SDE

Коляда

№1 (150), січень 2013 _ Анна ВЕЛИКА
Друк E-mail

 

Яскрава зірочка на небі

Горить, горить і не згаса.

А дітвори веселий щебіт

Дзвінкий, прозорий, як роса,

До неї лине в ці хвилини –

В нім слава Господу Христу,

Що народився, як людина,

В цю ніч, воістину святу.

Горить зоря – не погасити,

Вона нагадує для всіх,

Що народився Сам Спаситель

І смерть любов’ю переміг.

 

140-koljadaНезабаром ввійде до кожної домівки свято свят – Різдво Христове! У домі панує мир та злагода, усі негаразди забуті. А по вечері усі починають колядувати.

Колядки - це величальні пісні зимового циклу, що збереглись від найдавніших часів в скарбниці української народної творчості. Вони відзначаються своєрідною жанровою природою і багатим різноманітним змістом.

Важко встановити час виникнення колядок та щедрівок, але й до наших днів зберегли деякі риси від тих найдавніших часів. Природа в них змальована в оригінальній єдності з людиною і виступає життєрадісною, світлою і щедрою. Особливо яскраво вона представлена в обрядових діях, що супроводжували це свято. Невід’ємним атрибутом у них є зерно та хліб. Так, на Святвечір вносили в хату сіно, солому, снопи (пшениці або жита), готували дванадцять страв, серед яких обрядове значення мала кутя. Новорічні привітання й колядки були сповнені картинами хліборобської праці і завершувались побажаннями врожаю та здоров’я.

Обходи хат з плугом і козою, яка часто мала вуха з колосків, «засівання» (на Чернігівщині), чи «посипання» (в Галичині і на Волині) на Новий рік, обв’язування дерев у різдвяний вечір або на Різдво (в Галичині і на Волині), обтанцьовування бджіл (на Гуцульщині) – навдивовижу багаті звичаї нашого народу.

З прийняттям християнства Церква на місце народних колядок запровадила релігійні. В ХV ст. з’явилися друковані збірники церковних колядок – «Богогласники», які Церква поширювала між народом. Авторами цих колядок, на думку І. Франка, були переважно звичайні братчики та монастирські, світські і духовні послушники та дяки. Вони внесли в церковні коляди дещо з соціального елементу, що задовольняло народ, деякі з цих колядок швидко поширювалися, їх співали в народі, про що згадує Т. Шевченко в драмі «Назар Стодоля», де козаки під вікном сотника співали коляду із «Богогласника». Також і дяківські школи поширювали церковні коляди.

У всіх церковних колядках містерія Вифлеємської ночі, народження Ісуса Христа від Пречистої Діви є найважливішою подією. Із цією подією в колядах пов’язується визволення людства від первородного гріха та постання нової ери в житті всіх народів світу. В коляді «Бог предвічний» співається:

Бог предвічний народився,

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь

І утішив вся...

Не в усіх місцевостях України починають колядувати одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий вечір; на Слобожанщині (колишній Гетьманщині) та на Гуцульщині - у перший день Різдва Христового, після того, як у церкві закінчиться богослужіння; на Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят уранці. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата, а на Галичині інколи колядують і ґазди, але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.

Такі колядники колядували в хаті перед образами, а сьогодні – де вдасться, навіть на порозі, аби дозволили колядувати. А щоб дозволили, вся ватага стоїть під вікном, гукає: «Пане господарю, благословіть Христа славити!». А нині запитують: «Чи можна колядувати?». І коли згоду отримано – по всій хаті лунає дзвінка коляда. Ще з давніх-давен люди дарували колядникам ласощі: пампушки, горішки.

Із Богоявленням, хрещенням Ісуса Христа в річці Йордан, пов’язані щедрівки. В усіх церковних колядах і щедрівках, крім славлення Дитини Ісуса Христа, Марії і Йосифа, оспівуються події, найтісніше пов’язані з містерією Різдва Христового.

Найкраще зберігся обряд колядування в Західній Україні, на Закарпатті, а також на Поліссі й Волині. Разом із співанням колядок часто відбувалися народні вистави: «Коза», «Вертеп».

Щедрування, як свідчать записи ХІХ-ХХ ст., відбувалося простіше. Під Новий Рік ходили групи дівчат й співали щедрівки, а на Чернігівщині, Київщині, Полтавщині – колядки, за що одержували подарунки. В Західній Україні також щедрували парубки (водили «Маланку»).

В день Нового Року з самого ранку в селах і містах України діти, переважно хлопці, йшли поздоровляти господарів, засіваючи зерном і приказуючи:

На щастя, на здоров’я,

На той Новий Рік,

Щоб Вам родило краще, як торік,

Коноплі – по стелю,

А льон – по коліна,

Щоби Вас, хрещених, голова не боліла.

Значну роль в колядках, щедрівках і поздоровленнях з Новим роком займає мотив багатого врожаю, пошанування праці господарів.

І на закінчення подам Вам віншування-побажання господарям:

Добрий вечір, господарі,

У вашій оселі.

Прийміть щирі побажання

На свята веселі.

Хай вам радість усміхнеться

Зіркою ясною;

Хай вінчається вам праця

Славою гучною.

Хай любов і щира згода

Живуть поміж вами

Будьте дужі та здорові

З вашими й дітками.

Тож бажаю всім, щоб ці свята була особливими для кожного, а колядка лунала в кожній хаті! Бо щороку ми знов і знов переживаємо містерію народження Божого Сина. Не важливо, які у тебе вокальні дані, чи правильно тонально ти співаєш, головне, -  щоб співала твоя душа! І, незважаючи на всі політичні чи фінансові негаразди, пам’ятаймо, що ми всі - єдиний народ, народ, який має такі глибокі традиції. Тож передаваймо багатство наших звичаїв своїм дітям!

З Різдвом Вас, дорогі читачі! Христос Рождається!

banner

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори