SDE

Про значення Великого посту

№3 (142), березень 2012 _ Степан БОБЕР
Друк E-mail
Ілюстрація
Святий Великий піст, який називають також Чотиридесятницею, це одна з найдавніших і найбільш священних установ. Історія Великого посту має довгу й багату традицію. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називають Великим не тільки через його тривалість, але й через його важливість і значення в житті Церкви і кожного християнина.

Піст такий давній, як саме людство.
Він приписаний ще у раю...Нас зранив гріх,
і ми мусимо лікуватися покутою.
Покута ж без посту – безвартісна.
(св. Василій Великий, Про піст 1).

Святі Отці Церкви мають до встановлення святого посту найбільшу пошану й найкращі похвали. Святий Василій Великий (329-379) про давність встановлення посту каже: "Нехай буде мені вільно знову звернутися до історії і пригадати, що піст дуже давній і те, як усі святі дуже берегли його, наче яку спадщину по батьках, що її переказував батько синові. Так то цей скарб через безперервне передання дійшов аж до нас" (Про піст, І).

Великий піст - це для кожного християнина час духовної боротьби, у якій беруть участь і душа, й тіло. Душа бере участь через розважання, чування, практику чеснот і добрих діл. Це внутрішнє наставлення душі проявляється назовні через піст і покутні діла нашого тіла. Без умертвлення тіла нема духовного посту. "Наскільки відіймеш тілу, - каже святий Василій Великий, - настільки додаси своїй душі блиску духовного здоров'я. Бо не збільшенням сили в нашому тілі, а витривалістю душі й терпеливістю в прикрих досвідах здобуваємо силу проти невидимих ворогів" (Про піст, І). Під час посту ми повинні викорінити наші гріхи. Святитель Василій Великий з цього приводу вказує: «Не шукай користі тільки в самому стриманні від страв! Правдивий піст - це усунення гріхів. «Усувай усяке братання з неправдою» (Іс. 58,6). Прости ближньому образи...Ти не їси м'яса, але пожираєш брата. Стримуєшся від вина, але не поконуєш своєї зарозумілості...гнів – це пияцтво душі, бо він її приголомшує, подібно як вино». Тим, хто сприймає піст як дієту і можливість схуднути, він на користь не піде.

Як відомо, людина складається з душі і тіла. Не можна віддавати перевагу одній з цих складових, придушуючи потреби іншої. Хоча на практиці ми найчастіше працюємо для тіла, ігноруючи потреби душі. У житті більшості людей матеріальне домінує над духовним. Завдання ж посту - відновити гармонію між потребами тілесними і духовними. Оскільки ми ігнорували потреби душі, то під час посту повинні частково ігнорувати бажання тіла. Під час посту душа людини відроджується, а людина відчуває себе духовною істотою і прокладає собі шлях у Царство Небесне. Як часто навіть у тих, хто вважає себе християнами, можна зустріти зневагу до посту, нерозуміння його значення та суті. Піст розглядається ними як справа, обов'язкова лише для ченців, небезпечна або шкідлива для здоров'я, як пережиток зі старої обрядовості - мертва буква статуту, з яким час покінчити, або, у всякому випадку, як щось неприємне і обтяжливе. Християнин же у першу чергу повинен думати не про тіло, а про свою душу і турбуватися про її здоров'я. І якщо б він дійсно став думати про неї, то він радів би посту, в якому усе спрямоване на зцілення душі, як у санаторії - на зцілення тіла. Час посту - це час особливо важливий для духовного життя, це «час сприятливий, це день спасіння» (2 Кор. 6, 2). Якщо душа християнина сумує за чистотою, шукає душевного здоров'я, то вона повинна постаратися якомога краще використовувати цей корисний для душі час. Але що таке піст по суті? І чи не буває самообману серед тих, хто вважає за потрібне виконувати його лише за буквою, але не любить його і тяготиться ним у серці своєму? І чи можна назвати постом лише дотримання правил про невживання скоромного в пісні дні? Чи буде піст постом, якщо, крім деякої зміни у складі їжі, ми не будемо думати ні про покаяння, ні про утримання, ні про очищення серця через посилену молитву? Треба думати, що це не буде постом, хоча всі правила і звичаї посту будуть дотримані. Про те ж говорить і св. Іван Золотоустий: «Хто обмежує піст одним утриманням від їжі, той дуже безчестить його. Не одні уста повинні поститися, - ні, нехай постять і око, і слух, і руки, і ноги, і все наше тіло». Отже, піст тільки тоді має правдивий зміст, коли він поєднаний з духовними вправами.

Головною метою посту є усвідомлення нашої залежності від Бога. Великопосна стриманість від їжі, особливо у перші дні, пов'язана з почуттям голоду, а також з почуттям втоми та фізичного виснаження. А це повинно розбудити в нас почуття покаяння, довести нас до моменту, коли ми зрозуміємо силу слів Христа: «Без Мене нічого чинити не можете». Коли їмо і п'ємо завжди досита, починаємо надміру вірити у власні можливості, вважаємо себе незалежними і самодостатніми. Тілесний піст руйнує це грішне самозадоволення. Але говорити, що піст викликає тільки втому і голод, було б неправдою. Стриманість викликає також почуття легкості, вільності і радості. Навіть якщо на початку піст пов'язаний з ослабленням, то пізніше він допомагає менше спати, ясніше думати, ефективніше працювати. Лікарі підтверджують, що піст корисний для здоров'я. Проте піст - це не дієта. Він стосується і морального, і фізичного боку. Справжній піст - це переміна почуттів і волі, постити - це повернутись до Бога, повернутись як блудний син до дому нашого Отця. Але піст нічого не вартує, а навіть є шкідливим без молитви. Без молитви і св. Причастя піст стає фарисейським, він викликає гордість, внутрішню напругу і дратівливість. В Євангелії читаємо, що біс виганяється не тільки постом, але молитвою і постом (Мт 17, 21, Мк 9, 29). В Старому і Новому Завіті піст трактується не як самоціль, а як допомога для інтенсивної і живої молитви, як приготування до важливого вчинку - до безпосередньої зустрічі з Богом.

Є і ще одна сторона виконання посту. Ось закінчився його час. Церква урочисто святкує свято Воскресіння Христове, що завершує піст. Чи може гідно зустріти і пережити серцем це свято той, хто якоюсь мірою не долучився цього посту? Ні, він відчує себе так, як той зухвалий у Господній притчі, що наважився на бенкет прийти «не мавши одежі весільної», тобто не в духовному одязі, очищеному покаянням і постом. Піст є виховання здатності людського духу боротися проти своїх поневолювачів - диявола і розніженого і розбещеного тіла. Останнє має бути слухняне духу, але на ділі частіше за все є паном душі.

Піст - це лікування, а воно буває часто нелегким. І лише в його кінці можна чекати одужання, а від посту чекати плодів Духа Святого - миру, радості й любові. Однак необхідно пам'ятати, що піст призначений людині для оздоровлення душі і тіла. Тілесне здоров'я - це Божий дар, і його не можна руйнувати. Тому якщо людина має тілесні немочі і піст може йому нашкодити - він пом'якшується. Як і для всякої чесноти, і для посту також потрібна розважливість. Необхідно прислухатися до порад лікаря і поспілкуватися зі священиком. Якщо є проблеми зі здоров'ям - можна взяти благословення на пом'якшення посту. Піст не може стосуватися маленьких дітей, але чим дорослішими вони є, тим більше їх можна залучати до посту. Існує ще один вид посту для хворих людей - всі звичні продукти залишаються в раціоні, але їх кількість зменшується. Як пише прп. Касіан Римлянин: «Крайнощі, як кажуть святі отці, з того чи іншого боку однаково шкідливі – і надмірність посту і пересичення. При цьому непомірне утримання шкідливіше перенасичення, тому, що від останнього, в силу каяття можна перейти до правильних дій, а від першого не можна».

Говорячи про піст, слід зауважити, що цей подвиг ні в що ставиться Господом, якщо християнин не буде в той же час дотримуватися Господніх заповідей про любов, милосердя, самовідданого служіння ближнім, словом, всього того, про що буде запитано з нього в день Страшного суду (Мт. 25, 31-46). Тому обміркуймо, що ми хочемо отримати від цьогорічного посту.

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори