SDE

Святий Франциск з Асижу проповідує…

№1 (130), січень 2011 _ о. Тарас РИСЕЙ
Друк E-mail
Якось, виходячи з обителі, святий Франциск зустрів брата Юніпера. Цей монах був простою та щирою людиною, якого важко було не любити. Порівнявшись з ним, отець привітно промовив: - Брате Юніпере, ходімо разом зі мною, будемо проповідувати! Почувши ці слова, інок помітно зніяковів і, опустивши очі додолу, стиха відповів: - Отче святий, ти ж знаєш, який я неграмотний. Як же ж мені проповідувати? Святий Франциск, вдавши, що не чує, продовжував наполягати, і той погодився. Крокували вони вулицями всього міста, молячись у тиші за тих людей, які працювали в майстернях і на полях. Діточкам та знедоленим дарували посмішку та ніжність. Зі старшими перекидались кількома словами. Особливо зупинялися біля хворих. Якійсь жінці допомогли нести важкий глечик з водою. Коли ж вони так обійшли містечко кілька разів, святий Франциск сказав: - Ось і все, брате Юніпере, настав час повертатися до обителі. Почувши ці слова, монах здивувався і несміливо запитав: - А як же наша проповідь? Коли ми розпочнемо це робити? Франциск посміхнувся і відповів: - Та проповідували ми вже, проповідували… Цього вповні достатньо…

 

Все у світі має свій початок і свій кінець. Маленькі струмочки стають ріками, які, у свою чергу, утворюють моря та океани… Кожне промовлене слово летить з уст людини до вуха слухача, перед тим будучи народженим у людському серці та умі… Тисячі ж проповідей, які щодня несуться світом передзвоном Благої Вісті, свій початок беруть з вифлеємської стаєнки, де дві тисячі років тому сталась подія, яка зламала хід цілої історії… Була непроглядна темрява (як у духовному, так і буквальному значеннях), яку раптово розігнало ніжне і тихе світло… Христос народився, прийшов Месія!

Світити в темряві – ось завдання, яке, наче дивовижну естафету, перейняли ті, котрі «не можуть бути більшими за свого Пана», люди з прекрасним іменем – християни. Хтось подумав собі, що нести Євангеліє з дому в дім, від сердець до сердець – завдання для вибраних, навчених, дресированих ораторів… Правда, є й такі. Однак… однак відповіддю людей світу на їхні повчання так часто стають наступні слова: «Та він так мусить говорити, бо його цьому навчили!». Або ж: «Йому гроші за це платять, от і проповідує тут!».

Ні, не словами потрібно сьогодні нести світло Благої Вісті у темряву сучасності, не словами!!! Богослов Павло Євдокімов це чудово підсумував у своїй книзі «Незбагненна Божа любов» таким реченням: «Самих проповідей вже не досить, годинник історії пробив час, коли треба не говорити про Христа, а стати Христом, місцем Його присутності та Його словом».

Люди повинні бачити приклад. Не горіти полум’ям любові сьогодні не має права жоден християнин. Так-так, потрібно саме палати, щоб інші побачили з першого погляду, що є хтось, хто прийшов у цю задушливу кімнату зі свіжого повітря і знає дорогу туди, де є повнота буття! Амінь.

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори