SDE

Патріарх Йосиф Сліпий - духовний борець за українську державність // радіопередача на радіо м.Трускавця

17 лютого 2012
Друк E-mail
www.ukrainische-kirche.de
Патріарх Йосиф (Сліпий) під час візиту до Німеччини
Патріарху Й.Сліпому не довелось жити і працювати в незалежній самостійній українській державі. Але весь свій трудовий шлях він присвятив боротьбі за неї. І в тому, що вона відбулася, немала його заслуга.

За словами блаженного Папи Івана Павла ІІ, "він простелив свободу сучасній Україні" (Визвольний шлях. — 1992. — № 4. — С392). Адже для Й.Сліпого "Батьківшина — це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу... Тільки в Батьківщині через законну рідну державу народ вповні заспокоює свої духовні й суспільні потреби та осягає найвищий степень ладу, безпеки і добробуту" (Патріархат. - 1992. - 4.2 (254).

Боротьбу Патріарха Й.Сліпого за майбутню українську дер¬жавність можна умовно поділити на три періоди: 1) 20-30-і роки в Західній Україні, до 1945р.; 2) 1945-1963 pp. — у радянських тюрмах і таборах і 3) 1963-1984 pp. — в еміграції. Проаналізуємо фраг¬ментарно його внесок в українську справу у кожному із цих періодів, які були насичені численними заходами як церковного, так і суспільного характеру.

У 20-30-х роках діяльність Й.Сліпого охоплювала наукову, культурно-просвітницьку сфери, виховання молоді в дусі християнської моралі і української національної ідеї. Вступну статтю до статуту Богословського наукового товариства (БНТ) у 1926 р. теолог Й.Сліпий закінчив такими словами: "Науковою культурною працею ми кладемо чи не найсильніші (під цю хвилю) підвалини нашому національному і державному життю". Знаменна думка, що засвідчує про патріотичні аспекти діяльності БНТ. З 1926 року в обов'язки Й.Сліпого входило членство Кураторії Львівського Національного Музею, з 1930-го — він член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), по суті. Української Академії Наук.

На посаді першого ректора, відкритої у Львові в 1928 р Богословської Академії, у Й.Сліпого з усією повнотою розкриваються таланти вченого, будівничого Церкви та діяча культури і вихователя. Відчуваючи потребу в борцях за українську державність, він виховує молодь, передає їй набуті знання, життєвий і духовний досвід. Особливо піклується Йосиф Сліпий про поширення рідної української мови. На той час підручники з богослов'я та інших наук були написані здебільшого німецькою, латинською і польською мовами. Тому виникла необхідність покликати до життя літературну українську мову. Ця обставина і привела до координації діяльності українських богословів, результатом якої стало заснування Богословського наукового товариства у Львові і видання журналу "Богослов'я". Редактором його, а згодом і головою товариства обирають отця доктора Йосифа Сліпого. Таке піклування про українську мову було однією з причин того, що на заході України вона збереглася порівняно з іншими регіонами.

Як один з головних кураторів Львівського Національного Музею Й.Сліпий сприяє комплектуванню, реставрації, зберіганню й науковому опису великої збірки ікон, що є нині унікальним національним скарбом України. За твердженням доктора мистецтвознавства Дмитра Степовика, іншої подібної збірки ікон немає ніде у світі.

Під час війни в окупованому німцями краї архиєпископ Й.Сліпий продовжував працювати на користь української справи. Він разом з митрополитом А.Шептицьким намагалися всіляко зменшити страждання українців. Як церковні діячі вони мали контакти з окупаційними властями, бо від цих контактів часом залежало життя або смерть мешканців регіону. Було б тяжким гріхом не використати усіх можливостей для врятування людей. До речі, душпастирам вдалося врятувати життя значній кількості євреїв від фашистського геноциду.

Радянська система засуджувала владику чотири рази. Перебував він у тюрмах і концентраційних таборах 18 років. Саме тут, далеко від рідної землі, відбували каторгу тисячі українських патріотів, з якими доводилось спілкуватися Й.Сліпому. Погляди усіх цих переслідуваних, гнаних і голодних братів і сестер були звернені в його бік. Вони бачили, що, незважаючи на жорстокий фізичний і моральний терор, він був стійким і мужнім. У його світлому прикладі вони черпали свою велику моральну силу, бачачи, що "добрий пастир душу свою кладе за вівці свої" (Вісті Комбатанта. — 1992. — Ч.З. — С.46). Й.Сліпий застерігав: "Кожного... під більшовицькою владою, в краї, де переслідується релігія, чекає гієна. Готуйтеся до найгіршого. Вас будуть ображати... над вами будуть глумитися і знущатися. Будуть на вас плювати і вас бити. Не раз будете помирати від холоду і голоду... Прийдуть такі тижні й місяці, що ви будете цілком ізольовані, відрізані від людей і світу, всіма покинуті й забуті..." (Київська старовина. — 1993. — № 6. — С.75). Ця та інша інформація Й.Сліпого про життя в радянських тюрмах і таборах була відома на волі. Про неї писала самвидавна література. Тому пізніше, ставши на шлях боротьби з комуністичною системою і опинившись на каторзі зокрема у тих місцях, де перебував владика, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус, Валентин Мороз, Зіновій Красівський, Левко Лук'яненко та тисячі інших українських патріотів були уже морально готові до тих жорстоких випробувань, що їх чекали. Приклад митрополита-каторжника вливав у їхні душі надприродну силу, що допомагала їм нести важкий хрест аж до переможного серпня 1991 р.

Уже перебуваючи за кордоном, Й.Сліпий знав, що там, "в Украї¬ні, і на просторах цілого Радянського Союзу... страждають на волі, ... караються у в'язницях, тюрмах, таборах непідсильної праці, і в лагерях смерті" тисячі патріотів (Там само. — С.80). Далі він писав: "Між ними бачу нових борців, науковців, письменників, митців, селян, робітників. Бачу між ними іскателів істини й оборонців справедливості. Чую їхній голос в обороні основних прав людини і людської спільноти. З подивом гляджу на них, як вони боронять своє українське слою, збагачують свою українську культуру, як усіма силами свого ума і серця рятують українську душу. І сострадаю з ними всіма, бо їх за те переслідують як злочинців.

Молюся за вас, мої браття, і прошу Бога, щоб дав вам силу боронити природніх і Божих прав кожної людської істоти і спільноти. Благословлю вас як Глава Української Церкви, як син українського народу, як ваш брат, ваш союзник і сострадалець!" (Там само).

За 21 рік перебування в еміграції патріарх Й.Сліпий своїми рі¬шучими заходами захищав Україну та її Церкву. Тим самим він наблизив шлях до нашої державності. Основний його подвиг полягає в тому, що він зламав помилковий стереотип щодо України та її історії. Для цього він пише книги, статті (до речі, в Римі видано 13 томів його публікацій), виступає по радіо, розкриває факти порушення прав людини в Україні і каторжне життя політв'язнів, взагалі, засуджує підневільну долю українців.

За кордоном, особливо в Італії, Йосиф Сліпий проводить подвижницьку роботу не тільки на шляху розбудови Української Церкви, але й на відтинках політики, моралі, науки, освіти, культури для майбутньої української держави.

Згода і єдність — то найвища ідея для розбудови церкви і держави, усвідомлював Йосиф Сліпий.Тому він навчав нас "Народе мій, стань уже раз собою! Позбудься своєї вікової недуги сварів і чварів, вислуго-вування чужим.. Отрясися од своїх вікових недостач, стань на свої ноти в Україні і на поселеннях, піднеси свою голову, випростуй свої рамена.. Покажи свою силу і вдячність, бо, шануючи своє минуле, ти ростеш у своїй могутності і славі!" (Голос України. — 1992. — Ч.62).

В одній зі своїх проповідей Блаженніший Йосиф вказує на головне лихо українців — брак єдності, який і нині є небезпекою для України. Він, зокрема, говорив: "Внутрішні непорозуміння і дух незгоди — це одна з найголовніших причин нашого упадку... Тому провідною думкою є за всяку ціну втримати єдність" (Київська старовина. — 1993. - № 6. - С.76).

Подорожував Йосиф Сліпий до громад українців у країнах Захід¬ної Європи, Північної Америки. Вносив там дух оптимізму в кожну громаду, виступав з проповідями і лекціями. При активній участі діаспори йому вдалося поновити роботу Українського Вільного Університету у Мюнхені, де підготовлено чимало вчених для України, видано значну кількість книжкової продукції, особливо з історії України. У Римі Йосиф Сліпий відкриває Український Католицький Університет і розбудовує Український Центр, який був немов амбасадою України у вільному демократичному світі. Там його відвідували видатні особистості і посли різних держав, високі церковні діячі. У Вашингтоні, Філадельфії, Чикаго й Лондоні заснував філії цього університету і подбав, щоб кожна з них мала свій будинок для навчання і культурно-наукової праці, а також розбудовував гуртожитки й інтернати для студіюючої української молоді.

Метою Йосифа Сліпого було те, щоб кожне значне згромадження українців у містах мало свій культурний і духовний центр. У той же час він був раціональним у господарських справах і цьому навчав українців в еміграції.

Незадовго до смерті, у червні 1984 р., у місті Генк (Бельгія) Йосиф Сліпий заснував доброчинне Товариство Святої Софії, яке через свій патріотичний фонд займається вдосконаленням спеціалістів з України, фінансує культурні та медичні програми для українців (Молода Галичина, — 1992. — 29 серп.). Це засвідчує про його щиру любов до України, бажання допомогти українцям незалежно від місця їх проживання.

У своїх Посланнях він писав про важливість любові до ук¬раїнського народу: "Навчіться, що все своє, рідне, треба любити. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте", — нагадував Патріарх Йосиф. "Любов Батьків¬щини є природнім обов'язком кожної людини. У християн є юна чимось вищим, а саме: надприродньою релігійною повинністю..., що походить з заповіді Божої — пошани й любови до батьків, а оста¬точно виростає з великої і загальної заповіді любови до ближнього, яка домагається, щоб ми любили всіх людей; одначе, щоб особливою любов'ю любили найближчих ближніх, а найближчими ближніми є наші батьки і Батьківщина" (Патріархат. — 1992. — Ч.2 (254).

Кардинал Йосиф Сліпий навчав, що держава, Батьківщина почи¬наються з сім'ї, родини. "Батьки, християнська родина, — писав він у відомому Посланні, — це основа здорового суспільства, народу, нації. Це запорука їх росту і сили! І тому заповідаю вам: Збережіть, а де її розхитано, — оновіть в українському народі справжню християнську родину як невгасаюче вогнище життя і здоров'я Церкви і народу! Християнська родина і рідна українська школа — це передумови здорового виховання прийдешніх поколінь!Отож, заповідую вам: Відроджуйте їх і рятуйте їх в Україні і в усіх країнах поселення нашого українського народу!".

Проаналізована вище багатогранна подвижницька діяльність Йосифа Сліпого за кордоном велася виключно в інтересах України, боротьби за її свободу і незалежність. Вона значною мірою змінила на краще ставлення зарубіжжя до українського народу, до його трагічної долі під московською окупацією. Ще активніше запрацювали зарубіжні радіостанції, особливо радіо Ватикану, які проблемам України стали приділяти значно більше уваги. Зросла і кількість національно-патріотичної літератури, що надходила з-за кордону. Надходила матеріальна допомога українським політв'язням у радянські концентраційні табори.

Одним із свідчень доброзичливого ставлення до українських проблем є визнання Папою Римським Йосифа Сліпого Верховним архиєпископом УГКЦ з патріаршими правами, а в 1965 р. папа підносить його до гідності кардинала.

Аналіз фактів діяльності кардинала Йосифа Сліпого як в Україні, так і за рубежем дає право зробити висновок, що він був духовним борцем за українську державність. Його внесок у справу проголошення незалежності України в серпні 1991 р. безперечний.

Тарас Шафран,
Директор Єпархіального музею

Теми: Йосиф (Сліпий), Єпархіальний музей

Інші публікації за темою
Про музей
д-р Роман СМИК,
співзасновник музею:

Павло Пундій, Лука Костелина. Життєвий шлях Романа Смика
Марія Климчак. Світлій пам'яті Доктора Романа Смика


З ЖИТТЯ МУЗЕЮ

Виставки, які відбулися в музеї
Раритети музею
Гості музею
Відгуки гостей
Фотогалерея музею
Фільм "Єпархіальний музей"

КОНТАКТИ

Директор музею:
Тарас Шафран,
учитель історії та українознавства
Моб.: 097-661-40-47
shafran.ts@gmail.com
Skype: muzzey4

Адреса:
Львівська  обл.,
м. Трускавець,
вул. С. Бандери, 19.

Тел.: (03247) 6-85-91

Час роботи музею:
10:00-18:00
Вихідні: Субота, Неділя
Вартість квитків: пожертва

^ Догори