SDE

Мініатюра про Україну

№5 (144), травень 2012 _ Ольга РОДІОНОВА
Друк E-mail
Ілюстрація
Україна
Вона так довго чекала твоєї любові та визнання. Ти тільки народився, а вона вже обдарувала такою ніжною материнською турботою, яка здатна захистити практично від будь-чого. Ти ще й ходити не навчився, а вона вже простелила тобі до ніг увесь світ.

Глибокі озера, квітучі гаї та волошкове небо – хіба жаліє чогось мати для улюбленого сина? Ти прийняв ці дарунки як належне і пішов дорогою, яку вона підготувала тобі. Так легко було брати від життя все необхідне, коли її неспокійне дихання чулося поруч. То вона йшла перед тобою, руками розчищаючи терни, через які пролягав шлях до твоїх зірок. То несміливо шкутильгала позаду, раз у раз зупиняючись, щоб виправити твої помилки чи підібрати чергове необережно кинуте слово. А коли наставали найнеспокійніші, найвідповідальніші миті твого життя, вона брала тебе за руку і шепотіла: «Просто чини так, як підказує сумління». Ти чув її слова у легких подихах вітру, відчував дотик руки у ніжних сонячних променях. Так і проходили ви - пліч-о-пліч – усі життєві негаразди.

Коли ж ти нарешті піднявся на Олімп, вершину свого успіху, то, звісна річ, оп'янів від довгожданого тріумфу. На мить обернувся, щоб розділити своє щастя з нею - такою вірною супутницею. Проте одного зверхнього погляду вистачило, щоб зрозуміти, що ця згорблена, завчасно посивіла жінка не гідна мандрувати з тобою далі – з таким успішним і, як тобі здавалося, сильним чоловіком. Ти і не пригадав, що її збиті до крові руки та ноги – ціна твого успіху. Тобі й на думку не спадало, що саме ти здатен перетворити її нелюдську втому на щастя, завчасну сивину у волоссі - на квітковий вінок, а біль і приниження в очах – на процвітання і світове визнання. Ти не подумав про це, бо тобі так хотілося піти далі. Ну то й що, що під чуже небо, де вже немає її – такої незмінно рідної і дорогої серцю. Вона довго дивитиметься тобі вслід, по її щоках тектимуть гарячі сльози, а вуста шепотітимуть тиху молитву. Вона благословить тебе в добру путь, навіть якщо це шлях зрадника, який завдає такого болю Тій, що дала путівку в життя. Проте вона не осудить. Бо вона – Україна. Твоя мати, вірна супутниця, твоя Батьківщина. Та, яка намагається запалити любов'ю байдужі серця. Та, яка завжди йде поруч, добре знаючи, що колись ти все одно її покинеш. Та, яка одного дня просто дозволить тобі піти, а сама вирушить вести по дорозі життя чергового невдячного сина.

banner

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори