«Вечері Твоєї Тайної днесь,
Сину Божий, мене причасника прийми..»
Слава Ісусу Христу!
Всечесні і преподобні отці!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Євангельське читання Страсного Четверга містить зворушливу розповідь про останні події з життя нашого Спасителя. Ми стаємо свідками Його таїнственної зустрічі з учнями довкола пасхальної трапези, на якій була встановлена Пресвята Тайна Євхаристії, спостерігаємо, як Він умив ноги своїм апостолам, показавши, що суттю Священства є служіння.
Ось врешті настала та година, до якої Ісус ішов ціле своє земне життя. В Євангелії сказано: «Як прийшла година, сів Він до столу й апостоли з Ним...» (Лк. 22,14). Наставши, ця година не минає, вона прийшла в наше земне життя, щоб вирвати нас із тенет смерті і повернути до життя, і саме вона збирає нас на кожній Євхаристії. Смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа – це не тільки минулі факти історії, але події вічно живі у церковних богослужіннях. Літургія Церкви перемінює хронологічний, лінійний час у кайрос – час сприятливий, час спасіння, який набирає нового значення, нової і божественної якості. Історичне минуле й майбутнє зливаються у літургійному «тепер», яке дозволяє нам пережити події з історії спасіння як живу спасаючу реальність.
Літургія Тайної Вечері розкриває важливий зв'язок – між встановленням Євхаристії і виходом Ізраїля з єгипетського рабства. У ніч виходу з Єгипту кров агнця на одвірках домів, де жили сини Ізраїля, була знаком спасіння. Можна сказати, що саме цією кров’ю вони були виведені з дому рабства до Землі Обітованої, до свободи, до повноти життя. І так, як пасхальна трапеза вибраного Народу Божого нагадувала юдеям про те, як Бог вивів їхніх предків з єгипетської неволі, так пасхальна Тайна Вечеря прообразує майбутнє звільнення від рабства гріха, звершене через Христову хресну Жертву. Христос є тим Пасхальним Агнцем, Який звільняє свій народ Кров'ю, пролитою на хресті.
Євангеліє розповідає нам, що Ісус «почав обмивати учням ноги» (Йо.13,5). Цей жест – вираз служіння і смиренної любові. Бог любить своє створіння, людину. Він продовжує любити її навіть після падіння. Задля неї Він одягає одяг слуги, миє наші брудні ноги, щоб ми удостоїлися сидіти з Ним за Його столом. Умивання ніг готує апостолів, які зібрались на Тайній Вечері, до встановлення Євхаристії. Таким чином Христос повстає перед нами в образі слуги. Він каже: «Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Йо.13,14). Христос на Тайній Вечері являє себе як Той, Хто служить (пор. Лк.22,27). І тільки той є істинним учнем Христа, хто має з Ним «частку», хто готовий служити, подібно як Він.
Що означає мити ноги один одному? Кожна добра справа для ближнього – особливо для страждаючих і для тих, кого інші відкидають – це і є миття ніг. Господь закликає нас навчитися смиренності, мужності та доброти. Але є й глибший вимір цього жесту. Христос забирає наш бруд через очищаючу силу своєї доброти. Мити ноги одне одному означає невпинно прощати один одному, завжди починати все заново. Коли Господь очищає нас, тоді ми можемо перебувати за Його столом і бути послідовниками Його спасительної науки.
Христос є Тим, Хто служить. В своєму пасхальному служінні Він видає себе самогона страждання і хресну смерть. Тайна Вечеря, на якій Господь започаткував Пресвяту Євхаристію, не просто випереджує Його хресну жертву, а тісно повʼязана з нею. Кожен християнин, який причащається Євхаристійних дарів, таїнственно користає з відкупительних плодів Христових страждань, смерті і воскресіння. Тому Христос на Тайній Вечері каже: «Чиніть це на мій спомин» (Лк. 22,19), велить їм аж до кінця світу роздавати Свої Плоть і Кров під Євхаристійними видами Хліба і Вина.
Церква безнастанно довершує наочне втілення Тайної вечері на Євхаристійній Літургії. Ми як Народ Божий, що паломничає історією, зміцнюємось Євхаристією на своїй дорозі життя, коли стаємо її причасниками. Христос, який повністю живе для Отця, бажає, щоб і ми жили через Нього, і тому таїнственно дає Себе нам у Євхаристійних дарах. Хліб є повсякденною поживою людини, без якої їй важко жити. Вино є напоєм, необхідним для здоров'я організму. На євхаристійній же ж жертві ці земні дари стають Небесним ліком, поживою для вічного життя. В цьому й полягає Христове служіння – служіння для спасіння через Тайну Євхаристії, яку продовжує звершувати Церква аж до кінця світу – до Його Другого і Славного Зновупришестя. Так Христос подає себе на поживу під видами хліба і вина.
Страсний четвер – це день Євхаристії, але це також особливий день для тих, хто звершує цю святу Тайну. Тому досить часто можемо почути, що Священство бере свій початок від Тайної Вечері. Коже священик народжується саме під час євхаристійного богослужіння, коли на його голову, схилену при престолі, єпископ – наступник апостолів, безпосередніх свідків і учасників Тайної Вечері – покладає свою святительську руку. Відтоді священник назавжди вписується у священство Ісуса Христа і покликається продовжувати в наших часах єдину таїнственну жертву Сина Божого, щоб доступ до її плодів мали також християни нашої епохи. Вони служать освяченню Божого люду. Слідом за Христом священники вмивають у Святій Тайні Покаяння наші душі, аби ми були гідними приступати до євхаристійних дарів Його Тіла і Крові. Молімося за наших священиків, аби вони були гідними Служителями Євхаристії та проповідниками Слова Божого. Їхнє служіння є надзвичайно важливим для нашого спасіння.
У цей день мої слова вдячності линуть і до самих священиків. Молю Господа, аби Він по всі дні Вашого життя наповнював Вас своєю божественною любов’ю, кріпив своїм Тілом та Кров’ю, промовляв з Вашої душі словом життя вічного. В переломні моменти історії нашого народу відкривалися особливі прикмети Христового священства. Коли серця людей сповнюються непевністю, тривогою і страхом, вони насамперед звертаються до своїх духовних наставників за порадою і підтримкою, Божим Словом та Його благодаттю. Можна справедливо визнати, що через наше душпастирське служіння люди шукають того, що вічне й правдиве, того, що не проминає, – шукають Бога, якого ми покликані їм свідчити. Саме в такому ключі відкривається нам зміст Христового священства в Посланні апостола Павла до Євреїв. Він описує нам Христа – Вічного Архиєрея, який увійшов у своєму воскресінні до Небесної Святині, щоб «ми мали сильну заохоту… що прибігли прийняти надію, призначену нам. В ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архієреєм повіки, на зразок Мелхиседека» (Євр. 6, 18–20). Пам’ятаймо, дорогі отці, що джерело наших священичих свячень є в тому, що ми зустріли Особу – Ісуса, а радше Він нас зустрів і перебуває з нами. Плоди нашого служіння залежать від глибини нашого усвідомлення того, що з Богом ми ніколи не самотні, навіть у скрутні хвилини, коли ми стикаємося з проблемами і перешкодами, які здаються непоборними, а їх у нашому народі чимало. Супроводжуймо Ісуса, слідуймо за Ним, але перш за все знаймо, що Він супроводжує нас і бере нас у свої обійми. В цьому наша радість і надія, яку ми повинні являти світові.
Дорогі в Христі! Страсний тиждень – це час, коли ми літургійно переживаємо страждання і смерть Христові. Наш український народ вже більше десяти років прямує своєю хресною дорогою, потерпаючи від російської збройної агресії – розчаровується через зраду і нечутливість сильних світу цього; втрачає кров своїх синів і дочок; шукає своїх симонів киренейців, які б допомогли йому вистояти; але й втішається посильною допомогою тих, хто готові надати підтримку навіть у власних недостачах… Серед цих болів, тривог і страждань памʼятаймо, що Голгофа не є остаточним кінцем, бо Життя, Правда і Добро неодмінно воскресають, навіть попри те, що ворог марно намагається поховати їх під тягарем каменя безнадії, розчарувань і зневіри.
Ми не знаємо, через які ще випробовування поведе нас Господь. Але ми знаємо, що світло Воскреслого Христа просвітлює навіть найпохмурішу темінь. Несімо у світ пасхальну радість нашої християнської віри, не даймо вкрасти у нас надію, не дозвольмо нікому викоренити з нас любов. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
17 квітня 2025 року Божого,
м. Дрогобич
- Блаженніший Святослав у Дрогобичі: Коли хтось хоче від’єднати українську культуру від її християнського коріння, той нічого не знає, ані про те коріння, ані про культуру [фото]
- Владика Ярослав у Світлий Вівторок: Частіше з вулиць цього світу і з хаосу повсякденного життя приходьмо на зустріч з воскреслим Господом під час Євхаристійної Трапези [фото]
- Проповідь у Світлий Вівторок (2025)
- Владика Ярослав у Прокатедральному соборі: Святкуючи Пасху, вибраний люд Божий не тільки згадував про минуле, але в ній віднаходив надію на майбутнє [фото]
- Проповідь у Світлий Понеділок (2025)
