Сьогодні розкажемо про вік 2,5 роки. Передусім діти в цьому віці дуже вперті. Хочуть все мати «вже і тепер». Не вміють почекати, уступити. Все має бути зроблене саме так як вони хочуть. Все завжди має бути на своєму місці, так, як хоче дитина. Щоденні домашні справи мають іти у відповідній почерговості і завжди однаково, наприклад, щовечора треба прочитати ту саму казку.
Дитина в цьому віці реагує майже на все словом «ні». «Не хочу», «не буду», «не люблю». Така поведінка проявляється у майже всіх ситуаціях – за столом, на прогулянці, на забаві: «Не хочу каші», «не буду одягати штанів», «не піду на гойдалку»... Чому вона саме так реагує? Дитина вчиться мати свою думку і бути настирливою. Це несвідомий процес і дитина не хоче нас спеціально нервувати. Дитина у цьому віці вчится відмовляти і ставити свої кордони. Подібна поведінка в її розвитку буде проявлятися ще декілька разів (у 5 років та у підлітковому періоді). Важливо не «ламати» дитину і деколи дозволяти їй перемогти. Тільки тоді у дорослому житті вона зможе обстоювати свою думку і зможе відмовити, коли її настирливо будуть припрошувати, наприклад, до вживання алкоголю чи наркотиків.
Цей вік характеризується крайностями і домінацєю. Дитина за одну мить хоче протилежного. «Буду одягатися – не буду одягатися», «Піду на прогулянку - не піду на прогулянку», «Хочу їсти м'ясо - не хочу їсти м'яса». Дитина не має емоційної рівноваги і сама не розуміє, чому є такою імпульсивною і різкою.
Дитина в цьому віці сама приймає рішення, які дуже скоро змінюються: «мамо, одягни мені колготки», а за дві секунди: «ні, тату, ти одягни мені колготки»; «мамо, погодуй мене», а за мить «бабусю, дайте мені їсти». Не можна в таких ситуаціях бити дитину. Варто дозволити, якщо є така можливість, щоб інша особа закінчила одягання чи годування. Можу вас потішити, що так розвиваються усі діти і цей період за півроку мине. Щойно з 3-х років дитина зможе бути більш постійною і знати, чого вона хоче.
Дитина в цьому віці, як правило, не вміє вибирати, може на всі пропозиції відповісти «ні» (наприклад, на запитання «Будеш їсти суп чи картоплю?»). Дитина також не розуміє нашого пояснення і аргументів. Для цього потребує ще декількох місяців. Також часто говорить «я сам / я сама». Це вимагає нашої терпеливості. Варто однак дозволити дитині ставати самостійною, навіть якщо щось буде пізніше і гірше зроблено.
Відносно фізіології, дитина може не встигати добігти до горщика. Як допомогти їй? Не кричати і не бити! Намагатися бути спокійним і зичливим до дитини. Трактувати все, що хоче дитина, як забаву. Сто і більше разів пояснювати і не вимагати від дитини бути винятковою, «вундеркіндом». Дозвольмо їй мати щасливе, радісне і нормальне дитинство. Поведінка нашої дитина радикально зміниться вже за кілька місяців, тоді сама природа і Господь Бог подарує дитині лагідність, терпеливість і вміння прислухатися до прохання батьків.
