ДИСКУСІЯ:
О. Тарас Р.:
Дорога молоде, дозвольте мені сьогодні поставити вам одне запитання: хто з присутніх тут відає, як виглядає герб преосвященного владики Юліана (Вороновського)?
Усі:
Ми не знаємо! Як?
О. Тарас Р.:
На ньому зображений пелікан, який дзьобом розриває собі груди, щоб власною кров'ю напоїти вмираючих пташенят і оживити їх. Що мав би означати цей незвичний образ?
Марія П:
Напевно, це не що інше, як символ невимовної жертовності, яку в історії людства, заради нас усіх, звершив у повноті на хресті Агнець Божий – Ісус Христос.
О. Тарас Р.:
Це – правда! У диявола – відвічного ворога Бога і людини – завжди була і буде одна лукава мрія: умертвити людину отруєною стрілою гріха. І у якійсь мірі йому це вдалося. «Пташенята» (діти Божі) пристали на його хитру пропозицію – спожили (і споживають) заборонений плід, вибираючи шлях як «буття-до-смерті». І тільки Господь дарує людям таїнственну вакцину (Євхаристію), кажучи: «Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним» (Йо. 6, 54). Яке ж християнське послання світові може нести у собі фільм «Пелікан Нікостратос»?
Андрій К.:
Як на мене, то ця кінострічка має дуже глибинний богословський зміст. Потрібно тільки уважно придивитися. Може, для цього потрібно навіть переглянути її ще раз. Ось наприклад, вражаючим є те місце, де Яніс віднаходить птаха. Він спускається у темний і брудний трюм старого корабля, власником якого є брутальний чоловік. Цей момент нагадує сходження в ад Господа нашого Ісуса Христа...
О. Тарас Р.:
Чудова аналогія... Я б і не додумався до такого... Мені ж від початку і до кінця здавалося, що тут існує якась певна взаємодія: хлопець у темному трюмі натикається на пелікана, а пелікан (у свою чергу) на темній полосі життя юнака віднаходить його, щоб повернути йому світло. Подібну думку знаходимо у твореннях Блеза Паскаля, де Господь говорить людині: «Ти б не шукав мене, якби я не знайшов тебе раніше!».
Павло В.:
Дуже гарно і влучно зауважує старий монах, до якого за порадою (що робити з пеліканом?) звертається молодий Яніс: «Цей птах – посланець Божий!».
Марія П.:
Мене ж дивує тільки одне: як міг юнак взяти сімейну реліквію (мамин золотий хрестик) і з такою легкістю віддати його грубому моряку замість якогось обдертого птаха? Зрозуміти і оправдати таку поведінку Яніса можна було би у разі спасіння іншої людини, а не простого пелікана...
О. Тарас Р.:
Давайте подумаємо разом, що міг би означати той хрестик, який носив на грудях головний герой? Якщо він отримав його відразу після смерті матері, то й символізує не що інше, як стан смутку та безпросвітну тугу, пов'язані з тією подією... Цей етап життя сина і батька можна було би назвати одним словом – Голгофа. Потрібно було якось змиритися з болісною втратою дорогої людини, і вони з останніх сил пробують це робити. Саме до таких, як вони і промовляє Господь у Євангелії: «Хто витриває до кінця – той спасеться» (Мт. 10, 22)! Після хреста (випитої до дна чаші страждань) завжди слідує воскресіння! Тому вищезгаданий обмін золотої прикраси на живу істоту – світла ознака того, що цей євангельський принцип таки є дієвим (як і кожне слово, яке виходить з уст Господніх). Амінь.
