Скільки б не писалось, але уся наша писанина, мабуть, не вплине на життя тої одинокої і, можливо, вельми знедоленої літньої жінки, котра, сидячи на одному із тротуарів львівського проспекту Чорновола, щовечора просить милостиню. Чомусь ані «перший вологий» львівський сніг, ані повна відсутність потенційних копійчаних донорів не спонукали її залишити «робоче місце». Можливо, це була її остання ніч, а можливо, таких ночей буде ще більше. Можливо до неї завітає шанувальник Святого Миколая із пропозицією змінити спосіб життя, або ж її вивезуть у більш тепле та грошовите місце. Про це, мабуть, знає хтось, але не ми. Ми й надалі житимемо певними здогадками, власними життєвими псевдо, кредо чи стереотипами.
Проте нам пощастило. Зокрема тим, хто тримає у руках черговий номер нашого часопису. Значить ми живі. Ми йдемо правильною дорогою. Ми прагнемо конкретних та справедливих змін у нашому житті, а відтак у житті нашого суспільства. Нам, мабуть, пощастило й тому, що ми не лише про це мріємо, думаємо, але у певний спосіб намагаємось втілювати у життя. Звісно, кожен відповідно до своїх можливостей, проте ми діємо. Ми читаємо. Ми вчимось. Ми запитуємо. Ми втілюємо. Ми... Роблячи усе це, стаємо КИМОСЬ. Звісно, можемо і спокуситися бути КИМСЬ, адже це вже певний статус.. Певною мірою це постійне неадекватне ставлення до нас нашого оточення. Це... Зрештою, кожному відомо, що його болить, коли він, нарікаючи на людей із телевізора, й сам не проти трішечки побувати у «їхній шкірі». Статус і слава, що ще потрібно мерцям? Ну і трохи свіжої земельки. А люди? Люди зрозуміють, бо вони, як і ми, також шанують лише статуси, а не одні одних.
Хочете цього чи ні, але саме чудо життя чи, власне, чуда у нашому житті, суперечать такому щастю. Є люди, які бачать людину в людині. Котрі, витрачаючи власний час і сили, допомагають напівмертвим стати з рукотворних могил та бути світилами для інших. Тут працює благодатна каса взаємодопомоги. Тут спільно із Небесним Отцем поглиблюється віра та надія у теперішній день, та творяться діла для завтрашнього дня. І саме тут, нам пощастило і щаститиме, бо ми добрі. Як колись добрим був Миколай. Хай щастить завжди бути добрим.
