Проповідь на Страсний четвер (2025)

«Вечері Твоєї Тайної днесь,Сину Божий, мене причасника прийми..» Слава Ісусу Христу!Всечесні і преподобні отці!Дорогі у Христі брати і сестри! Євангельське читання Страсного Четверга містить зворушливу розповідь про останні події з життя нашого Спасителя. Ми стаємо свідками Його таїнственної зустрічі з учнями довкола пасхальної трапези, на якій була встановлена Пресвята Тайна Євхаристії, спостерігаємо, як Він умив ноги своїм апостолам, показавши, що суттю Священства є служіння. Ось врешті настала та година, до якої Ісус ішов ціле своє земне життя. В Євангелії сказано: «Як прийшла година, сів Він до столу й апостоли з Ним...» (Лк. 22,14). Наставши, ця година не минає, вона прийшла в наше земне життя, щоб вирвати нас із тенет смерті і повернути до життя, і саме вона збирає нас на кожній Євхаристії. Смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – це не тільки минулі факти історії, але події вічно живі у церковних богослужіннях. Літургія Церкви перемінює хронологічний, лінійний час у кайрос – час сприятливий, час спасіння, який набирає нового значення, нової і божественної якості. Історичне минуле й майбутнє зливаються у літургійному «тепер», яке дозволяє нам пережити події з історії спасіння як живу спасаючу реальність. Літургія Тайної Вечері розкриває важливий зв'язок – між встановленням Євхаристії і виходом Ізраїля з єгипетського рабства. У ніч виходу з Єгипту кров агнця на одвірках домів, де жили сини Ізраїля, була знаком спасіння. Можна сказати, що саме цією кров’ю вони були виведені з дому рабства до Землі Обітованої, до свободи, до повноти життя. І так, як пасхальна трапеза вибраного Народу Божого нагадувала юдеям про те, як Бог вивів їхніх предків з єгипетської неволі, так пасхальна Тайна Вечеря прообразує майбутнє звільнення від рабства гріха, звершене через Христову хресну Жертву. Христос є тим Пасхальним Агнцем, Який звільняє свій народ Кров'ю, пролитою на хресті. Євангеліє розповідає нам, що Ісус «почав обмивати учням ноги» (Йо.13,5). Цей жест – вираз служіння і смиренної любові. Бог любить своє створіння, людину. Він продовжує любити її навіть після падіння. Задля неї Він одягає одяг слуги, миє наші брудні ноги, щоб ми удостоїлися сидіти з Ним за Його столом. Умивання ніг готує апостолів, які зібрались на Тайній Вечері, до встановлення Євхаристії. Таким чином Христос повстає перед нами в образі слуги. Він каже: «Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Йо.13,14). Христос на Тайній Вечері являє себе як Той, Хто служить (пор. Лк.22,27). І тільки той є істинним учнем Христа, хто має з Ним «частку», хто готовий служити, подібно як Він. Що означає мити ноги один одному? Кожна добра справа для ближнього – особливо для страждаючих і для тих, кого інші відкидають – це і є миття ніг. Господь закликає нас навчитися смиренності, мужності та доброти. Але є й глибший вимір цього жесту. Христос забирає наш бруд через очищаючу силу своєї доброти. Мити ноги одне одному означає невпинно прощати один одному, завжди починати все заново. Коли Господь очищає нас, тоді ми можемо перебувати за Його столом і бути послідовниками Його спасительної науки. Христос є Тим, Хто служить. В своєму пасхальному служінні Він видає себе самогона страждання і хресну смерть. Тайна Вечеря, на якій Господь започаткував Пресвяту Євхаристію, не просто випереджує Його хресну жертву, а тісно повʼязана з нею. Кожен християнин, який причащається Євхаристійних дарів, таїнственно користає з відкупительних плодів Христових страждань, смерті і воскресіння. Тому Христос на Тайній Вечері каже: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22,19), велить їм аж до кінця світу роздавати Свої Плоть і Кров під Євхаристійними видами Хліба і Вина. Церква безнастанно довершує наочне втілення Тайної вечері на Євхаристійній Літургії. Ми як Народ Божий, що паломничає історією, зміцнюємось Євхаристією на своїй дорозі життя, коли стаємо її причасниками. Христос, який повністю живе для Отця, бажає, щоб і ми жили через Нього, і тому таїнственно дає Себе нам у Євхаристійних дарах. Хліб є повсякденною поживою людини, без якої їй важко жити. Вино є напоєм, необхідним для здоров'я організму. На євхаристійній же ж жертві ці земні дари стають Небесним ліком, поживою для вічного життя. В цьому й полягає Христове служіння – служіння для спасіння через Тайну Євхаристії, яку продовжує звершувати Церква аж до кінця світу – до Його Другого і Славного Зновупришестя. Так Христос подає себе на поживу під видами хліба і вина. Страсний четвер – це день Євхаристії, але це також особливий день для тих, хто звершує цю святу Тайну. Тому досить часто можемо почути, що Священство бере свій початок від Тайної Вечері. Коже священик народжується саме під час євхаристійного богослужіння, коли на його голову, схилену при престолі, єпископ – наступник апостолів, безпосередніх свідків і учасників Тайної Вечері – покладає свою святительську руку. Відтоді священник назавжди вписується у священство Ісуса Христа і покликається продовжувати в наших часах єдину таїнственну жертву Сина Божого, щоб доступ до її плодів мали також християни нашої епохи. Вони служать освяченню Божого люду. Слідом за Христом священники вмивають у Святій Тайні Покаяння наші душі, аби ми були гідними приступати до євхаристійних дарів Його Тіла і Крові. Молімося за наших священиків, аби вони були гідними Служителями Євхаристії та проповідниками Слова Божого. Їхнє служіння є надзвичайно важливим для нашого спасіння. У цей день мої слова вдячності линуть і до самих священиків. Молю Господа, аби Він по всі дні Вашого життя наповнював Вас своєю божественною любов’ю, кріпив своїм Тілом та Кров’ю, промовляв з Вашої душі словом життя вічного. В переломні моменти історії нашого народу відкривалися особливі прикмети Христового священства. Коли серця людей сповнюються непевністю, тривогою і страхом, вони насамперед звертаються до своїх духовних наставників за порадою і підтримкою, Божим Словом та Його благодаттю. Можна справедливо визнати, що через наше душпастирське служіння люди шукають того, що вічне й правдиве, того, що не проминає, – шукають Бога, якого ми покликані їм свідчити. Саме в такому ключі відкривається нам зміст Христового священства в Посланні апостола Павла до Євреїв. Він описує нам Христа – Вічного Архиєрея, який увійшов у своєму воскресінні до Небесної Святині, щоб «ми мали сильну заохоту… що прибігли прийняти надію, призначену нам. В ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архієреєм повіки, на зразок Мелхиседека» (Євр. 6, 18–20). Пам’ятаймо, дорогі отці, що джерело наших священичих свячень є в тому, що ми зустріли Особу – Ісуса, а радше Він нас зустрів і перебуває з нами. Плоди нашого служіння залежать від глибини нашого усвідомлення того, що з Богом ми ніколи не самотні, навіть у скрутні хвилини, коли ми стикаємося з проблемами і перешкодами, які здаються непоборними, а їх у нашому народі чимало. Супроводжуймо Ісуса, слідуймо за Ним, але перш за все знаймо, що Він супроводжує нас і бере нас у свої обійми. В цьому наша радість і надія, яку ми повинні являти світові. Дорогі в Христі! Страсний тиждень – це час, коли ми літургійно переживаємо страждання і смерть Христові. Наш український народ вже більше десяти років прямує своєю хресною дорогою, потерпаючи від російської збройної агресії – розчаровується через зраду і нечутливість сильних світу цього; втрачає кров своїх синів і дочок; шукає своїх симонів киренейців, які б допомогли йому вистояти; але й втішається посильною допомогою тих, хто готові надати підтримку навіть у власних недостачах… Серед цих болів, тривог і страждань памʼятаймо, що Голгофа не є остаточним кінцем, бо Життя, Правда і Добро неодмінно воскресають, навіть попри те, що ворог марно намагається поховати їх під тягарем каменя безнадії, розчарувань і зневіри. Ми не знаємо, через які ще випробовування поведе нас Господь. Але ми знаємо, що світло Воскреслого Христа просвітлює навіть найпохмурішу темінь. Несімо у світ пасхальну радість нашої християнської віри, не даймо вкрасти у нас надію, не дозвольмо нікому викоренити з нас любов. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь. + Ярослав 17 квітня 2025 року Божого,м. Дрогобич Детальніше...

У Катедральному соборі відбулись пасхальні богослужіння [фото]

20 квітня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії. Детальніше...

Владика Ярослав у Великий Четвер: Страсний четвер – це день Євхаристії, а також особливий день для тих, хто звершує цю святу Тайну [фото]

17 квітня, у Великий Четвер, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Архиєрейську Літургію Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Спочив у Бозі Святіший Отець Франциск, Папа Римський [звернення владики Ярослава до духовенства й вірних]

Всесвітліші, преподобні та всечесніші Отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі у Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Дорогі у Христі! Зранку 21 квітня 2025 р.Б., у Світлий Понеділок, з Римського Апостольського Престолу прийшла новина про те, що о 7:35 хв. за Римським часом помер Святіший Отець Франциск. Єднаючись у молитві за те, щоб Воскреслий Господь упокоїв померлого «у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, де немає болю, печалі, ні зітхання», благословляю нашим душпастирям 26 квітня 2025 р. Б. відслужити на парафії Божественну Літургію та панахиду за новопереставленого. Стосовно літургійних поминань, то до вибору нового папи Римського благословляю поминати лише живих представників церковної ієрархії (Блаженнішого Патріарха Святослава, преосвященного митрополита Ігоря та боголюбивого єпископа Ярослава). Цими днями разом з вірними інших Помісних Церков, які належать до католицького сопричастя, ми також єднаємось у спільній молитві за те, щоб Дух Святий через виборчий конклав у найближчому часі послав нам нового Єпископа Риму, який би гідно продовжив нести непросте служіння наступника Апостола Петра серед викликів сучасного світу, зокрема в складних обставинах російської агресивної війни супроти України, яка своїми наслідками впливає на весь світ. Благословення Господнє на Вас!владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Детальніше...

Владика Ярослав привітав духовенство та вірних єпархії із святом Христового Воскресіння [відео]

  У своєму зверненні єпископ сказав: "З нагоди світлого празника Христового Воскресіння прийміть щирі привітання й сердечні побажання, щоб разом з перемогою Христа над злом і смертю прийшла перемога нашого народу над ворогом! Нехай радість Христового Воскресіння стане для кожного з нас джерелом християнської надії, яка вказує безпечний шлях серед темряви труднощів і випробувань. Детальніше...

Владика Ярослав закликав вірних взяти участь в події освячення храму св. Юрія Побідоносця, яке здійснить Блаженніший Святослав

  Владика Ярослав (Приріз) закликав всіх вірних Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ до участі у величній події з нагоди освячення оновленого храму святого великомученика Юрія Побідоносця та візиту патріарха Блаженніший Святослав до Дрогобича. Детальніше...

Великоднє послання владики Ярослава (2025)

Прийдіть усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню,це бо через хрест прийшла радість усьому світові. Гимн Воскресної утрені Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі вХристі брати і сестри! ХРИСТОС ВОСКРЕС! Після покаянної великопісної мандрівки, впродовж якої ми випрошували в багатомилостивого Бога «духа чистоти, покори, терпеливості й любові», щоб сподобитися духовними очима споглядати нев’януче світло Христового Воскресіння, настав сьогодні справді знаменний і святий Великдень – «свято над святами і торжество всіх торжеств», як співаємо у наших пасхальних піснеспівах. Сьогодні Христос воскрес, подолав смерть і дарував нам перспективу вічного життя! У ці пасхальні дні Церква закликає нас до духовної радості: «Небеса достойно нехай веселяться, земля ж нехай радіє, нехай же празнує світ увесь, видимий і невидимий, бо Христос воскрес – радість вічна» (Канон Пасхи). Ця пасхальна благовість є джерелом нашої радості, бо утверджує в нас переконання про неодмінну перемогу Істини на брехнею, Добра над злом і Життя над смертю. Із глибини віків аж до сьогодні до нас долинають слова, якими воскреслий Господь звертається до жінок-мироносиць, що засмучені й розчаровані йшли до Його гробу: «Радуйтеся!» і «Не бійтесь» (пор. Мт. 28, 9–10). Завдяки духовній радості, яку Христос подарував нам у пасхальній події, упродовж віків розвивалася наша християнська віра. Саме вона перетворила несміливих рибалок на безстрашних апостолів, які проповідували воскреслого Господа по всьому світі. Саме вона променіла на обличчях Христових мучеників, які заради віри в Нього йшли на страждання і смерть, стаючи насінням, яке зроджувало нових християн і утверджувало Його Церкву. Саме вона надихала численних чоловіків і жінок покидати блиск і принади цього світу та ставати подвижниками чернечого життя. Ця духовна радість має супроводжувати й нас кожної миті нашого життя, надихаючи і скріплюючи навіть у найскрутніші моменти, адже воскреслий Христос, який дарував її нам, запевняє: «… Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20). Своїм Воскресінням Господь переміг гріх і смерть, зруйнував темне царство сатани. Він відчинив нам двері Небесного Царства, очікуючи, що і ми відкриємо перед Ним двері нашого серця: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо Мною» (Од. 3, 20). Щоб стати співучасниками цієї Христової пасхальної перемоги та спадкоємцями вічного життя у підготованому нам Небесному Царстві, маємо долати гріхи і пристрасті у собі, здобувати перемоги в особистому духовному житті. Воскресіння Христове – справді центральна подія історії спасіння. Апостол Павло у своєму Посланні до Коринтян пише: «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (I Кор. 15, 14). Ось уже два тисячоліття Церква живе цією звісткою про Христове Воскресіння і прагне долучити до неї кожну людину. Для свідчення про воскреслого Спасителя необов'язково вирушати у далекі краї, подібно до Христових апостолів, які ширили воскресну євангельську звістку далеко від рідної землі.Кожен з нас, перемагаючи гріх у собі та ведучи зразкове християнське життя, стає причасником пасхальної перемоги нашого Спасителя, а відтак – свідком Його Воскресіння і апостолом пасхальної радості у світі. Навколо нас є чимало людей, які дуже потребують живого прикладу християнської віри, що вніс би сяйво Воскресіння в їх земне життя, надихаючи прямувати стежками Божих заповідей до Небесного Царства! Станьмо для цих людей носіями пасхального світла і надії, знаряддями миру та свідками жертовної і вірної любові. Улюблені в Господі! Пасхальні заклики до духовної радості можуть видаватися нам надто недоречними, особливо в той час, коли ми із занепокоєнням спостерігаємо, що відбувається у світі і навколо нас. Хоч ворог людського роду переможений Христовим Воскресінням, проте спокусник продовжує вести свою ненависницьку війну супроти нашого спасіння і надалі. Не зумівши подолати Сина Божого, диявол намагається вбити Його у людських серцях, сіючи не тільки смерть і страждання, а й зневіру, страх і безнадію… Ці почуття посилюються в нашому народі суперечливими та образливими для нашої людської, національної і християнської гідність висловами і діями теперішніх можновладців і політиків світового рівня. Ми вкотре переконуємося, що не потрібно «надіятися на князів, на синів людських, – у них нема спасіння!» (пор. Пс. 145, 3). Натомість перед лицем мінливості людських поглядів і дій та часом і відвертої людської зради наш погляд ще сильніше скеровується до Христа воскреслого – воістину Сина Божого і Сина Людського, який, «полюбивши своїх, що були у світі, полюбив їх до кінця» (Йо. 13, 1) і силою цієї вірної любові назавжди подолав наслідки людської злоби, гордині, невірності, ненависті і зради. У Ньому знову і знову шукаємо для себе та для нашого народу порятунку, визволення, спасіння і надії! Зазнаючи матеріальних втрат і фізичних болів, памʼятаймо, що значно страшнішою за смерть тілесну є смерть духовна. Тому маємо вистояти не лише у видимій війні, а й у духовній боротьбі з гріхами і пристрастями. Це надзвичайно важливо в наш неспокійний час, коли ми стаємо свідками намагань підмінити традиційні моральні цінності, зневажити гідність людини, потоптати вартість сім'ї як нерозривного союзу чоловіка і жінки, підважити духовні й моральні принципи, які походять від Творця і покликані запевнити людині та людській спільноті справжній розвиток, гармонію і мир... У ситуаціях, які ми можемо вважати безвихідними, не забуваймо про численні свідчення зі Святого Письма: «Звірся на Господа всім своїм серцем… У всіх твоїх путях думай про Нього і Він твої стежки вирівняє» (Прип. 3, 5–6); «Не бійся … бо Я – Бог твій! Я додам тобі сили, Я тобі допоможу, підтримаю тебе переможною правицею Моєю» (Іс. 41, 10).Навіть за найскрутніших обставин, християн, продовжує надихати віра в Христа воскреслого, у торжество Його правди, у справжність і нездоланність Його любові. Син Божий воскрес, попри важкий камінь, яким було привалено вхід до Його гробу, і попри озброєну сторожу, яка стерегла Його. Світло пасхального тріумфу, яке осяяло Всесвіт дві тисячі років тому, продовжує сяяти і нині, просвічуючи наш життєвий шлях і допомагаючи нам долати темряву страждань, труднощів і випробувань, якими древній змій і його теперішні слуги намагаються звести людство з дороги правди і життя. Дорогі в Христі! Прийміть щирі вітання й сердечні побажанняз нагоди світлого свята Христової Пасхи! Сповнюймося духовною радістю, яка засяяла із гробу нашого Спасителя і яка пливе з нашої віри у Христове Воскресіння. У ці святкові дні несімо пасхальну радість і підтримку тим, хто нас оточує, особливо тим, хто цього найбільше потребує: хто переживає біль і жалобу втрати рідних і близьких, хто зазнає поневірянь, бо через війну був змушений покинути домівку, хто носить у собі фізичні й духовні рани і травми, хто страждає в полоні чи, будучи насильно депортованим, на чужинецькі території. Духовно і матеріально підтримуймо наших воїнів-захисників, завдяки яким можемо святкувати Господнє Воскресіння у своїй вільній і соборній, а не окупованій і поневоленій країні. Нехай Божественна любов, яку на Хресті наш Спаситель виявив усьому людському родові, стане сенсом та орієнтиром нашого життя і наших змагань за гідність, правду і свободу. Будьмо доброчесними з ближніми, виявляймо співчуття до знедолених, допомагаймо потребуючим і молімося за кривдників. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! +Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці, у Хрестопоклонну неділю 2025 року Божого   Детальніше...

Відбулась подячна Літургія за довголітнє служіння владики Григорія Комара в Самбірсько-Дрогобицькій єпархії [фото]

13 квітня, у свято Входу Господнього в Єрусалим, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич, відбулась подячна Архиєрейська Літургія за довголітнє служіння у Самбірсько-Дрогобицькій єпархії владики Григорія Комара, якого нещодавно призначено Апостольським адміністратором Екзархату в Італії. Подячне богослужіння очолив владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні владики Григорія та чисельного духовенства єпархії. Богослужіння супроводжував Заслужений Прикарпатський ансамбль пісні і танцю України «Верховина». Детальніше...

У Самбірсько-Дрогобицькій єпархії молились за мир в Україні й цілому світі [фото]

12 квітня, у Лазареву суботу, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію за мир в Україні та в цілому світі. Богослужіння відбулось у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...

Владика Ярослав: Віра – це пізнання Бога через безнастанне та необмежене довір'я до Його Особи і вірність до Нього

30 березня, у 4-у неділю Великого посту, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Детальніше...