Владика Ярослав освятив наріжний камінь під будівництво храму Матері Божої в Українській Кальварії [фото]

7 травня 2021 року Божого відбулось освячення наріжного каменю під будівництво храму Матері Божої, прославленої у Пацлавській чудотворній іконі у відпустовому місці Українська Кальварія, що знаходиться неподалік с.Губичі (Добромильська ТГ) на Старосамбірщині. Детальніше...

Владика Ярослав і владика Григорій привітали Блаженнішого Святослава з Днем його уродин

5 травня Блаженніший Святослав сповнюється 51 рік. Владики, священники, монашество та миряни Самбірсько-Дрогобицької єпархії приєднуються до всіх привітань та побажань, які линуть на адресу Глави й Отця УГКЦ з нагоди Дня його уродин. Детальніше...

Владика Ярослав у Прокатедральному соборі: Пустий гріб – це знак безсилля смерті, що не змогла втримати Життєдавця [фото]

3 травня, у Світлий Понеділок, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці в м. Самбір. Єпископу співслужив о. Володимир Коркуна, адміністратор храму, і священики парафії. Детальніше...

Владика Ярослав: Ніякі труднощі і випробування не спроможні затьмарити пасхального торжества [фото]

2 травня, у день свята Христового Воскресіння, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив пасхальні богослужіння в Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики Катедрального храму та Дрогобицької духовної семінарії. Детальніше...

Великоднє послання владики Ярослава (2021)

Воскресіння день, просвітімся люди! Пасха Господня, Пасха –від смерти бо до життя і від землі до небес Христос Бог нас перевів, –перемоги пісню співаємо (Ірмос 1-ї пісні Канону Пасхи). Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні ченці та черниці!Дорогі в Христі брати і сестри! Христос Воскрес! Цими словами, які промовляємо у великодній час, християни не просто вітають одне одного, а виражають і свідчать свою християнську віру. За цим добре знайомим нам словосполученням стоїть виправлення нашого темного минулого, оновлення життя і радісне очікування обнадійливого майбутнього. Це пасхальне християнське привітання каже нам, що в ці дні ми молитовно спогадуємо і переживаємо головну подію не року чи століття, і навіть не тисячоліття, а всього періоду існування людства. Однак великодні святкування – не лише нагода для спогаду й осмислення Воскресіння Господнього: вони таїнственно роблять нас його учасниками. Святий Григорій Богослов пише: «Нині спасіння світові, світові видимому і світу невидимому! Христос воскрес із мертвих – встаньте з Ним і ви; Христос у славі своїй – приходьте і ви; Христос із гробу – звільняйтеся від уз гріха» (Слово 45, На Святу Пасху). Пасха Христова є переконливим свідченням того, що смерть – це не останнє слово, бо попри всі потуги зла і неправди неодмінно торжествують Життя та Істина. Ця впевненість ґрунтується не просто на логічних роздумах, а на історичному факті – Воскресінні Господа нашого Ісуса Христа, яке відбулося в конкретному місці і часі – майже дві тисячі років тому в Єрусалимі. У ці святкові дні ми вкотре згадуємо біблійні свідчення про цю подію: що апостоли Петро та Іван, Марія Магдалина та інші жінки знайшли Христовий гріб порожнім; що на шляху до Еммаусу два учні впізнали Його за ламанням хліба; що Воскреслий з’являвся апостолам й іншим учням, коли двері були замкнені. Воскресіння Христове – найвизначніша подія в історії людства. Упродовж століть багато богословів, мислителів і письменників намагалися пізнати й висловити її глибину і велич. Наближаючись до пасхальної таїни, обмежений людський розум визнає власну неспроможність пояснити, як у Христі страждає і помирає Син Божий та як у Ньому воскресає людина. Але біблійні тексти, святооцівська спадщина і літургійна молитва допомагають нам усвідомити сенс Христової Пасхи для нашого спасіння. Події Христового розп'яття на хресті, зішестя в ад і Воскресіння нероздільно переплетені і осмислюються церковною Традицією як етапи, через які людина стає співучасницею Пасхи Христової. Якщо уважно приглянемося, то зауважимо, що все життя християнина – це, по-суті, безперервний шлях до воскресіння, бо, за словом святого апостола Павла, як «в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі» (1 Кор. 15, 22). Наш Спаситель прийшов у світ, добровільно прийняв людські немочі, страждав, помер, був похований і воскрес у своєму прославленому Тілі, щоб знищити головну перешкоду на шляху людини до Бога – гріх; щоб ми, люди, які віруємо в Нього, могли отримати вічне життя. Якщо перед Христовою Пасхою гріх панував над нами, то тепер силою воскреслого Господа ми отримали благодать перемагати наші пристрасті й увійти з Христом в оновлене життя. Християни «поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим. 6, 4). Ось чому Пасха «двері райські нам відчиняє» (Стихири Пасхи). Ось чому ми, християни, радіємо всім серцем, споглядаючи цими днями плоди воскресної переможної ходи Сонця Правди, яке розганяє пітьму гріха. Підносячи свої молитви до Господа, ми віримо: Він удостоїть нас святкувати Пасху вічну, спасительну «в невечірнім дні Царства свого» (Тропарець 9-ї пісні Канону Пасхи) і «те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять» (І Кор. 2, 9). Ці богословські істини зовсім не абстрактні, а стосуються кожного християнина. На нашому життєвому шляху неминуче трапляються труднощі, спокуси і випробування. Водночас приклад Спасителя, який воскрес із гробу, додає нам твердої та непохитної впевненості в тому, що для Бога немає нічого неможливого (пор. Мр. 10, 27). Бог перемагає абсолютно все, якщо ми дозволяємо Йому діяти в нас. Він проганяє з наших сердець страх і зневіру, втішає і підбадьорює нас у випробуваннях. Кому, як не нам, вірним Української Греко-Католицької Церкви, знати про це. У березні цього року ми споминали 75-ті роковини сумнозвісного Львівського псевдособору, за допомогою якого безбожницький режим марно намагався знищити нашу Церкву. Проте ми, виконавши Христову заповідь «Щоб усі були одно» (пор. Ів. 17, 21) і приступивши до Берестейського єднання, 425-ту річницю якого відзначаємо цього року, залишилися їй вірними, а Господь давав нам сили й наснагу пройти крізь терни катакомб до світла воскресіння й свободи, яку український народ отримав 30 років тому. Усі ці події вчать нас, що ніякі труднощі і випробування не спроможні затьмарити пасхального торжества. Для кожного з нас, хто без нарікання приймає Господом дарований життєвий хрест, хто з надією на Бога терпеливо переносить різні випробування, хто мужньо бореться з гріхом у цьому світі, – Воскресіння Христове є особливо радісним святом. Ніякі зовнішні обмеження не здатні відняти в нас справжньої духовної свободи, яку ми отримали через віру у воскреслого Спасителя. Як християни, ми знаємо, що Воскресіння настає після Голготи. Особливим чином вкотре переконується в цьому український народ, який упродовж останніх кількох років потерпає від несправедливої російської військової агресії, що забирає життя його кращих синів і дочок. Ще одне випробування, якого зазнаємо, – це пандемія підступної недуги, що поставила на коліна весь світ. Людина змушена визнати власну безпорадність перед невидимою для людського ока інфекцією, об яку розбиваються горді амбіції навіть найсильніших світу цього. Цими днями звертаюся до всіх зі словом розради і підбадьорення: не біймося і не сумуймо! У важкі хвилини нехай нас скріплює на дусі пам’ять про те, як до наляканих учнів, що зібралися за замкненими дверима, приходить воскреслий Господь і каже: «Мир вам!» (пор. Ів. 20, 19). Хай цей Христовий мир і сьогодні наповнить душі і серця всіх тих, хто перебуває в тривозі і скорботі, хто потребує допомоги і розради через хворобу або втрату рідних чи близьких людей. Молімося, аби Отець Небесний своєю десницею обтер кожну нашу сльозину, щоб ми, узявшись за цю простягнуту нам Господню руку, змогли впевнено пройти крізь усі випробування від відчаю до надії, від пітьми до світла. Дбаючи про фізичне здоров’я, не забуваймо й про стан нашої безсмертної душі. Євангельські оповіді про зцілення, звершені Спасителем, вчать нас, що гріх не тільки несе загрозу духовному життю людини, а й неминуче позначається на її тілесному та психологічному стані. Дорогі в Христі! У цей Празник празників і Торжество торжеств молитовно бажаю, аби благодатний вогонь пасхальної радості завжди яскраво пломенів у наших душах, зігрівав і просвітлював наше життя, запалював Божественним світлом і радістю життя людей, які нас оточують, а особливо тих, хто потребує нашої уваги й підтримки. Нехай воскреслий Господь допоможе всім нам долати труднощі і негаразди на життєвому шляху, скріплюючи нас у християнській вірі, надії та любові! Бажаю всім Божого благословення, духовної кріпості та фізичного здоров'я. А благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами на віки віків. Амінь! ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! + Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький Дано в Дрогобичі, при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,у Хрестопоклонну неділю, 4 квітня 2021 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав: Вмиванням ніг Божественний Учитель показує Своїм учням чин великого смирення [фото]

29 квітня, у Страсний четвер, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Вечірню з Літургією св. Василія Великого і чин омовіння ніг у Катедральному соборі Пресвятої Трійці, в м. Дрогобич. Єпископу співслужили священики з різних деканатів єпархії. Детальніше...

Духовенство, монашество та миряни єпархії вітають владику Ярослава у 15-ту річницю єпископської хіротонії

29 квітня 2021 р.Б. сповнюється 15-та річниця від того дня, коли владика Ярослав (Приріз) в катедральному храмі Пресвятої Трійці м. Дрогобича отримав архиєрейські свячення з рук Глави й Отця УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара); співсвятителі – владики Юліян (Вороновський) та Михаїл (Сабрига). Детальніше...

Владика Ярослав на похороні о. Михайла Бучинського: Це один з найкращих наших священиків, який виконував неповторне, величне, достойне служіння [відео]

27 квітня у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, в м. Стебник, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні священиків Самбірсько-Дрогобицької єпархії відслужив заупокійну Божественну Літургію та чин похорону за покійним о. Михайлом Бучинським, який відійшов до вічності 25 квітня 2021 року Божого. Детальніше...

Проповідь на Квітну неділю (2021)

Дух Святий, що навчив апостолів говорити іншими чужими мовами, той і єврейським невинним дітям повелів кликати, Осанна! Благодать Св. Духа нас сьогоді зібрала і всі ми взявши хрест твій кличемо. Благословенний, хто йде в ім'я Господнє Осанна на висотах. (Стихира литії) Слава Icyсу Христу! Дорогі в Христі брати і сестри. Сьогодні, в неділю, перед Світлим празником Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, Церква святкує подію Його торжественного входу в місто Єрусалим. Євангельська розповідь про це показує нам велич та славу нашого Господа. Сьогодні Ісус, сповняючи старозавітне пророцтво, сідає на ослине жереб’я, показуючи, що Він є тим Месією, на якого чекало все людство, та входить у святе місто Єрусалим (Зах. 9, 9). Квітна Неділя, або славний в’їзд Ісуса Христа до Єрусалиму, це один із радісних днів у Його туземному житті, впродовж якого Він уникав почитання і слави, що належали Йому як Божому Сину, а під кінець, перед самими своїми страстями, Христос тріумфально в’їжджає в Єрусалим. Він добровільно наближається до мук і смерті, як про те запевняє сам, кажучи: «...Я бо кладу моє життя, щоб знову його взяти. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати...» (Йо. 10, 17). У Витанії чимало людей стали свідками, як Ісус воскресив з мертвих Лазаря. Чутка про це воскресіння розійшлася по всій Юдеї і поза її межами. І це недивно, бо якби і сьогодні з'явився чоловік, який міг би подати зцілення на різні недуги сьогодення, перед якими медицина безсильна, то на нього була б звернена значна увага людства. Багато було переможців в історії людства: багато талановитих лікарів перемагали важкі хвороби; багато полководців перемагали сильні армії. Але «Переможцем смерті» є лише Ісус Христос. Він є, був і буде нашим Спасителем і Господом. Воскресити мертвого, і то вже по декількох днях, це був надзвичайний доказ, що чудотворець, який воскресив Лазаря, має владу над смертю. Щось подібного до цього часу не було відоме нікому. Народ вірив, що це є найбільший доказ ознаки Месії. Бо тільки Бог може такі речі творити, воскреслий Лазар був живим свідком і доказом цього. І тому не дивно, що народ який зібрався в Єрусалимі звідусіль, щоб святкувати юдейську паску, зворушений цим чудом вийшли вітати Чудотворця з Назарету, виголошуючи Осанна - Слава, Слава Синові Давидовому благословенний той, хто йде в ім'я Господнє. Сповнені радістю люди вітаючи Його покладали під ноги пальмове віття, стелили власну одежу... Водночас, перед в'їздом до міста Ісус плаче на долею, яка чекає Єрусалим: «Як би й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима» (Лк. 19, 42). А в другому місці: «Єрусалиме, Єрусалиме, Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчаток та ти цього не захотів» ( Мт. 23, 37). Ісус іде до міста, з якого вже не буде вороття, в ньому вже дзвенять срібняки, як підла зарплата зради. В цьому місті ранній півень об'явить слабкість Петра і слабкість кожної людини, кожного з нас. Народ в Єрусалимі вітав Христа, та Він знав, що в скоро ці ж люди будуть домагатись його смерті, «осанна» зміниться на «розіпни його, розіпни»! Коли фарисеї вимагають, аби Він примусив замовкнути людям, які його тріумфально впроваджують в Єрусалим, Ісус відповів: «Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19, 40). І це сталось при Його хресній смерті, коли «земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились» (Мт.27, 51-53). Коли приглянемось ближче до нашого особистого життя, зауважимо, що ми також через наше праведне християнське житія, через наші молитви, самопожертви та інші добрі вчинки віддаємо славу Божому Синові. Але не раз наше сумління закидає нам нашу нестійкість, наші упадки, наше – «розіпни його розіпни». Можливо, історія Єрусалиму нас нічого не вчить? Ісус плакав над Єрусалимом, Він сьогодні плаче над нами, над цілими народами, над кожним з нас зокрема, над кожним, хто відходить від Нього через гріх. Правдоподібно як для юдеїв, так і для нас є тільки дві можливості: прийняти Христа, або Його відкинути. Про це говорить сам Христос: «Хто не є зі мною, той проти мене» (Лк.11.23). Засадничо ми вибираємо Христа, ми свідомі своєї слабкості, своїх гріховних упадків. Любов Христа не перестає закликати нас приходити до нього, а Він подасть нам зцілення (Мт. 11, 28-30). Своїм туземним життям Христос подає нам приклад, як ми повинні відповідати своїм життям на запрошення Небесного Отця. Звичайно, кожне життєве покликання має свою чашу терпінь, свою хресну дорогу, свій хрест, але також і воскресіння. Цього вчить нас таїнство Христових страстей, які вказують нам, що тільки віра в перемогу добра і справедливості приводить нас до нового життя – до воскресіння. Незабаром великодні дзвони сповістять нам радісну благовість, яка надає глибинного змісту людському життю. Це незбагненне таїнство завжди нас загріває і наповнює непохитною вірою і надією в Його Божу справедливість. Зелені галузки, які сьогодні тримаємо в наших рука, промовляють до нас, щоб наше довір’я до Христа було правдиве і щире, без фарисейської дискусії, чисте в інтенціях і намірах та тривале в учинках. Шість днів перед паскою прийшов Ісус у Витанію, щоб покликати до життя померлого Лазаря і проповідувати воскресіння. Шість днів перед світлим празником празників зібрала нас свята Церква, щоб і ми, проваджені Святим Духом, співали як єврейські діти: «Благословенний Ти, що маєш багато щедрот, помилуй нас». Нехай Святий Дух буде плідний у наших серцях, в нашому житті. Нехай ці галузки, які принесемо до своїх домівок, будуть для нас, як для праведного Ноя, символом вічного життя, яке зможемо осягнути через нашу відповідь на Боже покликання, як це зробила Пречиста Діва Марія, празник Благовіщення якої ми недавно святкували. Дорогі в Христі брати і сестри, сьогодні в особливий спосіб хочу привітати нашу молодь. Блаженної пам’яті святий Папа Іван Павло ІІ з 1985 р.Б. започаткував у Квітну неділю світовий день молоді. Тому, ми сьогодні в особливий спосіб молимось за нашу молодь, бо молодість є часом особливого відкриття власного «я» та складання «життєвих планів», є періодом росту, котрий повинен бути ростом «в мудрості, в роках і в ласці у Бога і у людей» (Лк 2, 52). Молоді люди часто є сповнені тривог, розчарувань, турбот і страхів, бо не бачать, як зреалізувати себе за існуючих обставин. Часто молодь потрапляє у полон спокус, які неодноразово пропонує «князь цього світу». Історія спасіння, про яку читаємо у Святому Письмі, продовжується в історії молоді нашого часу. Головна спокуса, як і колись, полягає в тому, що людині пропонують збудувати справедливе суспільство і осягнути особисту свободу і щастя, відкинувши Бога з власного життя. Це та сама стародавня «хитрість змія», яка пропонує жити так, наче Бог не існує. Цю спокусу сьогодні звемо секуляризацією, лібералізмом, індиферентизмом, які неминуче ведуть до глибокої кризи молодої людини. Отож не дивно, що першими жертвами духовної і культурної кризи, яка охопила сучасний світ, стають представники молодого покоління. Спрагла до пізнання чогось нового і полишена на саму себе, молода людина схильна почути і здійснити першу-ліпшу пропозицію і таким чином наражається на небезпеку. Церква прагне допомогти молоді, з однієї сторони, зреалізувати свій потенціал, а з іншої – уникнути небезпек. Кожен юнак та дівчина внутрішньо шукає Того, Хто відкриє таємницю, як залишитись вічно молодими (див. Йо 3,29; Мт 9,15; Лк 5,34). Спасителем вічної юності, Який відновлює у нас подобу до Вічного, є Ісус Христос – Воскреслий, Вічний Бог і «Молодий» своєї Церкви. У Христі, дорога молоде, ви зможете знайти відповіді на всі ваші труднощі і запитання, які носите у ваших серцях; бо Господь є великим люблячим і вічно молодим приятелем ваших душ, Єдиним, Хто досконало знає ваші серця і може вам сказати істину. У ці передпасхальні дні пам'ятаймо, що Христос входив в Єрусалим не лише як Всемогутній Цар, але і як Первосвященик, аби принести в жертву Самого Себе. І цю майбутню жертву хресних страждань Спаситель приніс заради нашого спасіння. Стараймось з вдячністю прийняти його Священну Жертву, щоб наша душа не залишилася безплідною смоковницею, але розцвіла християнськими чеснотами, як це вербне віття, що його ми сьогодні принесли у храм. Щиро закликаю всіх нас якнайкраще використати цей останній тиждень перед Великоднем, щоби через нашу ревну молитву, участь у Святих Тайнах та богослужіннях Страсного Тижня приготовити свої душі і серця та радісно заспівати величну пісню „Осанна” Воскреслому Христу. А благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і Причастя святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь! + Ярослав м. Самбір25 квітня 2021 року Божого Детальніше...

Владика Ярослав: Єдиним переможцем смерті є Ісус Христос, а Лазар був живим свідком і доказом цього

25 квітня, у свято Входу Господнього в Єрусалим, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відслужив Божественну Літургію в Прокатедральному соборі Покрова Пресвятої Богородиці, в м. Самбір. Детальніше...