Пацлавська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці
SDE

Пацлавська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

Друк E-mail
На окраїні Перемишльської Землі, в одному з найстаріших поселень Пацлав-Кальварія, згідно з літописом, уже в 1311 р. за часів володіння короля Юрія існувала дерев’яна церква, посвячена св. Симеону Стовпнику. Згодом у цій церкві з'явилася ікона, яку, згідно підпису на ній, написав "чернець Лаврентій року Божого 1409". До Матері Божої, явленої в цій іконі люди приносили свої потреби, болі, прохання і молитви. Відколи діються чуда при тій іконі, не знати, але те певне, що Мати Божа помагає тим, хто молиться перед тою іконою в церкві.
Про щедру руку Матері Божої, про її могутній покров і скоре заступництво свідчать завішені вота. Народ з великим довір'ям приходить сюди, щоб розказати своїй Покровительці про своє лихо-горе, щоб знайти полегшу для своєї душі. Богородиця вислуховувала своїх дітей і подавала материнську поміч, захист від ворогів, розраду у нещастях, зцілення в немочах. Пацлав-Кальварія стало місцем паломництва побожного українського люду, котрий із молитвами сходився до чудотворного місця – джерела духовної благодаті.

 

За легендою, за кілька кілометрів від Кальварії у Губицькому лісі хлопчина пас корови та й погубив їх. І хоч довго шукав, та ніяк не міг знайти. Тоді звернув свої очі до неба зі щирою молитвою та проханням до Богородиці допомогти в біді. У цій молитві хлопчина заснув, а коли прокинувся, то побачив, що всі корови біля нього. Після такого випадку на цьому місці було поставлено хрест, а згодом і збудовано церкву, яку й досі називають «Пастушкова церква». Згідно переказів, У Губицькому лісі, на відстані трьох кілометрів від села Губичі що на Старосамбірщині, дерев'яна церковця Зіслання Святого Духа була побудована у 1453 році Божому, за іншими даними у 1630 р..

Біля храму у лісі завжди з процесіями гуртувалися люди не лише з навколишніх сіл та міст, а й з цілої території України. Тут були побудовані намети, в яких люди ночували, в церкві відбувалася сповідь і вже з чистими серцями люди вирушали на святу Пацлавську Гору (відстань від Пастушкової церкви до Пацлава 3 км).

1923 рік Божий - початок святкувань ювілею священомученика Йосафата Кунцевича, на честь цих святкувань преосвященніший владика Йосафат Коциловський освятив хресну дорогу при церкві на Пацлавській Горі, яка й отримала назву - Кальварія.

На сьогодні, внаслідок історичних перипетій значна частина кальварійської хресної дороги знаходиться на території Польщі. Храм на Святій Горі та каплички хресної дороги зруйновано. Чудотворна ікона в 1945 році Божому, але її копія на даний час перебуває у греко-католицької громади села Губичі.

Тепер на Україні в  серпні на свято Макавейських мучеників відбувається проща до Пастушкової церкви, де в Пацлавської Божої Матері прочани випрошують ласки для себе, своїх родин, Церкви та Українського народу.

Саме до цієї чудотворної ікони Пацлавської Богородиці свої молитви заносила сім'я Калужинських з села Губичі за свою родичку Дяченко  Валентину Дмитрівну.  Пані Валентині 18 червня було зроблено важку операцію (видалено з кишківника камінь завбільшки волоського горіха), після якої хвора була підключена до апарату штучного дихання і незадовго вона впала в кому, оскільки відмовили нирки та легені. В такому важкому стані пані Валентина перебувала півтори доби, лікарі ніякої надії на життя не давали, кажучи, що жити залишилось лічені години. Рідні та близькі неустанно молилися за неї, а пан Василь, маючи на парафії великий скарб - Чудотворну ікону, взивав до Неї про чудо зцілення, обіцяючи, що про нього розповість всім людям. І дійсно сталося чудо бо, 20 червня у важкохворої відновили свою роботу легені та нирки. Таким випадком лікарі були здивовані, кажучи, що такого чуда у своїй практиці ще не мали.

Це чудо наших днів перегукується з чудами минулого століття, які були отримані за заступництва Пацлавської Богородиці. До неї прибігають з своїми проханнями всі: діти, молодь, старші, йдучи на прощу Української Кальварії. Щороку прощі до цього чудотворного місця відбуваються 14 серпня у день святих мучеників Макавейських.

Василь КАЛУЖИНСЬКИЙ

^ Догори