, хто б не виходив з дому в путь - він мусить подбати, якою стежкою ітиме. Він має спланувати відповідний маршрут. Передбачити, де буде ночувати, що буде їсти. Коли на етапі організації цього немає, а сподіватися, що це є паломництво, мовляв, люди їдуть молитися, то ж все буде гаразд. Дай Боже! Часто буває, що паломництво справді вдається здійснити без особливих пригод. Але трапляються і непередбачувані обставини. Може поламатись автобус? Може. Цього не передбачиш, правда. Проте ми робимо все можливе, щоб паломництво проходило безпечно та комфортно, і непередбачувані обставини, якщо такі трапляються, вирішувалися швидко і не впливали на комфорт паломників.
- Як паломницький центр працює з компаніями, що надають транспортний та готельний сервіси?
- Ми стараємося мінімізувати ризики. Гарна ознака професіоналів - вони випереджають ризики ще до виїзду групи. Підбирається автобус, щоб він був новий, щоб фірма, яка надає автобус, мала партнерів закордоном. То ж якщо автобус зламається - протягом дуже короткого часу повинен приїхати інший автобус фірми-партнера.
Як деякі паломницькі чи туристичні організації обирають готель? Хутко відкривають інтернет і радо оглядають презентаційний сайт того чи іншого готелю. Ми йдемо іншим шляхом. Орієнтуємось не на гарно презентований сюжет чи то добірку фото на сайті готелю, а на власну оцінку. Наш менеджер особисто повинен бути в цьому готелі, оглянути номери, меню шведського столу, сервіс. За період роботи паломницького центру ми маємо напрацьовану базу готелів-партнерів, яким довіряємо.
Отже коли вибирається паломницький центр - треба добре вивчити їх досвід праці: скільки людей вони возять, як вони організовують поїздки, які маршрути у них розроблені. Варто почитати в інтернеті відгуки паломників. Це дуже важливо.
- Отче Любомире, як би Ви змалювали рік 2014 у контексті діяльності Патріаршого паломницького центру УГКЦ?
- Рік 2014 видався дещо складним. Люди, дякувати Богу, зосереджені на підтримці України. Адже знаємо, що зараз потенційні паломники - сумлінні, духовні люди фінансово підтримують нашу армію. Проте, Бог так веде наші справи, що ми продовжуємо працювати, розпрацьовуємо нові ідеї та маршрути. Повсякчас вивчаємо думки та прагнення паломників.
Завершуємо рік запланованими турами до Європи, до Ватикану. Маємо також поїздку на Святу Землю, досить цікавим повинно видатись паломництво: Різдвяна Європа. Думаємо, наступний рік у контексті паломництв буде теж цікавим. Найближчим часом ми запропонуємо паломникам нашу програму на 2015 рік.
- На завершення розмови просимо сфокусувати думки у русло пріоритетної сентенції: який зміст у свою філософську складову повинна закладати людина, що вирушає у світ паломництва?
- Гасло Патріаршого паломницького центру «Духовно зростайте з нами». Бачите, ми шукаємо себе. І менеджери, і керівники груп, логісти та духівники, які їдуть у паломництво, теж шукають свій внутрішній світ. Щоби пізнати його - потрібно змушувати, спонукати, заставляти себе до внутрішньої рефлексії. І саме у паломництві є добра нагода для цього. Адже там ми відірвані від звичного темпоритму життя. Ти їдеш в автобусі чи летиш в літаку і маєш час: немає мобільного телефону... Ми маємо час застановитися, подумати, поспілкуватись з собою. Адже основна мета паломництва - це не пізнати країну, не пізнати духовну спадщину того народу, де перебуваємо, хоча це теж важливо. Основна мета - це пізнати себе.
Я люблю вирушати у паломництво, бо для мене паломництво - це відпочинок. Це одне місце, де я можу відпочивати. Часто їду духівником, не раз доводиться їхати керівником групи. І навіть в обставинах обов’язку, які покладаються на мене, - я відпочиваю. І наша команда прагне того, щоби людина, яка вирушила у паломництво, відпочивала з Богом. Оце є найприємніше.
Інтерв’ю підготував журналіст Володимир КАЧУР
