Щодо слів з Мт. 6, 7, то там написано: «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани, гадають, що за своєю велемовністю будуть вислухані». Тут говориться про те, щоб у молитві не вживати зайвих слів, а не щоб не повторювати одну й ту ж молитву багато разів. Святе Письмо також пише: «Проказуйте між собою вголос псалми й гімни та духовні пісні» (Єф. 5, 19); «радіє хто, хай псалми співає» (Як. 5, 13). Сам Ісус молився псалмами (Мт. 27, 46; пор. Пс. 22, 2). Ви запитаєте, яке це має відношення до багаторазового повторення? Вся справа в тому, що серед псалмів, які входять в канон Святого Письма є також псалом 136 (135), а в ньому 26 разів повторюються слова: «бо милість Його вічна». У Старому Заповіті (ІІ Хрон. 20, 20 - 24) описано, як у часи юдейського царя Йосафата на його державу напали чужинські племена, і він, ідучи на війну, поставив перед своїм військом співців, які виконували псалом 136 (135). Як знаємо, Бог дарував їм перемогу. Як бачимо, багаторазове повторення не протирічить Божому Слову.
Але для чого воно потрібно? Зрозуміло, що Бог нас чує і за першим разом, а навіть, коли ми тільки подумали про молитву. Тому воно потрібно не Богові, а нам. Щоб ми навчилися постійності і витривалості в молитві. Подібно в Євангелії (Лк. 18, 25 - 43) описано, як єрихонський сліпець багато разів повторював: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною», аж доки отримав зцілення. А через таке витривале повторення в нього настільки зміцнилась віра, що він пізніше пішов за Ісусом.