Із святих, які жили в середньовіччі, воїнами були: Борис і Гліб, король Людовік IX, Фердинанд Кастільський, Жанна д’Арк, Нуно Альвареш Перейра та ін.
Серед подвижників ближчих до нашого часу варто відзначити блаженного Хосе Санчеса дель Ріо (1913 - 1928) – мексиканського хлопчика, який воював на боці мексиканських повстанців Крістерос (своєрідний мексиканський аналог УПА). Він добровільно віддав свого коня командирові, щоб цей міг втекти від погоні, через що в полон потрапив сам. Був підданий жорстоким тортурам, а потім розстріляним. Загинув зі словами: «VivaCristorey!» - «Хай живе Христос-цар!». У 2005 році був беатифікований папою Бенедиктом XVI. Про його життя гарно розповідається у фільмі Діна Райта «Битва за свободу» (друга назва фільму «Крістіада»).
Деякі люди говорять, що «Християнство – це релігія злиденних». Як до цього ставитися?
Залежить, що людина вкладає в цей вислів. Якщо вона вважає, що всі віруючі в Христа є злиденні, то, звісно, помиляється. І доводити це немає особливої необхідності. Достатньо поспостерігати за життям віруючих людей.
Але якщо цей вислів розуміти у значенні, що Християнство – це релігія, яка служить злиденним, то це дійсно буде правдивим твердженням. Христос, як ми знаємо, коли жив на Землі, допомагав всім, хто страждав. І це заповідав робити всім нам: «Усе, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви Мені зробили» (Мт. 25, 40). І велике число подвижників зробили ті слова правилом свого життя. Варто деяких з них згадати: Василій Великий, Франциск Асижський, о. Даміан Вестер, Дон Боско, митрополит Андрей Шептицький, Мати Тереза з Калькутти – це імена загальновідомі. Але є ціла когорта осіб, про яких ми не знаємо. Нерідко цілі монаші чини включалися в активну працю служінню ближнім. Варто нагадати, що фактично до XVI століття лікарнями опікувалися лише монахи. Була праця і в інших галузях. Ось що пише сучасний російський історик Андрей Буровский: «В античні часи гірничо-добувна праця вважалася прокляттям навіть для рабів, на копальні засилали закоренілих злочинців, політичних опонентів, захоплених зі зброєю в руках бунтівників. На копальні продавали найбільш сильних рабів і за два- три роки раб, якщо не втікав, - перетворювався в руїну. В Європі ж в XI – XIII століттях за гірничо-добувну справу добровільно беруться монахи, даючи мирянам приклад нового ставлення до праці» (А. Буровский «Несбывшаяся Россия. Когда врут учебники истории» – М. «Яуза», «Ексмо». 2007. – С. 496).
Власне завдяки тому, що ченці пішли працювати в копальні, багато невільників, які там були, отримали свободу. Крім того, в середньовіччі існували монаші чини, які займалися визволенням бранців з полону (конкретніше про це див. «Тринітарії. Мерседарії та інші» // Жива вода. № 12, 2014).
Різні форми служіння ближньому існують і в наш час. Особливо тепер, коли наша держава переживає складний час, дуже багато віруючих – і священиків, і мирян допомагають як військовим, так і постраждалим від війни. Перечисляти факти немає потреби. Всі ми це бачимо. Тому, дійсно, християнство є «релігією злиденних». Але це є його плюсом, а не мінусом.
