«Закон про люстрацію» існує в ряді так званих посткомуністичних країн. Ним не проголошується переслідування кого-небудь, а тільки встановлюється заборона для певних категорій осіб займати окремі владні посади.
Хочеться зауважити, що будь-яка професія ставить відповідні вимоги до тих, хто хоче їх виконувати, наприклад, люди, хворі на плоскостопість, не можуть бути військовими, ті, що мають страх висоти, не можуть бути пожежниками і т.д. А от стосовно владних крісел – то чомусь прийнято вважати, що для тих, хто хоче їх займати, не може бути жодних перешкод. А натомість має бути навпаки.
Крім того, Євангеліє пише: «Коли згрішить твій брат, докори йому, і якщо він покається – прости йому» (Лк. 17, 3). Зверніть увагу – простити закликається тільки того, хто кається! А тепер уявімо собі таку ситуацію: один чоловік був алкозалежним, пізніше розкаявся, пройшов реабілітацію і вирішив розпочати нове життя. Як ви думаєте, чи захоче такий чоловік іти працювати в бар?
Ну і нарешті хочеться нагадати про таких осіб, як Папа Бенедикт XVI, Блаженніший Любомир (Гузар), світлої пам’яті владика Юліян (Вороновський). Ті люди добровільно уступили із займаних ними посад без усяких люстрацій, хоча й користувалися авторитетом оточуючих. І завдяки тому здобули ще більшу повагу.
