Саме цей храм був центром релігійного, суспільного та громадського життя венеціанців. Собор був місцем передачі влади дожів (правителів Венеції), тут призначали полководців, сюди під час воєн, битв, загроз стікався люд, шукаючи порятунку і опіки Господа Бога за посередництвом свого небесного покровителя.
Собор було споруджено для зберігання мощей св. Марка, привезених венеціанськими купцями із Олександрії у 829 р. Купці прагнули уберегти мощі святого від осквернення, бо на той час у Олександрії нищилися та плюндрувалися християнські церкви. Відтоді св. Марко став небесним опікуном Венеції та її жителів, а символом міста став знак цього євангелиста – крилатий лев.
Цей перший храм не зберігся, про його існування та вигляд історики дізнаються з археологічних розкопок. Велика пожежа Х ст. призвела до великих пошкоджень храму.
Теперішній собор святого Марка було побудовано у 1071 р., але ще протягом століть виконувались роботи по його зовнішньому та внутрішньому оформленні, і лише у ХV ст. храм було остаточно завершено.
І ззовні, і зсередини собор зачаровує своєю красою, багатством та художнім оформленням. Справжньою окрасою храму є безліч древніх мозаїк, створення яких відбувалось протягом ХІ-ХІV ст. З мозаїк фасаду найбільш стародавнім є образ, створений в XIII столітті. На ньому зображена церемонія внесення мощів св. Марка у храм; латинський напис над нею свідчить, що св. Марка вносять для того, «щоб він завжди охороняв венеціанців від ворогів».
Мощі св. Марка спочивають під головним вівтарем храму, який прикрашає знаменитий Золотий вівтар - композиція з безлічі ікон невеликого розміру в розкішно орнаментованому золотому обрамленні, з коштовними каменями, нічого рівноцінного цьому художньому шедевру немає у світі. Цей вівтар створений в X столітті в Константинополі, в подальшому його неодноразово переробляли, а зберігся він в тому вигляді, якого йому надали в середині XIV ст.
В одній з капличок храму зберігається ікона Матері Божої Нікопеї (Звитяжної). На цій візантійській іконі Х століття зображено досить рідкісний іконописний сюжет: Марія тримає Божественне немовля перед собою подібно до щита. Нікопея шанувалася як чудотворний образ, що охороняє народ та державність, і була іконою візантійських імператорів. Проте 1204 року, після четвертого хрестового походу, Нікопею було захоплено дожем Венеції і доставлено до цього міста-республіки. Там вона стала одним зі скарбів базиліки св. Марка, знаходячись в окремій бічній каплиці.
Святий євангелист Марко своїм праведним життям і мученицькою смертю засвідчив достовірність Христової науки та утвердив віру в Ісуса серед багатьох поган. Господь Бог чудесним способом охоронив мощі святого від осквернення. Саме тепер вони знаходяться в одній з найпрекрасніших церков світу і тисячі паломників та туристів, відвідуючи храм, прагнуть за спогляданням зовнішньої краси збагатитись духовно: «Отак і я у святині Тебе виглядаю, - побачити силу твою і твою славу» (Пс. 63, 3).
