SDE

Подружжя у кризі

№ 1 (130), січень 2011 _ Олександра КОЗАНКЕВИЧ
Друк E-mail
Усе закінчилося! Гірше не може бути. Усі кордони, всі правила порушені. Біль, приниження, розпач не знають меж. Це ситуації залежності від алкоголю, наркотиків, зради, побиття, невиліковної хвороби, смерті... Як встати, як піднятися з мертвих і продовжити життя, продовжити боротьбу? Чи це реально? Чому саме мене це зустріло?

 

Кожного дня проходимо повз, зустрічаємо, говоримо, допомагаємо людям, які переживають безмежний біль. Деколи тільки Господь Бог знає, як допомогти. Однак Він посилає саме Тебе, щоб змінювати світ на краще, щоб підтримати зламану стеблину людського життя.

Є декілька правд, з якими згідні ми усі. Бог існує на світі. Він є любов’ю. Він може усе. Ми, Його слуги, живемо для того, щоб приносити іншим надію, мир, тепло. Чого найбільше потребує кожна людина, особливо людина у кризі? Вислухання, тепла, зрозуміння, конфіденційності. По-простому - любові і співчуття.

Дорогі мої читачі, немає ситуацій без виходу. Ми не живемо на безлюдному острові. Точно Бог пошле людей, які подадуть руку, які скажуть слово підтримки. Співчуття і любов – це основні знаряддя допомоги.

Я працюю з людьми, залежними від алкоголю, наркотиків, та з ВІЛ-інфікованими. Життя деяких моїх реабілітантів нагадує суцільну чорну полосу. Однак віра працівників, максимально професійна допомога, високі вимоги показують, що чуда продовжуються у ХХІ столітті. Мертві встають, безнадійні є надійними, відповідальними людьми, кривдники своїх сімей падають на коліна у церкві і читають кожного дня Святе Письмо. Це перший крок до життя. Немає безвихідних ситуацій! І немає одного розв’язку для усіх.

Що я пропоную тим, хто у глибокій кризі? Не закриватися самому в собі. Говорити, шукати розв’язку. Хто шукає, той знаходить. Вийти з ролі постійно терплячої жертви – будь активним; повір, що все може бути по-іншому. Не став собі запитання: чому я? Став інше: Боже, що хочеш мені через цю ситуацію сказати? Якою людиною я маю бути? Дай мені силу перенести цей тягар, допоможи!

Кожна кризова ситуація вчить одного – не вільно мені кривдити другої особи, потрібно мені змінюватися. Добрий християнин є активним, рішучим, зичливим, переповненим доброти і співчуття. Мене скривдили - а я це зупиню на собі. Не буду мстити, не передам цього болю на інших невинних людей. Зміню свої звички і переконання. Якщо мій чоловік п’є, я хочу навчитися, чого мені треба: ніколи не купляти алкоголю, не дарувати його, не ставити на стіл, не частувати, самому не пити, не намовляти інших до пиття.

Біль – це вимушений урок змінювати себе – не іншу особу! Її не зміниш, а себе можеш, якщо захочеш.

Криза, біль, розпач, безвихідь – це невід’ємна частина життя кожної особи. Це не за кару, ти не є винен у чомусь. Це камінь наріжний нашого життя. Пережита криза дає нам силу стати кращими, добрішими, більш вразливими на горе інших, більш життєрадісними. Криза, яка нас закрила, огірчила, зробила агресивними, - це не зарахований екзамен: «життя вчило, вчило і нічого не навчило».

Бажаю кожному з нас, щоб ми хотіли простягати руку допомоги людям, які терплять, і ще більше, щоб ми не боялись самі просити допомоги, коли будемо у трудній життєвій ситуації!

Про часопис
"З любов’ю у світ" – єпархіальний молодіжний часопис – заснований у грудні 1999 року Божого. Часопис є щомісячним виданням, тираж якого складає 7000 примірників. За час існування часопису його редакторами були: о. Василь ПОТОЧНЯК та о. Василь ГОЙ. «З любов’ю у світ» - це часопис, який твориться молоддю для молоді. Автори часопису у своїх матеріалах розкривають теми духовного життя, стосунків у родині та виховання дітей. Історична рубрика знайомить читача з глибинами життя нашого народу. Щомісяця до редакції надходять питання на різноманітні теми. Ґрунтовні відповіді на ці запитання читачі дізнаються у черговому номері часопису.

Редактор:
о. Олег КЕКОШ

Адреса:
вул. Шевченка, 29/1
м. Дрогобич, Львівська обл.
82100 Україна

Тел.: +380324450110
Ел. пошта:
lubysvit@sde.org.ua

^ Догори