Літургійний чин посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

Після завершення заамвонної молитви, співу «Будь ім'я Господнє благословенне» та 33-го псалма священик зі співслужителями виходить на амвон. Хор: Тропар, глас 4 До Богородиці з запалом нині прибіжім, грішні і смиренні,* і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної:* Владичице, поможи, змилосердившись над нами;* поспішися, бо загибаємо від множества гріхів;* не заверни рабів твоїх з нічим,* бо в тобі єдину заступницю маємо.  Слава, і нині: Не замовкнемо ніколи, Богородице,* про силу твою говорити ми, недостойні;* бо коли б ти не предстояла благаючи,* хто б нас вирятував від стільки бід?* Хто ж би охоронив нас нині вільними?* Не відступимо від тебе, Владичице:* твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди,* єдина благословенна. Диякон: Господеві помолімся. Хор: Господи, помилуй. МОЛИТВА ПОСВЯТИ УКРАЇНИ ПІД ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Священик голосно промовляє нижчеподану молитву.  Пресвята, Пречиста, Преблагословенна Богородице Діво. Ти для скорботних велика заступниця, негайна помічниця, спасіння та підпора людства і всього світу незмінна покровителька! Перед твоїм престолом славимо тебе в певній надії, що випросиш для нас милосердя і благодать, дієву допомогу й захист у ці дні випробувань, не за наші заслуги, на які покликатися не можемо, але з незмірної доброти твого материнського серця. Тому до тебе нині прибігаємо і усильно просимо: покрий омофором милості твоєї Церкву і ввесь народ наш, що кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Тяжкі нас засмучують досвіди і сповняють великої журби наші душі; то ж утихомир їх миром Сина й Бога твого, всенепорочна Діво. Усунь, Діво, душевну бурю журби нашої, бо ти, Богоневісто, як єдина Пречиста, Начальника миру – Христа породила. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Вияви нам, що до тебе кличемо, глибину твого милосердя і випроси нам прощення усіх провин, бо ти породила Добросердого і Спаса всіх, що тебе оспівують. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Допоможи, боголюбна Богородице, єдина Вседіво, тим, що лежать на постелі своїх болів і немочі, зціли поранених, утри сльози засмучених, захисти скитальців і пригорни переслідуваних, будь готовим заступництвом усім, що призивають тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Богоневісто, що Керманича Господа породила, даруй нам мужніх і мудрих провідників на церковній і народній ниві, вимоли для них світло Святого Духа, щоб Ним просвічені провадили дорогами правди люд Божий, що з вірою кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Могутня Воєводино і полків небесних Провіднице, ти, що, піднісши свої руки на моління, перемагаєш ворогів та долаєш усіх супротивників, укріпи наших воїнів, даруй їм силу і відвагу щитом могутнім захищати свій народ, що кличе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати непорочна Воплоченого Слова! Благослови всі наші родини, дай нам дочасний добробут і здоров’я, а ще більше – Божу благодать і чесноти християнського життя. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Добра вихователько дів і Джерело знання та мудрості, провадь нашу молодь дорогою правди, скріпи в чеснотах, навчи великого бажати та йти за покликом Всевишнього, зростаючи в мудрості і благодаті Божій. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати милосердя, випроси від Всевишнього Бога повний і справедливий мир для нашої землі, не тільки захорону перед збройними боями, але і визволення від ненависті й чварів, від злоби і бажання помсти. Доведи нас до миру, заснованого на правді, справедливості, прощенні й любові. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати Божа і Покровителько української землі! Під твою милість прибігаємо, твоєї помочі благаємо, тільки на тебе уповаємо. Прийми нас всіх під свій Покров, благослови нас і зберігай як свою вибрану громаду. Зроби нас своїми молитвами вмілими виконавцями Христових заповідей. Будь при нас як милостива, й милосердна, і чоловіколюбна, завжди і в теперішньому житті, теплою заступницею і помічницею, відганяючи полки супротивників, наставляючи нас на спасіння. Бо не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися нині, і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Священик: Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Хор: Амінь Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі. Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови. Священик  виголошує недільний відпуст. Хор: Амінь. Детальніше...

Пастирське послання Блаженнішого Святослава з нагоди відновлення Акту посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися (Молебний канон Пресвятій Богородиці). Дорогі в Христі! У дні, коли наш народ і наша Батьківщина знову переживають великі випробування, пов’язані з окупацією частини нашої землі, наші серця наповнені тривогою за майбутнє, непевністю і страхом. Посеред цих обставин сам Господь посилає нам знак надії, подібно як Він зробив це в далекі часи старозавітному цареві Ахазові… Єрусалим перебував під смертельною загрозою з боку агресивних сусідів, а його правитель, цар Ахаз, розпачливо шукав підтримки в тогочасних світових потугах. Почуття царя і його підвладних натхненний автор передає дуже промовисто, зазначаючи, що «серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру» (Іс. 7, 2). Господь послав до царя Ахаза пророка Ісаю, щоб заспокоїти його та закликати до цілковитого уповання на Бога. А що цар і надалі сумнівався і хитався, Бог вклав в уста свого пророка такі слова-обітницю: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс. 7, 14). Прообраз Богородичного Покрову став знаком особистого і всесильного захисту Бога його людей. Відтак Всевишній запросив свій народ і його правителів не покладати надмірних сподівань на сильних цього світу, а повністю віддатися в Його могутні руки, навертаючись до Його закону: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила» (Іс. 30, 15). У нашій великопісній мандрівці Господь Бог посилає нам своє слово, закликаючи до щирого навернення, до внутрішньої переміни, а як запоруку свого благословення на цій дорозі, дає нам знак – Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.Господь в усі часи приходив на допомогу своєму народові, а знаком перемоги і надії завжди була ця сповіщена пророком Ісаєю дівиця – Пречиста Діва Марія. На сторінках Святого Письма Богородиця присутня від першого трагічного моменту в історії людства, коли після гріхопадіння Творець заповідає поразку змія-чоловіковбивці від потомства жінки, яке зітре йому голову (пор. Бут. 3, 14-15). А в останній книзі Священного Писання, Одкровенні св. Івана Богослова, натхненний автор бачить у пророчому видінні велике знамення на небі: «Жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок» (12, 1). Червоний дракон, що переслідуватиме цю благословенну жінку смертоносним потоком вод, які виходитимуть з його уст, не зможе подолати її. Навпаки, силою архистратига Михаїла він сам буде повержений на землю та назавжди буде зруйнована його влада над людським родом (пор. Одкр. 12, 7-17). Утім, Пречиста Богородиця супроводжує людський рід не тільки в тій історії, яка записана у священних книгах. Вона перебуває зі своїми дітьми завжди і всюди, в усі часи і посеред будь-яких обставин. Чимало місць на нашій земній кулі Пресвята Богородиця позначила своєю особливою присутністю, завдяки чому всі ці місця стали для багатьох людей, а навіть цілих народів знаком порятунку і спасіння. Як тут не згадати близькі й дорогі серцю кожного християнина місця Святої Землі – Назарет, Вифлеєм, Аїн-Карім, Єрусалим, які донині притягують до себе сотні тисяч паломників з усього світу? Як не згадати Люрд у Франції, Лоретто в Італії, Апаресіду в Бразилії, Гваделупу в Мексиці, Маріацелль в Австрії, Ченстохову в Польщі, Маріаповч в Угорщині, Литманову в Словаччині? Як не згадати маленьке португальське село Фатіма, де Пречиста Богоматір на початку далекого 1917 року з’явилася трьом малим пастушкам і закликала молитися за Росію, щоб не допустити поширення у світі загрозливого і нищівного безбожництва, яке принесе стільком народам безмірні страждання та випробування? Як не згадати Унів і Почаїв, Зарваницю і Гошів, які стали знаком опіки Пресвятої Богородиці над нашою землею впродовж її бурхливої історії? Як, урешті, не згадати Грушів і той переломний момент у житті нашої Церкви й країни, коли рівно рік після Чорнобильської аварії Господь дав нам знак із неба, визволяючи нас від страху і пробуджуючи нас до нового життя в оновленій своїй країні. Ми тоді ще не знали, чим закінчаться наші змагання, але відчували велику надію і впевненість, бо з нами була вона – Пресвята Богородиця, і через неї з нами був Господь – Владика неба і землі. Пресвята Богородиця є поруч із нами в особливий спосіб у Літургії. Вона єднається з нами в безнастанному прославленні Всевишнього, а водночас, як любляча Мати, постійно заступається за нас перед Господом. Свята Церква виражає цю свою віру в безнастанне молитовне посередництво Пречистої Богоматері словами відомої церковної молитви: «Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих за нас молиться Богові. Ангели з архиєреями покланяються, апостоли з пророками ликують. Бо ради нас молить Богородиця предвічного Бога». Ці слова, взяті з кондака свята Покрови Богородиці, приносять нам утіху в скорботах, дають силу у випробуваннях, звіщають надію в терпіннях, бо знаємо, що те «днесь» виражає не якесь далеке і чуже минуле, а стосується нашого сьогодення – з його загрозами і тривогами. Вона, за словами великого патріарха Йосифа, є «нерушимим знаком нашої сили і нашої надії на перемогу». А це тому, що «Пресвята Богородиця, під якої чесним і чудесним Покровом всі ми, як діти під охороною Матері, перебуваємо і в бідах та нуждах наших під її Покров прибігаємо, була і є цим непорушним пристанищем, знаменом і запорукою єдности нашої української християнської родини». Зважаючи на нові історичні обставини, бажаю скерувати ваші духовні очі до Богородиці і у відповідь на її люблячу й турботливу присутність у нашому житті віддати всіх вас під її материнську опіку. Свого часу під Покров Пречистої Діви Марії посвятив народ Русі-України благовірний князь Ярослав Мудрий. Відновив цю посвяту в Зарваниці 1995 року світлої пам’яті Мирослав Іван кардинал Любачівський. Продовжуючи служіння моїх великих попередників на Києво-Галицькому престолі, знову прагну в сопричасті з усією нашою Церквою в Україні і на поселеннях відновити Акт посвяти українського народу під її всемогутній Покров. Цим актом урочисто визнаємо Божу опіку над нами, виявляємо нашу любов до Пресвятої Богородиці, готовність сповнити все, що заповідав нам її Син і наш Господь Ісус Христос, та бажання служити Богові й рідному народові лише у світлі Божого закону. Нехай конкретним виявом нашого прагнення втілити в життя цю посвяту стане молитва до Пречистої Богоматері, яку ми будемо практикувати особисто і спільнотно, випрошуючи в Господа за посередництвом Богородиці благословення для нашого багатостраждального народу. Цією молитвою може бути Параклис, Молебень, Акафіст, молитва на вервиці чи інша побожна практика, яку здійснюватимемо щодня на честь нашої Небесної Цариці і Заступниці, вкладаючи в її материнське серце всі наші надії та сподівання на повне відродження і утвердження в Христовій істині нашого народу. Доручаю священнослужителям здійснити урочистий Акт посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці 6 квітня цього року, у неділю, після кожної Служби Божої в усіх храмах нашої Церкви. Літургійний чин посвяти та деякі практичні вказівки додаються до цього Послання. До цієї урочистої події прошу всіх належно підготуватися, приступивши до святих таїнств Сповіді та Причастя та чинячи діла милосердя й покути. Запрошую і закликаю всіх єпископів, священиків, ченців і черниць та мирян нашої Церкви тривати в довір’ї та молитві до Пресвятої Богородиці, щоб під її Покровом завжди бережені ми після трудів і подвигів Великого посту досягли світлого Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа й стали свідками та співучасниками відновлення нашої улюбленої Батьківщини. Нехай зійде на наш народ – за молитвами Богородиці – благословення всемогутнього Бога-Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь. † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,20 березня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у неділю, 30 березня цього року. Детальніше...

Пастирське Послання Блаженнішого Святослава і Постійного Синоду на Великий піст 2014 року

Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри! У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі. Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя.  У час Великого посту ми особливо згадуватимемо поряд із нашими усопшими родичами жертву мучеників Небесної сотні – тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю. Пам’ятатимемо також самопосвяту тих людей, котрі стояли протягом останніх місяців у найстрашніші та найхолодніші ночі на Майдані в солідарності та молитві. Вдячно згадуватимемо всіх християн та людей доброї волі в Україні і в усьому світі за їхню молитву, моральну і матеріальну підтримку. Водночас завжди матимемо на увазі, що наслідки цієї зими були нерукотворними: «Якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, живцем тоді були б нас проковтнули» (Пс. 124, 2–3). Ми стали свідками-носіями таїнства дії Божої благодаті, – свідками того, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18, 26). Великий піст продовжує те, що зародилося на Майдані, і надає йому нового духовного змісту. Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя: шукати у своїй свідомості і своєму бутті таїнственну велич, відкривати своє життя до іншого – Бога та ближнього, очищуватися від усього, що нас обтяжує і веде до гріха. На цьому шляху навернення і очищення наша Церква молиться словами преподобного Єфрема: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні». Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо. Нам сьогодні важко довіряти новому керівництво, бо ми зазнали дій влади, яка поневолює, принижує і вбиває, тому треба буде докласти великих зусиль до подолання цього гріха. Першим кроком на цьому шляху має бути прощення, – доброю нагодою для цього є Неділя всепрощення, – яке відкриває дорогу до примирення з Богом і ближніми. Разом із тим мусимо пам’ятати, що довіра до оновленої влади не може бути сліпою і повинна супроводжуватися активною співвідповідальністю за те, що відбувається в нашій країні. Ця співвідповідальність мусить виходити від кожного з нас: з відповідальності за свій дім, своє село і місто, свою країну – і з усвідомлення того, що кожен громадянин повинен вимагати від себе не менше, ніж від інших. Настійним нагадуванням про цю відповідальність має слугувати жертва невинно убієнних, яку ніхто не сміє заплямувати власною корисливістю чи кон’юктурною поведінкою. Не втратьмо цієї Богом даної нагоди, яка відкриває нам нові можливості, новий спосіб життя, щоб ми стали, за словами Апостола народів, «гідними Царства Божого, за яке і страждаємо» ( пор. 2 Сол. 1, 5). Як ми це будемо робити? Великий піст – це дорога до Воскресіння. Наш Спаситель, який «прийшов, щоб ми мали життя – щоб достоту мали» (Ів. 10, 10), пропонує нам відповідні засоби, щоб наша діяльність була життєдайною. Він кличе нас прямувати до Пасхи Господньої, пройти паломництво від гріха до любові, щоб назавжди бути «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор. 5, 17). Попри особливість для нашого народу цьогорічного великопісного періоду, він завжди є  часом духовної боротьби. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12). Духовна боротьба, до якої Церква закликає в час Великого посту, має конкретний вимір, згідно зі словами пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (58, 6–7). Ми повинні боротися за правду і справедливість, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах та країні, сприяти примиренню і покаянню, допомагати зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці. Особливо закликаємо усіх до солідарності і підтримки родин загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом. Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості. Учімося витривало і без нарікання нести свій щоденний хрест, навіть тоді коли забракне найнеобхіднішого. Нехай це буде нашим постом, – постом, який дає надію на краще майбутнє України, яка після зими ввійде у свою весну і дасть свій плід. Аби плідно пережити час Великого посту, пропонуємо всім нашим вірним продовжувати молитву і піст за український народ в наміреннях, які подаємо в додатку. Закликаємо всіх до відданості у праці й молитві, у пості та милостині. «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух і душа, і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол. 5, 23). Від імені членів Постійного Синоду ЄпископівУкраїнської Греко-Католицької Церкви + СВЯТОСЛАВ,Отець і Глава УГКЦ Дано у Львові-Брюховичах28 лютого 2014 року Божого,у Сиропусну п'ятницю НАМІРЕННЯ МОЛИТОВ І ПОСТУ ВПРОДОВЖ ВЕЛИКОГО ПОСТУПонеділок – за Верховну Раду України і вибори майбутнього Президента УкраїниВівторок – за новий Уряд України та його успішне служінняСереда –  за українське військоЧетвер –  за правоохоронні органи і міліціюП’ятниця – за поранених на Майдані та їхні родиниСубота – поминання усопших, зокрема загиблих на МайданіНеділя – за єдність і соборність України Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Пастирське послання після кожної  Божественної Літургії у Сиропусну неділю, 2 березня цього року. Детальніше...

Владика Ярослав під час народного віче в Дрогобичі: Небажання влади чути свій народ спровокувало важкі наслідки

19 лютого на міській площі м. Дрогобича відбулось народне віче, участь в якому взяв владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, та духовенство міста. Детальніше...

Розпорядження Отця і Глави УГКЦ щодо позиції і поведінки духовенства в теперішній суспільно-політичній ситуації в Україні

Дорогі брати у священичому служінні! У зв'язку із драматичною ситуацією в нашій країні хочу нагадати всім вам фундаментальні норми священичого служіння: Детальніше...

Відозва Глави УГКЦ

З великою прикрістю стверджую, що заклики Церков про недопущення кровопролиття і мирне врегулювання конфлікту не було почуто. Детальніше...

Практичні душпастирські вказівки про спільну молитву та піст за Україну

- доручаємо продовжувати у храмах, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву, відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями; - закликаємо усіх наших вірних та людей доброї волі, кожного дня о 21.00 год. єднатися у спільній молитві за Україну; - заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну;- оголошуємо безперервний строгий піст в наших Єпархіях та Екзархатах за таким порядком: - Понеділок – Київська архиєпархія, Донецько-Харківський Екзархат, Одесько-Кримський Екзархат;- Вівторок – Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;- Середа – Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;- Четвер – Тернопільська архиєпархія, Бучацька Єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;- П’ятниця – Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький Екзархат, Мукачівська єпархія; - доручаємо після кожної Божественній Літургії промовляти нижче подану Молитву митрополита Андрея Шептицького за кращу долю українського народу.   Молитва за кращу долю українського народу Всемогутній, безсмертний Боже, Отче Господа нашого Ісуса Христа! Ти страшний у Твоєму гніві, але безконечно добрий у Твоєму милосерді! Ти зсилаєш на наш грішний людський рід тяжкі допусти і тяжкі терпіння. Ти й на наш нарід зіслав такі терпіння, що їх не знали наші батьки. Ми мусимо гірко трудитися, щоб здобути собі насущний хліб. Віримо і надіємося, що тяжкі ті допусти зіслав Ти на людський рід як досвід, а не як кару. Грішних твоїх синів Ти не відтручуєш, не відвертаєш твого пресвятого обличчя від їх долі, бо не хочеш смерти грішника, а його навернення та спасення.Тому надіємося, що всі терпіння, що їх доводиться нам у житті зносити з милосердної Твоєї волі, допущені для нашого добра. Ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням Найсвятіших Таїнств зможемо заслужити собі на те, що скоротиш час досвіду і терпінь, що милосердним оком споглянеш на твоїх дітей, що даси їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою Твоєю волею положиш край нашим терпінням. Дорогоцінною кров’ю твого Сина бажаємо надолужити Тобі за всі гріхи наших батьків і братів. Через руки наших священиків жертвуємо Тобі безкровну жертву пресвятої Євхаристії, що є повторенням і відновленням хресної жертви Твого Сина і Бога, Спасителя нашого Ісуса Христа. Прийми цю жертву надолуження за всі гріхи людей, прийми наші благальні прохання про милосердя і твою святу благодать. Умилосердися над усіма тими, що терплять. Даруй їм ласку терпеливо зносити гірку долю і через терпеливість заслужити на пільгу в терпіннях і перемогу в цьому смертному житті та на блаженство вічности. Амінь. Детальніше...

Звернення греко-католицького єпископату України з приводу суспільно-політичної ситуації в державі

Дорогі в Христі! Останніми місяцями наша країна переживає тяжкі випробування, які свідчать про глибоку кризу у відносинах між суспільством і владою. Небажання влади дослухатися до думки народу вже призвело до трагічних наслідків. Ми висловлюємо свої глибокі співчуття сім'ям загиблих, запевняючи їх у нашій молитовній близькості, солідаризуємося з родинами переслідуваних, стаємо на боці побитих, пригноблених, утиснених і зневажених. Наш голос нині єднається з голосом мільйонів громадян України, які взивають до неба про правду і справедливість словами Священного Писання: «Розлийте, небеса, згори росою правду, і нехай хмари дощем її виллють! Нехай відчиниться земля і дасть спасіння, і нехай виростить разом справедливість!» (Іс. 45, 8). При цьому хочемо підкреслити, що справедливість не наступить доти, доки не буде зцілена остання рана на тілі постраждалих, доки не будуть віднайдені всі пропалі без вісти, доки в суспільстві не буде усунено загрози фундаментальним правам і свободам людини та народу в цілому й відновлено довіри до влади, без чого неможливо будувати сучасної правової держави. У цих нелегких обставинах ми стали свідками великої людської доброти і солідарності в нашому народі. Молодь, зокрема студенти, дорослі, літні люди, жінки і чоловіки, а навіть особи з особливими потребами виходили на площі й майдани Києва та інших міст і сіл нашої країни, виявляючи громадянську і духовну зрілість, готовність до самопожертви задля кращої долі рідного народу. Усім цим людям ми висловлюємо нашу пошану і вдячність, скеровуючи до них слова святого апостола Павла: «Отож, любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний» (пор. 1 Кор. 15, 58). Хочемо окремо відзначити тих осіб, котрі, будучи на державній службі, незважаючи на тиск чи погрози, залишилися вірні Божому законові та голосові власного сумління, відмовляючись чинити насилля проти власного народу. Вони на ділі здійснили закон, яким керувалися ще перші християни Єрусалима, котрі, будучи переслідуваними, не відступали від Божої правди і казали: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Ді. 5, 29). Водночас ми з великою тривогою і болем серця сприймаємо прояви насилля, утисків і переслідувань мирних демонстрантів із боку силових структур України. Ганебним і принизливим для самої держави став загальновідомий факт, що силові структури почали діяти у згоді зі злочинними найманцями, які чинили погроми та нападали на мітингувальників, лікарів, журналістів і навіть на звичайних громадян, серед яких були літні особи й діти. Дії, скеровані на насильне придушення мирного волевиявлення громадян, не можна виправдати нічим і вони заслуговують на однозначне та рішуче засудження. Влада, яка немовби не чує крику свого народу і намагається приглушити його голос за власні права ударами міліцейських кийків та пострілами зброї, стає на небезпечну дорогу терору й диктатури, що суперечать її основоположному покликанню дбати про єдність народу, бути на сторожі суверенітету країни та працювати задля загального добра всіх без винятку громадян. Церква засуджує всяке кровопролиття та будь-які форми насильства, але підтримує право громадян на мирний протест. Ми з усією рішучістю закликаємо всі сторони протистояння: «Зупиніть кровопролиття! Не допустіть зростання насилля!» У незалежній і цивілізованій Українській державі не повинна проливатися кров власних громадян у мирний час лише за те, що ці громадяни домагаються і захищають належні їм права й свободи. Закликаємо владу не чинити насилля над власним народом, але почати шанувати свій народ. Сподіваємося, що наш заклик не залишиться «голосом вопіющого в пустині».Сьогодні багато хто скеровує свій погляд у бік Церков із виразним чи непрямим запитанням: що маємо робити? З таким самим питанням приходили сучасники і до Івана Хрестителя, а він відповідав їм силою Святого Духа, закликаючи до переміни серця, до навернення: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить". Прийшли також митарі христитись і йому мовили: "Учителю, що маємо робити?" А він сказав їм: "Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть". Вояки теж його питали: "А ми що маємо робити?" Він відповів їм: "Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею"». (Лк. 3, 11−14). Ми рівно ж, будучи свідомими, що «поміч наша в Господі, що сотворив небо і землю» (Пс. 121, 2), закликаємо наших вірних та усіх людей доброї дотримуватися Божих заповідей, нікому не чинити зла, тривати в мирі та добрі. Прохаємо і надалі молитися в спільнотах (парафіяльних, чернечих і родинних) та індивідуально за Україну та оголошуємо період посту в усіх наших єпархіях та екзархатах в Україні. Практичні вказівки щодо молитви й посту додаємо до цього Звернення та просимо отців-душпастирів оголосити їх та належним чином організувати. Разом із митрополитом Андреєм Шептицьким «ми віримо й надіємося, що покаянням, щирою молитвою і щирим прийманням Найсвятійших Тайн зможемо заслужити на те, що Господь скоротить час досвіду і страждань, що милосердним оком спогляне на синів своїх, що дасть їм витривати з благодаттю у злиднях теперішнього життя і всемогутньою своєю волею покладе край нашим терпінням» (пор. Молитва за кращу долю українського народу). У той час, коли наші погляди скеровані до стольного града Києва, ми думкою переносимося до собору Святої Софії – Премудрості Божої, де Пресвята Богородиця з піднесеними до небес руками заступається за нас, випрошуючи для нашої землі благословення і Божого миру. Їй, нашій Цариці і Небесній Заступниці, прагнемо поручити нині самих себе, наш край, його правителів, військових – усіх, хто проживає на нашій землі, благаючи словами давньої християнської молитви: «Під Твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитвами нашими в скорботах не погорди, але від бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная!» Благословення Господнє на вас! 1. Блаженніший Святослав (Шевчук),Отець і Глава УГКЦ, Верховний АрхиєпископКиєво-Галицький;2. Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк),Митрополит Львівський;3. Високопреосвященніший Владика Володимир (Війтишин),Митрополит Івано-Франківський;4. Високопреосвященніший Владика Василь (Семенюк),Митрополит Тернопільсько-Зборівський;5. Преосвященний Владика Михаїл (Колтун),Єпарх Сокальсько-Жовківський;6. Преосвященний Владика Мілан (Шашік),Єпарх Мукачівський.7. Преосвященний Владика Ярослав (Приріз),Єпарх Самбірсько-Дрогобицький;8. Преосвященний Владика Василь (Івасюк),Екзарх Одесько-Кримський; Адміністратор Коломийсько-Чернівецький;9. Преосвященний Владика Йосафат (Говера),Екзарх Луцький;10. Преосвященний Владика Степан (Меньок),Екзарх Донецько-Харківський;11. Преосвященний Владика Дмитро (Григорак),Апостольський Адміністратор Бучацької Єпархії.12. Преосвященний Владика Тарас (Сеньків),Єпископ-адміністратор Стрийський;13. Преосвященний Владика Богдан (Дзюрах),Єпископ курії Верховного Архиєпископа УГКЦ;14. Преосвященний Владика Венедикт (Алексійчук),Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії;15. Преосвященний Владика Ніл (Лущак), Єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії.16. Блаженніший Любомир (Гузар),Архиєпископ-емерит; Львів-Брюховичі, 31січня 2014 року Божого Детальніше...

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ та всіх людей доброї воліз нагоди Дня Соборності України

Високопреосвященні та Преосвященні Владики!Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри! Свято Соборності України – це святкування відвічного прагнення єдиного українського народу, який був розшматований різними імперіями, щоб його єдність була втілена й захищена в єдиній незалежній Українській державі. Соборність держави віддзеркалює соборність душі українського народу – культурну, цівілізаційну та духовну єдність спадкоємців давньоруської Київської держави. Ця єдність, що була преображена та утверджена 1025 років тому Хрещенням рівноапостольного князя Володимира, надала духовному началу українського народу виразно європейську ідентичність. Ця самобутність була висловлена в духовному подвигові перших давньоруських мучеників Бориса і Гліба, які ціною власного життя запечатали християнське відречення від насильства, вчиненого їхнім братом, і цим сказали святе «ні» насильству як способу державотворення. Європейська ідентичність народу проявилася в повазі до інших народів, релігій та культур, перехрестям яких став древній Київ – мати городів руських. Київ, як «місто миру Христового», є духовним осердям цього давнього народу, який протягом століть умів мирно співіснувати з людьми різних національностей, що століттями жили тут у злагоді.  Соборність сучасної незалежної України – це соборність її суспільства, здатність пошанувати гідність кожної людини, яка живе сьогодні в нашій державі. Молимося, щоб ниніщнє свято Соборності відкрило дороги до єднання, діалогу та порозуміння між владою і народом, різними політичними силами та громадськими організаціями. Соборність у релігійному житті України – це ісповідування єдиного Бога і даного Ним морального закону. Лише Його закон є соборним фундаментом усякої законності в нашій державі. Сотворивши людину вільною особою на свій образ і подобу, сам Творець наділив її невід’ємними та універсальними правами і свободами, що їх ніхто не має права відібрати чи заперечити. Державні закони повинні їх поважати та служити їх здійсненню. Богом дарована народові соборність повинна піднести нас понад тим, що сьогодні може ділити наше суспільство. Нехай святкування Соборності допоможе нам оновити віковічне прагнення до єдності України в ім’я новітнього прояву єдиного начала народного буття – культурної, цивілізаційної та духовної єдності українців як європейського народу. Цьогорічне свято Соборності України затьмарене протистоянням та ескалацією насильства в столиці нашої держави – Києві. Ми з тривогою спостерігаємо, як тривалі мирні протести, не почуті владою, виливаються у хвилі насильства та кровопролиття. В ім’я збереження соборної України, в ім’я її майбутнього закликаю владу прислухатися до вимог свого народу, перестати говорити з ним мовою сили та використання репресивних механізмів! Звертаюся до представників громадянського суспільства та всіх політичних діячів відмовитися від насильства та повернутися на шлях мирного спротиву. Не дозвольмо, щоб емоції, навіть оправдані, затьмарили наш світлий розум і позбавили нас самої можливості вступити в діалог! Звертаюся до нашого єпископату і духовенства особливо чувати над душами повіреного вам стада. Промовляймо до сердець та умів наших вірних Євангелієм Христового миру! Господь сказав нам: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!» (Iв. 14, 27). Про це нам нагадує сьогодні апостол Павло, наказуючи: «Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй із усією терпеливістю та наукою» (ІІ Тим. 4, 2). У цей день і в цю історичну мить нехай невпинно лунає в усіх наших храмах, чернечих спільнотах та християнських родинах молитва за мир і Боже благословення для нашого народу! Нехай свято Соборності перетвориться на свято Соборної молитви за Україну! «Нехай же Бог надії сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії силою Духа Святого!» (Рим. 15, 13). Благословення Господнє на вас! † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при  Патріаршому соборі Воскресіння Христового,20 січня 2014 року, у день Собору Святого Івана Хрестителя Доручаю всім душпастирям у день Соборності України, 22 січня 2014 року, відслужити Божестенну Літургію за український народ та за його соборну державу і зачитати це Звернення. Детальніше...

Різдвяне послання Блаженнішого Святослава (2014)

Споконвічно від Отця народженому нетлінно Синові,Що в останній час безсіменно від Діви тілом народився,Христу-Богові закличмо: Ти, що підняв нашу силу,Святий єси, Господи! (Канон  Різдва). Христос рождається! На голос ангела, який пролунав пастушкам серед темної ночі, спішимо ми сьогодні до вбогої стаєнки у Вифлеємі. Тут ми бачимо на руках Пречистої Діви Марії Божого Сина, що прийшов у наш світ як людина. Разом із ними радіємо і дивуємося, оспівуємо і споглядаємо живого й істинного Бога, який народився в людському тілі та віддає себе в руки людини як маленьке, ніжне і беззахисне Дитя. Різдво нашого Спасителя відкриває нам глибини Божественного життя, як також всю правду про саму людину. Той, хто сьогодні явився в людському тілі, існував ще перед сотворенням світу, бо як предвічний Бог споконвічно від Отця народився нетлінно як Син! Це таїнство Божого синівства Ісуса Христа - що само по собі є невимовним і незбагненним! - сьогодні об’являється і проповідується людині. Це свято робить нам доступним божественне синівство, проголошує, що наш Бог-Отець любить нас як своїх синів і дочок. У Його новонародженому Сині ми переживаємо сьогодні нашу близькість до Бога, таку саму теплу, могутню, реальну та життєдайну, якою є трепетна близькість люблячого батька до свого єдиного первістка. Вдивляючись в обличчя Божого Дитяти і Його Матері Марії, усвідомлюємо, що свято Різдва дає нам пізнати правду про нашу людськість, про власну людяність, яка  стала знаком Божої присутності: «І ось вам знак, – каже  ангел до пастушків. – Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах» (Лк. 2, 12). Це Дитя – сам Бог Ізраїля, що в останній час безсіменно від Діви тілом народився. Це Дитя враз доручає людині, в особі Йосифа Обручника, дивну роль свого опікуна. У Різдві Христовому ми приймаємо вічного Бога таким, якими є самі. Бо зазвичай люди прагнуть, щоб ними хтось опікувався. А тут, у Вифлеємі, сам Бог, як дитя, є тим, ким опікується людська родина! Людяність, відчуття святості людського життя і пошана до нього - це та зворушлива і спасенна дорога, якою в цю таїнственну ніч Божий Син, як Син Марії, приходить до нашого дому, нашої родини, нашого народу. І ця божественна людяність - боголюдство воплоченого Сина Божого - відкриває нам сьогодні різдвяну дорогу любові до Бога і ближнього. Святкуючи Різдво разом із подорожніми й безпритульними, солідаризуючись із тим, кого зневажають і чию гідність заперечують, ми, християни, як справжні опікуни та благовісники присутності Бога серед нас, робимо наш світ, наше суспільство більш людяним і гідним самої Людини.   Народження Сина Божого, Відвічного Слова Отця, виявляє поряд із величчю та славою нашого Бога – Творця і Спасителя, велич і славу людини як вінця всього сотвореного. У своєму воплоченні Бог виявляє особливу гідність людини, бо втілюється саме в неї – у свій образ. Святий Іриней Ліонський навчає: «Коли Слово стало тілом, ставши тим, хто був Його образом… то вчинило людину подібною до невидимого Отця через видиме Слово» (Adv. Haer 5, 16, 2). Прославляючи гідність людської особи, Христова Церква сьогодні співає: «Христу Богові закличмо: Ти, що підняв нашу силу, Святий єси Господи!» Подібно як прихід на Землю Сина Божого через воплочення стало центром всесвітньої історії, так само пошана до гідності людської особи є осердям істинного, справді людяного суспільства. Церква навчає, що суспільні інститути та їхні лідери повинні поважати кожну людину і їх найпершим завданням є сприяти цілісному її розвиткові. Людина не може бути засобом реалізації економічних, соціальних чи політичних планів, нав’язаних світською владою. Ця влада мусить пильно стежити, щоб обмеження свободи чи будь-який тягар, покладений на особисте життя людини, ніколи не завдавали шкоди її гідності. (Компендіум соціальної доктрини Церкви, п. 131-133). Кожне суспільство, у якому зневажають людину, не має майбутнього. Джерелом справедливого законодавства та суспільного устрою повинна бути гідність людської особи. Бо саме людина є осердям поєднання дочасного і вічного, Божого і людського, вона є тими дверима до вічності, що їх відкрив у своїй людяності Син Божий у день свого Різдва. Тому святкувати Різдво означає тримати відкритими двері наших сердець до гідності людини, особливо немічної і беззахисної, яким є Божественне Дитя на руках Пречистої Діви Марії.   Сьогодні українське суспільство вже вкотре у своїй історії засвідчує, що прагне будувати власне майбутнє на підвалинах християнської віри. Новонароджений Спаситель є сповненням надії всього людства на прихід Царства Божого – царства справедливості, миру і добра. Народження саме такого предвічного Царя миру звіщав ангел, коли казав пастирям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель» (Лк. 2, 10-11). Як важливо нам у цей історичний момент, на слово благовісника, відчути, що саме Христос є джерелом нашої радості, і перестати боятися! У Різдві Христовому нехай наша тривога перетвориться на надію, розгубленість і непевність – переміниться на дорогу до Господнього вертепу. У цей різдвяний день, коли, за словами ап. Павла, сила Божа проявляється в людській немочі (пор. ІІ Кор. 12, 9), наше відчуття безсилля перетворюється на усвідомлення власної гідності. За діянням Святого Духа це усвідомлення власної гідності стає силою, що допоможе нам збудувати суспільство, гідне людини. Ось чому ми сьогодні, величаючи силу божественної людяності, співаємо: «Ти, що підняв нашу силу, Святий єси, Господи!» Дорогі в Христі! У цей радісний день Христового Різдва складаю всім вам сердечні вітання. Віншуючи вам добром і миром, злагодою та добробутом, прагну постукати до дверей кожної української родини! Голосом прадавньої коляди бажаю розвеселити кожне українське серце! Сповіщаючи велику радість про народження нашого Спасителя, хочу зібрати всю нашу Церкву - як в Україні, так і поза її межами - довкола Вифлеємського вертепу в єдину Божу спільноту! Відчуймо себе єдиною  християнською родиною, у якій сьогодні народжується наш Спаситель. Дорогою людяності та християнської солідарності торкнімося усіх, хто відстоює власну гідність, гідність своєї родини та свого народу! Поділімося нашою різдвяною радістю з тими, хто знаходиться далеко від рідної домівки, на лікарняному ліжку чи в’язничних нарах. Усі разом, за світлом зірки, спішімо до ближнього, щоб побачити в тілі - Невидимого, в Його убогості - Джерело всякого добра, у немічному – Всемогутнього, - Новонародженого Христа-Бога в обіймах Богородиці. Христос рождається! Славімо Його! † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,19 грудня 2013 року Божого,в день Святого Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця Детальніше...