Ця красуня була настільки привабливою, що годі було відвести від неї свій погляд. Однак, мала вона жахливу пристрасть – чинила блудні гріхи з багатьма чоловіками. Одного разу до неї звернувся сам князь такими словами: «Якщо пообіцяєш мені жити у чистоті та вірності, візьму тебе собі за дружину!». Вона погодилась і поклялася більше ніколи не грішити. Князь одружився з красунею і взяв її до себе у палац. Дізнавшись про це, колишні коханці зібрались на нараду. Вони хотіли знову вдовольнити свою похіть, але не знали як. Ввійти нагло у палац було для них надто ризиковано. Трохи посперечавшись, вони зійшлись на тому, щоб виманити красуню назовні своїм свистом, як це вже робили не раз. Так вони і вчинили. Але вона, тільки-но почувши свист, вмить затулила свої вуха долонями і побігла геть, закрившись подалі у внутрішній кімнаті палацу.
«Ось так і душа наша, - пояснював авва Йоан, - є справжньою блудницею, бо піддається пристрастям; коханцями, які свистять-спокушають, є демони; а світлим князем – Господь Ісус. Завдання ж душі – втікати у внутрішню кімнату богоспілкування, щоб визволитись від тенет бісівських і спастись!».
Покликанням і завданням людини є рух... Однак зовсім не потрібно перетворюватись на суєтну мурашку, яка цілий час з ранку до ночі метушиться-бігає. Цей людський рух пролягає внутрішнім шляхом, є часто невидимим для стороннього ока і полягає у безнастанному наближенні до Бога через молитву, боротьбу із пристрастями та спокусами. Ще колись преподобний Доротей із Гізи зауважив одну закономірність: чим ближче особа знаходиться до Всевишнього, тим більше вона наближається до інших собі подібних істот (починає любити всіх без винятку). І навпаки, коли людина відмовляється від свого покликання рухатись увись, то дуже швидко помітними стають егоцентричні риси, які супроводжуються байдужістю, а то і яскравою ненавистю до ближніх. Отож, від якості цього внутрішнього бігу залежить те, настільки людина стає ЛЮДИНОЮ... Образ блудниці на означення грішної душі, який використав для прикладу авва Йоан, дуже вдалий. Іменник «блуд» (розпуста) співзвучний із дієсловом «блукати» (збитись із дороги). Ворог людини робить все, щоб хоч на хвильку відволікти її своїм «свистом» - відвести вбік. «Затримайся на секунду!», - просить він, щоб цю мить перетворити у вічність... «Мені ніколи!», - потрібно повторювати самому собі саме заради отої вічної участі у Соборі святих... Амінь.
