У Євангелії є описана історія кровоточивої жінки, яка зцілилася після того, як доторкнулася краю одежі Ісуса Христа (Мт. 9, 20 – 22; Мк. 5, 25 – 34; Лк. 8, 43 - 48). Тут варто пояснити, що її хвороба, яка в Євангелії називається просто «кровоточивість», полягала в тому, що «критичні дні» цієї жінки були постійно, впродовж дванадцяти років. По Закону Мойсея, вона не мала права когось торкатися (Лев. 15, 27). Однак Ісус не тільки не зганив її за цей вчинок, але ще й похвалив: «Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі і будь здорова від своєї недуги» (Мк. 5, 34). Це означає, що з приходом Спасителя у світ всі закони про нечистоту вже тратять свою силу.
Ось як тлумачили цю справу отці Церкви.
Святий Климент Римський (І ст. н. е.): «Бо ані законне злягання (мається на увазі у шлюбі – прим. І. Б.), ні пологи, ні витікання крові, ні вилив сімені уві сні не можуть опоганити єство людини, або відлучити від нього Духа Святого. Від Духа Святого відлучають лише безбожність і беззаконні дії» (цит. За протоієрей Констянтин Пархоменко «Про так звану жіночу «нечистоту» - ioanndutka.blogspot_com/ 2013//12blog_post_21.html).
Святий Григорій Двоєслов (папа в роках 590 - 604): «Не слід забороняти жінці під час місячних входити до Церкви, бо не можна її винити за те, що дане від природи і від чого жінка страждає проти своєї волі. Адже ми знаємо, що жінка, котра страждала кровотечею, підійшла ззаду до Господа і доторкнулася до краю одягу Його і негайно недуга залишила її. Чому ж, якщо вона з кровотечею могла торкнутися одягу Господа і отримати зцілення, жінка під час місячних не може увійти до Церкви Господньої? Не можна в такий час і забороняти жінці приймати Таїнство Святого Причастя. Якщо ж вона сама не наважиться прийняти його з великого пошанування – це похвально, але прийнявши його – вона не вчинить гріха… Залиште жінок власному розумінню, якщо вони під час місячних не зважаться підходити до Таїнства Тіла і Крові Господніх, варто їх похвалити за благочестя. Якщо ж вони… захочуть прийняти це Таїнство, не слід їм у цьому перешкоджати» (там же).
Святий Атаназій Великий (+ 373р.): «При тому, якщо ми віруємо, що людина згідно Божого Писання є справою рук Божих, то чи може від сили чистої вийти щось осквернене? Якщо згідно Діянь апостольських ми є «рід Божий» (Ді. 17, 18), то нічого не маємо в собі нечистого, а оскверняємося тільки тоді, коли чинимо тяжкий гріх. А коли не по нашій волі буває якесь природнє виділення, то тоді, по природній необхідності переживаємо це як і інші природні потреби». («Послання до монаха Амуна» – цит. за Св. Афанасий Великий. Творения. Издание Спасопреображенского Валаамского монастиря. – Москва. 1994. – Т. 3. – С. 367).
Тобто, як ви зрозуміли, ніякі природні процеси в організмі не можуть бути перешкодою до прийняття Святих Тайн.
