Відбулось паломництво приурочене Рудківській чудотворній іконі Пресвятої Богородиці [фото]

6 та 7 липня у м. Рудки на Самбірщині відбулась єпархіальна проща до Рудківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Цьогорічна проща була також присвячена 1025-літтю Хрещення Руси-України, 20-літтю Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Року віри. Детальніше...

Владика Ярослав під час прощі у Биличах: «Завданням кожного християнина і Церкви загалом є показати світові красу та істину нашої віри» [фото]

Упродовж 29-30 червня до с. Биличі, що на Старосамбірщині, прибували близько 10 тисяч паломників з різних куточків Львівської області, щоб занести перед престол Всевишнього за посередництвом Пресвятої Богородиці свої молитви й прохання. Щороку тут в неділю Всіх святих відбувається зальноєпархіальна проща Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Цьогорічне паломництво було присвячене 1025-літтю Хрещення Руси-України, 20-літтю Самбірсько-Дрогобицької єпархії та Року віри. Детальніше...

Блаженніший Любомир привітав владику Ярослава із "золотим" ювілеєм життя та "срібним" ювілеєм священнослужіння

27 червня у Катедральному храмі Пресвятої Трійці владику Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, з 50-літнім ювілеєм життя та 25-літтям священства привітав Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит. Детальніше...

Проповідь на Божественній літургії під час загальноєпархіальної Прощі до с. Билич

Слава Ісусу Христу! Всесвітліші і всечесніші отці, дорогі прочани, улюблені в Христі брати і сестри! Вітаю усіх Вас тут, у стіп цього чудотворного джерела, до котрого ми сьогодні прибули з ближчих і дальших куточків нашої єпархії, а також із інших міст і сіл України. У цей Рік віри, яку наші предки прийняли 1025 років тому у Володимировому Хрещенні, та з нагоди 20-ти років відновлення нашої єпархії, на цьому особливому місці почитання Пресвятої Богородиці маємо добру нагоду осмислити і саму особу Пресвятої Діви, і приклад віри, який вона нам подає. «Радуйся, осново віри непохитна ...», - співаємо ми у Акафісті до Богоматері (пор. Ікоси 2 та 4). Непохитна, глибока віра Пресвятої Діви Марії і настільки ж глибоке Її смирення, поєднане з любов'ю до Бога і відданістю Його Святій волі, стали благодатною Нивою, в надрах якої за дією Св. Духа зродився Благословенний – Богочоловік Ісус Христос, Агнець Божий, що взяв на Себе гріхи всього світу. Ця правда віри є справді вищою від будь-якого слова і розуміння. Все це – заради нашої можливості у святості, богоподібності і вічної щасливості кожного з нас. Сьогодні пригадуємо собі слова Папи Венедикта ХVІ про те, що завданням кожного християнина і Церкви загалом є показати світові красу та істину нашої віри. У кого ми ще здатні побачити цю легкість, багатство і повноту християнської віри, як не в нашої небесної Матері. Як Одигітрія, тобто Путиводитильниця, Богородиця вказує шлях до Христа і веде нас до Нього. Вона віровчительна для кожного з нас передусім тим, що завжди чує слово Свого Божественного Сина і зберігає у своєму серці. Прямуймо Її шляхом віри, який вона показує нам своїм життям! Вірою у Благовіщенні Діва Марія у покорі своєї побожності прийняла слово ангела про те, що вона стане Матір'ю Бога: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (пор. Лк. 1, 38). Так вона вчить усіх нас, з повною довірою приймати Божий задум щодо себе та, не вагаючись, ступати на шлях, який Господь нам вказує. Хтось може запитати: «Як повірити від усієї душі? Як скріпити свою слабку віру?» на ці запитання нам дає відповідь Богородиця: вона увірувала, що зачне і народить Спасителя, через благовість ангела. Для нас таким ангелом-благовісником є свята Церква. Слухаймо її, а не нашіптувань лукавих лжепроповідників і «вовків в овечих шкурах», які намагаються звести людей з правдивої дороги спасіння. Відвідуючи Єлизавету, Богородиця заспівала гімн слави Всевишньому за ті чуда, які Він робить для тих, хто Йому довіряє: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм...» (пор. Лк. 1, 46−55). Так вона вчить нас бути вдячними Богові, за всі величні діла, які Він вчинив у нашому особистому житті і у житті нашого народу. Кожна людина, як і Марія, покликана величати, прославляти Бога за ті дива, які вона бачить навколо себе. Кожен з нас може заспівати "Магніфікат" Богу за ті дивні діла, котрі Він учинив щодо нашої Української Греко-Католицької Церкви і народу. В кінці 80-их – на початку 90-их років минулого століття Бог «згадав» про катакомбну Церкву - тоді, коли, здавалося б, усі вже забули про її існування; Він «виявив потугу рамени свого» і «скинув з престолів» тих, хто переслідував її; Він «пригорнув» її і «наситив благами», отож сьогодні Церква впевнено стоїть у Господі і з надією дивиться у майбутнє ... Тому сьогодні, святкуючи 20-ти ліття Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, яка є свідком і плодом воскресіння УГКЦ, ми маємо всі підстави промовити разом з Дівою Марією: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє у Бозі і Спасі моїм»! Матір Божа привела у світ Єдинородного Сина Божого, залишаючись Дівою. І цей факт є ніби «каменем спотикання» для людського розуму та певним «індикатором», який перевіряє, якою є наша християнська віра, чи щирою є наша набожність до неї. Так вона вчить нас, що немає нічого неможливого для того, хто вірить у Всемогутність Творця неба і землі. Пречиста Діва довірилась своєму опікунові Йосифу, який отримав від Бога об'явлення про необхідність втікати з Новонародженим Ісусом до Єгипту, щоб вберегтись від переслідування Ірода (пор. Мт. 2, 13−15). Цим Вона, ще з найдавніших часів вважалася у Священному Переданні образом Матері-Церкви, і вчить нас бути послушними церковному проводові, адже Йосиф як її опікун вважався у церковній традиції взірцем для єпископа. Тією ж вірою Богородиця прямувала за Господом, вслухалася у Його слово і «пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці» (пор. Лк.2,19; 2,51). Так вона показує нам, що маємо будувати своє життя і вчинки на Божому Слові, читаючи його в наших домівках та вслухаючись у нього на богослужіннях у храмі. Вірою при хресті на Голготі Вона прийняла слово Свого Розп'ятого Сина: «Жінко, ось син твій» а до апостола Івана, «Ось матір твоя» (пор. Лк.19, 26-27), і стала матір'ю людського роду, тому впродовж багатьох століть люди не соромляться прибігати до неї зі своїми труднощами і болями і, як співаємо у нашій побожній пісні, «ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла, чи у горю чи в недолі цього земного життя». Вірою Богомати відчула смак плодів Ісусового воскресіння і передала їх Дванадцятьом Апостолам, зібраним разом з Нею у світлиці, щоб прийняти Святого Духа (пор. Ді. 1, 14; 2, 1−4). Тому й ми сьогодні, у перший тиждень по П'ятидесятниці зібралися на цьому чудотворному місці на Божественній літургії у Биличах, щоб скріпитися її вірою та «побачити світло істинне, прийняти Духа Небесного, знайти віру істинну, нероздільній Тройці поклонитися, бо Вона спасла нас", як співатимемо після Причастя, Євхаристійного Тіла і Крові Христових. Наслідуймо й ми цю віру Пречистої Діви Марії, Матері Божої і Матері нашої. Серед труднощів і викликів світу цього не бентежмося і не зневірюймося, а відповідаймо від усього серця, як колись Пресвята Діва: «Нехай мені буде згідно Євангельського слова; вірую від усього мого серця, що спасіння моє в Ісусі Христі, що у Ньому Одному успадкую Царство Небесне, увійду у радість Господа мого». Наслідуючи віру Богородиці, яку вона проповідувала не так словом і проповіддю, як ділами, поступками та вчинками, - поступаймо як Вона. Власним життям свідчімо про Бога. Кожен на своєму місці – на навчанні, чи на роботі, вдома чи на вулиці – будьмо живими взірцями християнської віри, щоб поглянувши на нас й інші були заохочені ступити на шлях слідування за Христом. А сьогодні на цьому чудотворному місці у Биличах молімося до нашої Небесної Заступниці, щоб Вона, наша Мати, допомагала нам, заступалася там, де людська сила є безсилою. Нехай божественна благодать торкне кожного з Вас і наповнить тим відчуттям близькості Христа та Його Небесного Царства. Нехай Пресвята Богородиця донесе молитви усіх нас до її Сина, а відтак відкриє для нас Його вічне милосердне, добре, визволяюче обличчя. А благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця і Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь. 30 червня 2013 року Божого + Ярослав Детальніше...

Слово з нагоди освячення єпархіального центру «Карітас»

«Встань та іди, віра твоя спасла тебе»(Лк.17,19) Високопреосвященний Архієпископе Томас Едвард Апостольський Нунцію, Преосвященний Владико Богдане, всесвітліші і всечесніші отці, вельмишановний міський голово, представники місцевої влади, дорогі у Христі брати і сестри! Слава Ісусу Христу! У цьому році ми святкуємо 1025-річний ювілей Володимирового Хрещення Руси-України. Українська Греко-Католицька Церква впродовж трьох років готувалася до цієї події. Перший рік був присвячений значенню Божого Слова. У 2012 році темою нашої уваги були Святі Таїнства в житті християнина, а у 2013 – соціальне служіння Христової Церкви. Тобто, наша Церква пропонує кожній людині пройти шлях від почутого Божого Слова - через Таїнства - до зрілої відповіді, тобто зрілого прийняття відповідальності за ближніх. Христос, коли зцілює недужих, промовляє: «Встань та іди, віра твоя спасла тебе» (пор. Лк.17,19). Ці слова допомагають усвідомити важливість віри для осіб, які під тягарем страждань і хвороб наближаються до Господа. У зустрічі з Ним вони мають реальний досвід того, що той, хто вірить, ніколи не самотній! Бог через Свого Сина ніколи не залишає нас наодинці з нашими тривогами і стражданнями, Він завжди з нами і допомагає нам їх переносити, хоче зцілити глибину наших сердець. Той, хто в стражданні та хворобі кличе Господа, може бути впевнений, що Його любов ніколи не залишить і що любов Церкви, яка є продовженням у часі спасенного діла Христа, ніколи не підведе. Ці слова - «Встань та іди, віра твоя спасла тебе» - звучать дуже актуально в цьому Році віри. Тому хочу закликати усіх заново відкрити для себе міць і красу віри, щоб поглибити її та свідчити про неї у щоденному житті. Прагну заохотити хворих і терплячих, щоб завжди знаходили безпечний якір у вірі, що живиться слуханням Божого Слова, особистою молитвою і таїнствами. У цей Рік віри, який ми відзначаємо спільно з усією Католицькою Церквою, маємо пам'ятати, що наша християнська віра повинна бути чинною в ділах любові і милосердя. Про це нам нагадує Апостол Яків, кажучи: „Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва" (Як. 2,26). Християнин практично виражає свою віру через соціальне служіння. Ставлення до потребуючих є найкращим дзеркалом нашої духовної зрілості, бо тільки очима віри можемо розпізнати у нашому ближньому лик Христа. З цієї нагоди я хотів би оновити свою духовну близькість з усіма хворими та немічними і запевнити, що Церкві дуже близькі Ваші страждання. Приймаючи з щирістю і з любов'ю кожне людське життя, вона наслідує приклад Христа, який схилявся над матеріальними і духовними хворобами людини, аби лікувати їх. Головним завданням Церкви, безумовно, є проповідь Царства Божого, «але якраз саме це проповідування має бути процесом зцілення: щоб перев'язати рани зламаних сердець (Іс. 61, 1)», відповідно до місії, покладеної на учнів Ісуса (пор. Лк. 9, 1–2, Мт. 10, 1; 5–14, Mк. 6, 7–13). Зв'язок між фізичним здоров'ям та відновленням зраненої душі допомагає нам краще зрозуміти «таїнства зцілення». Якщо говорити про українське суспільство загалом, то не можна сказати, що соціальна діяльність не є в такому стані, що може нас задовільняти. Маємо все ще є багато прогалин, які слід заповнити. Маємо подбати про захист тих верств населення, які є незахищеними та потребують соціальної опіки. Щойно ми звершили Чин освячення цього дому, який буде використовувати «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. Термін «Карітас» з латинської означає «любов милосердна». Таким чином ми освятили дім, в якому перебуватиме «любов милосердна». І не просто перебуватиме, а діятиме. Тому це має бути тим місцем, в якому християнська віра має реалізовуватися на практиці. Сподіваюсь, що цей дім стане тим гостинним двором, куди добрий самарянин привів хворого, якого знайшов при дорозі (пор. Лк.10,34). Це та євангельська купіль Витезда, при якій лежало багато «недужих, сліпих, кривих, усохлих», очікуючи на зцілення (Йо.5,2). У цей Рік соціального служіння хочу подякувати всім благодійникам, які підтримують служіння хворим та потребуючим. Саме слово «благодійність» означає – «чинити благі, тобто добрі діла». Вона є притаманною кожній людині, а свідомому християнину тим більше. Неможливо бути добрим християнином і не бути благодійним, не чинити добрі діла. Християнин, який зростає у своєму духовному житті, не може закриватися сам у собі, а повинен цими дарами ділитися з тими, що його оточують, з потребуючими. Коли людина відчуває доброту Бога, то жертвує собою, служить іншим і не очікує за це винагороди. Тому маємо виховувати свідомих людей. Це є завданням не тільки Церкви, але й суспільства. Маємо гарні приклади цього у нашій історії. Згадаймо св. Володимира Великого, Ярослава Мудрого, митрополита Андрея (Шептицького)... Як багато вони зробили у соціальній сфері! Тому висловлюю вдячність усім, хто у ХХІ ст.. продовжує цю благородну справу наших великих предків. Дякую усім нашим жертводавцям і доброчинцям, які складають свою євангельську лепту, не раз далеко не з надміру, але тому, що бажають скласти реальну допомогу своїм ближнім. Висловлюю вдячність українським благодійникам і нашим друзям з європейських допомогових фондів. Без Вашої допомоги, дорогі в Христі, нам було б дуже важко провадити соціальну діяльність і, зокрема, збудувати цей дім. Ми щиро вдячні Вам за все, і нехай Всемилостивий Господь, Який знає імена кожного, щедро винагородить Вас. Бог, «багатий милосердям» (Еф.2, 4), чекає своїх дітей, шукає їх, йде до них. Цей дім також чекатиме тих, хто потребує допомоги, шукатиме їх. Ті, хто тут працюватимуть підуть до них. Св. Августин каже: «Бог зцілює всі твої слабкості. Будуть зцілені всі твої слабкості, не бійся... Лише дозволь Йому тебе вилікувати, не відштовхуй Його руки» (Пояснення псалма 102, 5). Сподіваюсь, що рука допомоги, яка простягатиметься з цього дому, сягне кожного потребуючого. Хотілося б, що кожен тут знайшов не тільки допомогу в матеріальних потребах і фізичних стражданнях, але й через віру – духовне зцілення. Амінь Детальніше...

Блаженніший Святослав до молоді Самбірсько-Дрогобицької єпархії: "Сьогодні Церква дає вам точку опори - це є віра в Бога" [фото&аудіо]

25 червня, увечері, до м. Трускавця завітав Блаженніший Святослав, Предстоятель УГКЦ, який у супроводі високопреосвященного Томаса Ґалліксона, Апостольського нунція, та владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, зустрівся з учасниками Єпархіального молодіжного з'їзду та освятив Духовно-просвітницький молодіжний центр ім. о. Івана Валюха. Детальніше...

У Дрогобичі відкрито другу частину меморіалу "Тюрма на Стрийській" [фото&відео]

25 червня у Дрогобичі відбулося відкриття другої частини меморіального комплексу пам'яті жертв комуністичного тоталітарного режиму 1939-1941 – музею «Тюрма на Стрийській». Детальніше...

Владика Богдан (Дзюрах) під час освячення приміщень Карітасу в Дрогобичі: "У Церкві не повинно бути страждаючих, не тому що християни не хворіють, але тому що між християнами панує діяльна любов" [фото&аудіо]

25 червня, зранку, у м. Дрогобичі на вул. Чорновола відбулось освячення новозбудованих приміщень Благодійного фонду "Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії". Чин освячення здійснили високопреосвященний Томас Едвард Ґалліксон, Апостольський нунцій, владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ, владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні о. Ігоря Козанкевича, директора БФ "Карітас СДЄ". Участь у молитві взяли священики, які очолюють регіональні осередки організації у різних містах єпархії, а також представники карітасу з інших єпархій УГКЦ. На молитві були присутні Президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Андрій Васькович, міський голова Олексій Радзієвський та закордонні гості. Детальніше...

Подячне слово на Архиєрейській Літургії з нагоди 20-ліття Самбірсько-Дрогобицької єпархії

Ваша Святосте Патріарше Святославе, Високопреосвященний Архієпископе Томас Едвард Апостольський Нунцію, Високопреосвященні і Преосвященні Владики, всесвітліші і преподобні отці, преподобні сестри, вельмишановні представники влади області, районів і міст, дорогі у Христі брати і сестри! Слава Ісусу Христу! У цей день, другий по П'ятидесятниці, Святий Дух зібрав нас у древньому граді Дрогобичі з кількох нагод. Сьогодні наша Церква – Народ Божий, що проживає в нашому мальовничому карпатському краї, святкує 1025-ту річницю Хрещення Руси-України Св. Володимиром Великим. Ми благодаримо Господа за дар Хрещення, завдяки якому наш український народ зблизився з іншими європейськими народами, встановивши єдину християнську родину братів і сестер у Христі. Сьогодні ми благодаримо Бога й за дар християнської віри, бо до цього по-особливому закликає нас Церква у цьому Році віри, який відзначаємо у всьому католицькому світі. Маємо ще одну добру нагоду для благодарення: наша Самбірсько-Дрогобицька Єпархія святкує 20 років від заснування. Символічно, що ми святкуємо цю річницю у Празник П'ятидесятниці, який є днем народження Церкви. Святий Дух, який за обітницею Сина, сходить від Отця, творить та скріплює й нашу єпархію як місцеву Церкву. Він також сповнює її «силою великою», щоб благовістити Євангеліє Христа по всьому світу. Сьогодні, оглядаючись на пройдений шлях, можемо сміливо сказати, що нам з Вами, дорогі в Христі, спільними зусиллями вдалось зробити дуже багато. Тому дозвольте мені сьогодні промовити слова вдячності. Своє «благодарення» Господеві, який всі ці роки являв на наших землях «величні діла Божі», ми вже сказали цією Божественною Літургією, принісши йому наш скромний «Добрий дар» - Євхаристійну молитву. Дякую Главі й Отцеві та членам Синоду нашої Церкви, які у 1993 р. створили Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію, доручивши опікуватись нею блаженної пам'яті владиці Юліану. Сьогодні тут серед нас присутні: Блаженніший Патріарх Святослав, Львівський Митрополит Ігор (Возняк), Митрополит Володимир (Війтишин) з Івано-Франківська, Митрополит Василь (Семенюк) з Тернополя, Владика Богдан (Дзюрах), секретар Синоду УГКЦ з Києва, Владика Михаїл (Колтун) зі Сокаля-Жовкви, Владика Василь (Івасюк) з Одеси, Владика Тарас (Сеньків) зі Стрия, Владика Димитрій (Григорак) з Бучача, Владика Йосафат (Говера) з Луцька, Владика Йосиф (Мілян) з Києва, Владика Леон (Малий) Львівська Архиєпархія РКЦ. Дорогі владики, я дякую Вам за Вашу присутність тут серед нас, за те, що погодились розділити радість наших святкувань. Дякую за підтримку впродовж усіх цих років. Прошу й надалі підтримувати нас, насамперед молитовно. Вірю, що тут невидимо присутній з нами на молитві й перший архієрей нашої єпархії владика Юліан (Вороновський), який переставився до Господа у лютому цього року. Своїм архипастирським служінням владика поєднав покоління вірних нашої Церкви часів переслідування і часів відродження. Ми благодаримо Господа за дар його життя, за його молитву, служіння і самопожертву, завдяки яким Самбірсько-Дрогобицька єпархія впродовж перших 18 років успішно сповняла Христову місію освячення і спасіння. Особливу подяку сьогодні складаю на руки Блаженнішого Святослава, Глави й Отця нашої Церкви, та Високопреосвященного Архиєпископа Томаса Галіксона, Апостольського Нунція в Україні. Ви, наш Патріарше, своїм енергійним служінням заохочуєте нас до активного душпастирювання, щоб ми спільними зусиллями розбудовували наш Патріархат і так наповнювали реальним змістом високу ідею ваших Попередників. Для Вас, Блаженнійший, ми вимолюємо щедрих Божих благодатей, щоб Святий Дух через Ваше служіння явив нашій Церкві, Україні й цілому світові ще більше «величних Божих діл» (Ді. 2, 11). В особі Високопреосвященного владики Томаса хочу подякувати Папі Римському Франциску. Прошу Вас, дорогий владико, передайте Святійшому Отцеві Франциску наші слова вдячності за ту підтримку, яку надавав і продовжує надавати Римський Апостольський Престіл нашій Єпархії. Ми її дуже цінуємо та сподіваємось, що наші вірні, які ревно сповнюють Христову Заповідь «Щоб усі були одно», й надалі відчуватимуть щиру батьківську опіку Слуги слуг Божих і Церкви, що «предстоїть в любові». Як Христовий пастир, якому доручено провід Самбірсько-Дрогобицькою Єпархією, звертаюсь сьогодні зі словом подяки до наших мирян, монашества та духовенства. Дорогі в Христі, саме завдяки Вашим трудам за ці двадцять років наша Церква постала з руїн, в яких вона перебувала після довгих років поневолення атеїстичним режимом. Це завдяки Вам відроджуються рукотворні храми і храми людської душі, а проповідь Христа лунає там, де ще якихось 20 років тому її неможливо було почути: у військових частинах і навчальних закладах, у лікарнях, сиротинцях, в'язницях... Дякуючи Вам, дорогі мої співбраття у священстві й молю Господа, аби Він по всі дні Вашого життя наповнював Вас своєю божественною любов'ю, кріпив своїм Тілом та Кров'ю, промовляв з Вашої душі Словом життя вічного. Чуваймо над скарбом нашої християнської віри, порученим нам Церквою, та передаваймо його сучасному світу. Дорогі брати і сестри у монашестві, що ревно й жертовно служите Богові та Церкві в нашій Єпархії! Ваше свідчення і жертва є дорогоцінним скарбом, на якому росте і розвивається наша Церква. Я вдячний Вам за це та сподіваюсь на дальшу співпрацю у здійсненні нашого важливого служіння. Вітаю Вас, дорогі миряни, як священний Божий Люд української землі, як парості Христового виноградника у Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії. Я щиро вдячний за вашу любов і відданість рідній Церкві. Саме завдяки Вашому подвигу і вірності наша Церква встояла, коли Христові Вороги різними способами намагалися її знищити, а згодом виходила з катакомб, квітла і розвивалася. Бажаю усім не тільки не втрачати тієї ревності у вірі та наполегливості, з якою ми розбудовували наше релігійне та національно-культурне життя, а ще наполегливіше працювати, щоб бути справжніми синами і дочками своєї Церкви та народу! Хочу подякувати також представникам влади, які присутні на цій спільній молитві. Господь пам'ятає про те, що Ви робите для Його народу. Я ж сподіваюся на нашу плідну співпрацю задля добра українського народу, що проживає на цих теренах. Нехай Господь дарує вам мудрість і силу, щоб сповняти свої обов'язки служіння самовіддано і чесно, пам'ятаючи слова Христа: «Як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга» (Мт. 20, 26). Дякую усім нашим жертводавцям і доброчинцям, які впродовж цих 20-ти років підтримували Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію. Зокрема, висловлюємо вдячність нашим друзям з допомогових фондів Німеччини, які сьогодні спільно з нами благодарять Господа. Без Вашої допомоги, дорогі в Христі, нам було б дуже важко піднімати та розвивати Христову Церкву у цьому карпатському краю. Ми щиро вдячні Вам за все, і нехай Всемилостивий Господь, Який знає імена кожного, щедро винагородить Вас. Насамкінець хочу сердечно подякувати всім, хто допоміг організувати нашу сьогоднішню молитву зустріч. Дорогі у Христі, подякувавши Господеві за шлях, який ми спільно пройшли впродовж цих 20-ти років, хочу запросити всіх у подальшу мандрівку з Господом. Напрям нашого земного паломництва вказує наша Матір Церква, «яка має за собою патріархів, пророків, апостолів, проповідників, мучеників, ісповідників, посників; живе передання Володимирового Хрещення, подвиги Антонія і Теодосія Печерських, змагання Йосифа Рутського і жертву Йосафата Кунцевича». У цій мандрівці віри скріплюймося прикладом наших Архипастирів: навчанням Андрея (Шептицького), стражданням Йосифа (Сліпого), терпеливістю Мирослава-Івана (Любачівського), смиренням Блаженнішого Любомира, енергійністю Патріарха Святослава. На цьому шляху робімо усе, щоб відновити єдність Київської Церкви Володимирового Хрещення, аби український народ, об'єднаний у вірі і любові, зростав у святості і славив Бога єдиним серцем і єдиними устами. Нехай супроводжує нас у цій подорожі «благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа». Амінь. м. Дрогобич 24 червня 2013 року Божого + Ярослав Детальніше...

У Дрогобичі відбулась святкова академія з нагоди 20-ліття Самбірсько-Дрогобицької єпархії [фото&аудіо]

24 червня, увечері, в приміщенні Дрогобицького муздрамтеатру відбулася святкова академія присвячена Року віри, 1025-літтю Хрещення Руси-України та 20-літтю створення Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Захід був організований за співпраці священиків Єпархіального управління та Відділу культури й мистецтв виконавчих органів Дрогобицької міської ради. Детальніше...