SDE
Публікації за темою: Єпархіальний музей

У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка дитячих робіт «Намалюй собі життя» [фото]

22 червня 2009
Восьмого червня у Дрогобичі в Центрі душпастирства молоді відбулась попередня презентація експозиції та нагородження переможців конкурсу дитячого малюнка, у якому взяли участь понад 190 дітей різних вікових категорій з теренів Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Організатором конкурсу виступив НПФ «Покрова».Відкриття виставки пройшло 15-го червня. Воно розпочалося благословенням та привітальним словом Преосвященнійшого Владики Юліяна Вороновського,  єпископа Самбірсько-Дрогобицького. У своєму виступі архиєрей зазначив: «Я дуже тішуся, що у нас є такі здібні діти, та щиро прошу батьків, аби підтримували та розвивали ці мистецькі обдарування у своїх дітях. Дуже добре, що під орудою дорослих вони роблять таку корисну справу, бо через малювання вони передають свій внутршній духовний світ». Владика Юліян подякував усім дітям за участь у цьому конкурсі, а також своїми теплими словами заохотив їх до подальшої праці. Детальніше...

Виставка робіт «Великдень очима дитини»

27 квітня 2009
У Єпархіальному музеї м.Трускавця 17 квітня 2009 року відкрилась святкова виставка робіт «Великдень очима дитини» із колекції Сихівської дитячої школи народних мистецтв (м. Львів). Також на виставці експонуються вишивані роботи із доробку львів’янки Люби Кунти. Представлені зразки носять сакральний харктер.Дитяча школа народних мистецтв була заснована одночасно з відродженням Української держави у 1991-му році. Багато випускників школи стали студентами художніх закладів. Педагоги ДШНМ - відомі художники, більшість з яких є членами Національноі спілки художників та Національної спілки дизайнерів України. Виховуючи художньо-естетичні смаки юних митців, такі викладачі, як Галина Вихованська (директор школи), Тетяна Коломийчук, Лілея Квасниця, Надія Каплиш, Богдан Гнилюк, Володимир Шимаюн, Ігор Баран, Ігор Заболоцький, Марія Янко та інші доносять до серця дитини унікальний спадок української та світової культури. Творчий колектив школи прагне, щоб чисті серцем і помислами, сповнені високих ідеалів та прагнень, юні митці могли з гордістю усвідомлювати себе гідними громадянами України, представляючи в майбутньому вітчизняне мистецтво у світі. Детальніше...

Історія Церкви – мовою філателії

24 березня 2009
Протягом березня-квітня 2009 року у Єпархіальному музеї м.Трускавця триває виставка «Патріарх Йосиф Сліпий у філателістичних і пропамятних виданнях»  зі збірки матеріалів, зібраних впродовж тридцяти років відомим популяризатором та пропагандистом ідей Патріарха доктором медицини Романом Смиком.Хранитель пам’яті Ісповідника віри, ревного борця за єдність Церкви, послідовного продовжувача справи, розпочатої своїми попередниками – галицькими митрополитами Роман Смик народився на Івано-Франківщині, але його родина в 1950 році емігрувала у США. Маючи фах лікаря, він упродовж років поєднював професійну діяльність із справою, яка стала для нього покликанням. Але колекціонування й філателія у його випадку не мало жодних натяків на бізнес чи задоволення власних амбіцій. Він служив святій справі – організація виставок, інформування широких кіл громадськості на Заході про УГКЦ і одного з найбільших її подвижників. Детальніше...

Роман Смик

05 січня 2005
25 грудня 2007 року відійшов у вічність добрий батько, дідусь, великий меценат української культури, релігійний і громадський діяч, людина великого покрою, світлої пам'яті д-р Роман Смик. Прожив 89 років сповнених глибокої любови і праці - для родини, своїх пацієнтів та українського народу. Духово - він належав до славного роду Лепких, Кузелів і Смиків, моттом життя яких було: “Не вмирати, але жити й працювати для України”. Детальніше...

Світлій пам'яті Доктора Романа Смика

05 січня 2005
У народі існує повір'я: якщо християнська душа відходить у засвіти в благодатний час, великих свят, то для неї відкриті ворота Раю. Цю ласку Неба заслужив собі великий меценат української культури, її невтомний захистник та сподвижник, Людина благородної душі доктор Роман Смик. Його життєва мандрівка зупинилася тої миті, коли над землею зійшла Різдвяна ранкова зоря. Його серце перестало битися 25 грудня 2007 року у віці 89 років. Українська культура зазнала непоправимої втрати, адже такі люди, як д-р Роман Смик, народжуються раз на століття. На його серці лежала доля України. Він повертався до неї лелекою, несучи на посріблених роками крилах борг сина-еміґранта. Слова Богдана Лепкого про те, що «для України треба не тільки вмирати, але й жити», були кредом цілого його життя. Кожне своє повернення він називав «прощею до моєї вужчої батьківщини». Він належав до тих, хто ніколи не декларував патріотизму, а утверджував це почуття своєю працею. Його подвижництво і меценацтво повернули Україні із забуття імена та творчість Лепких, Патріярха Йосифа Сліпого, цілої плеяди постатей української літератури, культури, релігії... На жаль, людина не вічна - їй суджено відійти у кращі світи.Кожна зустріч, розмови з д-ром Смиком пропливають у пам'яті, як щасливі хвилі спілкування з інтелігентом, учителем, батьком української громади Америки. Доля подарувала мені нагоду співпраці з д-ром Смиком при організації та підготовці виставки, присвяченої пам'яті Патріярха Йосифа Сліпого в Українському Національному Музеї в Чикаго. Д-р медицини Роман Смик передав на збереження до музею свій філателістичний архів, праці над яким присвятив понад 40 років. У свої тоді 86 років він виділявся надзвичайною активністю. При допомозі його консультацій створювалися стенди, його завжди піднесений настрій та добре батьківське серце зігрівали любов'ю. Працювати поруч було великою честю. Зауваживши мої переживання перед відкриттям виставки, д-р Смик зайшов до музею з розкішним букетом троянд, які призначалися для мене. «Даруйте людям квіти за життя!» - часто повторював д-р. Смик ці слова, згадуючи при цьому свою дружину. Квіти були його захопленням, вони додавали його душі ліризму та творили своєрідну ауру на подвір'ї його дому.«Я син католицького священика з Галичини, мій брат також був священиком. І батько і брат були учнями Патріярха Йосифа Сліпого,» - так починав розповідати д-р Смик про себе і своє захоплення філателією. Ми сиділи у його затишній світлиці, на стінах - художні полотна І. Труша, Е. Козака, Г. Хоткевича, 0. Новаківського, на столиках - керамічні вироби, розписані рукою св. п. дружини Ліди, незабутньої подруги, з якою звела доля у далеких 40-х в Німеччині. Лікарські студії розпочав в 1937 році в Яґелонському університеті у Кракові, де проживав у свого вуйка Богдана Лепкого. В 1941 навчання продовжив в Берліні, а в 1945 захистив докторську дисертацію на тему «Українська Народна Медицина». Про життя в Німеччині згадував так: «Нашого люду з'їхалось багато, їздив я лікувати людей неподалік Нюрберґа. Користувалися з батьком-священиком одним автом, мені було по дорозі, бо він їхав на відправи Служб Божих по різних таборах для переміщених осіб». І далі продовжує: «В 1950 приземлився я з Лідою і сином у штаті Нью-Йорк, м. Сіракюз, де мій брат був священиком. Працював тяжко, але кому тоді було легко? В січні 1953 переїхав сюди, до Ковл-Сіті, в Іліной. Маю все, крім Ліди. Поки вона жила, ми дуже багато робили... Маю трьох синів, мешкають недалеко, а обов'язки лікаря передав своєму середньому синові, працює хірургом».До сказаного додам, що у 1991 році мешканці міста обрали його Людиною Року. Це найбільша честь, яку місто в Америці може надати своєму громадянинові.Д-р Смик народився 3 жовтня 1918 року в селі Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області в родині отця Петра Смика. Початкову освіту здобув у своєму селі, середню - в Рогатинській та Станіславівській гімназіях.Півстоліття перебував у розлуці з рідним краєм. Повернувася в 1990 році, щоби задекларувати свою готовність підтримати молоду державу в розбудові української культури і духовності. Першим кроком стали його пожертви на будівництво церкви та музею Лепких у селі Жукові на Тернопільщині.Д-р Роман Смик вмурував у фундамент собору св. Володимира і Ольги у Чикаго чимало добрих діл, які залишаться у вдячній пам'яті та серцях тих, хто знав цю шляхетну і благородну людину. Його дописи знаходимо в додатку до часопису «Вісті з Риму», у часописах «Патріярхат» та «Церковний Вісник», різних календарях-альманахах, а також він видрукував окремими збірниками «Відвідини Верховного Архієпископа і Кардинала Йосифа у вільному світі в світлі філятелістичних та пропам'ятних видань» (1972), «Друга Патріярша візитація їх Блаженства Йосифа у 1973 р.» (1974), «Вклад парафії св. Володимира і Ольги в Чикаго у популяризацію помісности і патріархату» (1980). У 1982 році власним коштом видав, а потім перевидав ще чотири рази, постійно доповнюючи матеріалами, книжку «Блаженніший Патріярх Йосиф у філятелістичних і пропам'ятних виданнях Української Католицької Церкви», в якій проілюстровано і описано все, що випущено в різних країнах світу, різними організаціями і приватними особами. У книзі підібрані відгуки світової преси про діяльність Йосифа Сліпого. Його виставки виставлялися у різних містах Америки і Канади, а головне – їх побачила Україна. Починаючи з 1992 року вони виставлялися у численних містах України. Їх висвітлювали українська та зарубіжна преса і телебачення. Свою найповнішу збірку, доктор Смик подарував Україні. Його стараннями і коштами, і при сприянні ректорату Львівської Богословської Академії, відкрито меморіяльний Музей Патріярха Української греко-католицької церкви - Кардинала Йосифа Коберницького Сліпого.Як філателіст-меценат д-р Смик сформував і подарував рівнозначні колекції музеям в Едмонтоні, Воррені, Римі, Мельбурні, Львові, Трускавці, Теребовлі, Бережанах, Українському Національному Музеєві в Чикаґо. Через його публікації в американському філателістичному журналі Тhe Coros Cronicle (1988, 1989, 2001) англомовний світ пізнав Україну.Він був меценатом при будові Українського Католицького Університету в Римі, сприяв організації Українського Вільного Університету в Мюнхені та фундації ім. Б. Лепкого при НТШ. Видання книг, популяризація творчості Б. Лепкого - це далеко не повний перелік тих добрих діл, які залишив він після себе. У 1996 Україна нагородила д-ра Р. Смика премією В. Винниченка, яку він відразу призначив на розбудову української культури. Його силами і коштами відкрито меморіяльний Музей Б. Лепкого в Бережанах, він є почесним громадянином м. Бережани і села Жуків, лавреат премії братів Лепких, почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта». В 2000 році ім'я д-ра Р.Смика записано золотими буквами в історію українського меценацтва, а сам він відзначений премією імені Чикаленка Ліґи українських меценатів. Музей книги у Бережанах на пошанування жертовної праці нашого патріота створив і відкрив 24 серпня 2000 року залу д-ра Смика. Під час відкриття Смик із притаманною йому скромністю мовив: «Я просто роблю те, що повинен робити, і бажаю, щоб усі жили і працювали в злагоді з совістю і Богом, йшли в однім напрямі задля добра в Україні».У 2003 році тут побачила світ книга «Лежить на серці доля України» на пошану подвижнику української культури д-ру Смику. У серпні 2007 року указ про нагороду визначних діячів діяспори підписав президент України Віктор Ющенко. Серед них був і д-р Роман Смик.29 грудня в українському греко-католицькому соборі св. Володимира і Ольги у Чикаґо наша громада попрощалася з одним із найкращих своїх синів. Він спочив вічним сном на цвинтарі св. Миколая. Під чужим небом у його пам'ять зринає до болю рідна та сумна мелодія - «Чуєш, брате мій... », написана Богданом Лепким. На його могилу покладено вінок з квітів, які він так любив. Віддаймо шану меценатові, пам'ятаймо про нього. Вічная Пам'ять. Марія Климчак Джерело: Українська думка Детальніше...

Документальний фільм про Єпархіальний музей

05 січня 2005
Нещодавно з‘явився документальний фільм про Єпархіальний музей в м. Трускавець, що був знятий п. Романом Вариводою, який зараз з сім’єю проживає в Португалії. Ідея створення фільму у п. Романа, виникла під час відвідин музею.Фільм розпочинається коротенькою історією Самбірсько-Дрогобицької єпархії, пізніше іде розповідь про співзасновника та мецената музею д-ра Романа Смика. Друга частина фільму розповідає коротеньку історію музею, а також робиться акцент на головні раритети музею (копії грамоти Берестейської унії, мощах св.Йосафата Кунцевича, накидці, антимінсу Митрополита Андрея Шептицького, тюремній подушці та особистих речах Патріарха Йосифа Сліпого).На завершенні фільму іде огляд виставкових залів музею, в яких регулярно виставляються нові та цікаві роботи переважно сакрального характеру. Тривалість фільму 28 хв. Документальний фільм про Єпархіальний музей (формат avi, розмір 1,4 Gb) Перегляд інших частин фільму он-лайн Детальніше...

Відгуки гостей музею

05 січня 2005
Геннадій Удовенко 12-08-2001 Захоплений всім що побачив у цьому чудовому музеї. Все що тут експонується  свідчить про трагічні сторінки нашої історії та духовності. Від усієї душі та серця я вдячний що у Трускавці існує такий унікальний музей, де гості курорту мають змогу глибше пізнати історію Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, а також дізнатись про видатних світочів церкви таких як Митрополит Андрей Шептицького  та Патріарха Йосифа Сліпого.   Богдан Матолич 31-10-2001 Єпархіальний музей в Трускавці став осередком духовності, де кожен відвідувач може дізнатись про історію нашої Церкви, пізнати на історичних матеріалах славні сторінки життя великих духовних постатей-Митрополита Андрея Шептицького та Патріярха Йосифа Сліпого та нести в світ правду про греко-католицьку церкву.      Відвідувачі санаторію «Алмаз» 20-09-2006 Ми, відпочивючі з санаторію «Алмаз», дуже вдячні організаторам і всім тим хто долучив свій розум та серце до створення такого гарного музею. Також ми вражені унікальною та цікавою виставкою ікон на склі. У Вашому музеї дуже гарна атмосфера де можна знайти духовний затишок, доторкнутись до мощей св. Йосафата Кунцевича, а також помолитися. Дай Бог, щоб на Україні було більше таких музеїв. Детальніше...

Раритети музею

05 січня 2005
Мощі Святого священомученика Йосафата (їх перевезено до музею з монастиря, що в Перемишлянах)Йосафат КУНЦЕВИЧ (1580-1623 р.р.) — український церковний діяч, греко- католицький  Архиєпископ Полоцький (з 1618 р.). Йосафат Кунцевич — єдиний  загальнокатолицький український святий. Пасмо волосся Митрополита Андрея Накидка Митрополита Антимінс, освячений митрополитом Андреєм Митрополит Андрей ШЕПТИЦЬКИЙ (1865-1944 р.р.) — восьмий (після відновлення  Галицької митрополії в 1808 р.) Митрополит Української греко-католицької  церкви. Народився у Прилбичах на Яворівщині. Вступив на владичий престол  Митрополита Галицького, Архиєпископа Львівського і Єпископа Кам'янця- Подільського у віці 35 років, інтронізації відбулася 17 січня 1901 року в  архикатедральному соборі святого Юра у Львові. Триває процес  беатифікації  Митрополита Андрія Шептицького. Єврейська громада України визнала  Митрополита  Шептицького праведником світу. Тюремна подушка Патріарха  Йосифа Омофор Патріарха Йосифа Особисті речі Патріярха Йосифа (тюремна сорочка, носовичок, піжама, шкарпетки, у яких він був похований (після перезахоронення їх було передано до нашого музею))Патріарх  Йосиф СЛІПИЙ, Верховний Архиєпископ, Кардинал і Митрополит (1944- 1984).  Народився  на Тернопільщині в лютому 1892 р. Він був науковцем, ісповідником  віри та міжнародним захисником переслідуваних християн. Після завершення  навчання у Львові, Інсбруку (Австрія), Римі й Парижі став професором і ректором  (1928-1944) Львівської семінарії та Богословської академії. 11 квітня 1945 радянська  влада заарештувала  Архиєпископа Йосифа. Він провів 18 років у сталінських тюрмах,  таборах праці та на  Сибіру, де здобув ім’я безстрашного свідка віри.Упродовж  наступних двадцяти років  Патріарх Йосиф намагався активізувати життя Української  Греко-Католицької Церкви на  Заході. Він заснував Український Католицький  університет і збудував церкву святої  Софії в Римі. Помер 1984 року. У 1992 році його  останки перевезли до Львова, де вони за  участю понад мільйона вірних згідно з його  волею поховані в соборі святого Юра. Копія грамоти Берестейської унії Берестейська унія — об'єднання греко-православної церкви України та Білорусі з римо- католицькою церквою за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання  основних католицьких догматів і збереження православної обрядовості. Унію формально  й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року. Бронзовий хрест (прострілений радянським солдатом; переданий до музею зі села Стара Сіль Старосамбірського району) Детальніше...

Перелік виставок, які відбулись в музеї

05 січня 2005
Ірина Сеник, виставка вишиванок (м. Борислав),Богдан Панчишин, живопис (м. Миколаїв),Костянтин Маркович, іконопис (м. Львів),Ігор Копчик, рельєфна пластика на шкірі (м. Львів), о. Дмитро Блажійовський, виставка вишитих ікон (м. Львів),Роксоляна Прийма-Таміола, «Одкровення Святого Івана Богослова» (м. Львів),Степан Бориславський, вишивки (с. Модричі),Олег Ярмолюк, втрачені церкви України-малярство (м. Львів),Тарас Лозинський та Оксана Романів-Тріска, ікони на склі (м. Львів),Іван Гречко,колекція різдвяних листівок (м. Львів),Роман Василик, «Світ ікон» (м. Львів),Ігор Капко, вишивки (м. Борислав),Левко Микитич, абстрактне мистецтво (м.Дрогобич),Колекція писанок (м. Коломия)Сихівська дитяча школа народних мистецтв «Духовний  світ очима дитини»Любов Кунта, вишивка (м.Львів)Дитяча виставка «Намалюй собі життя» сім'я Благути, ікони з бісеру (Жидачівщина)Ссім'я Навроцьких, художня вишивка (м.Івано-Франківськ)Володимир Лукань, Олег Чуйко,Микола Павлюк, ікони на склі (м.Івано-Франківськ)Виставка мистецтва в'язнів, "Переображення Господньою любов'ю" (м.Київ)Ігор Чудійович «Церкви Сколівщини у старих світлинах» (м.Сколе)Світлана та Галина Махонюк, вишивані рушники, «Нев'янучий сад» (Волинська обл)Ірина Бердаль-Шевчик, фото та бісероплетіння,(великодні писанки) (м.Трускавець)Світлана Сидоренко, вишивані картини, «Краплини душі» (м.Стрий)Василь Федан, різьблені роботи «З вірою добром і любов'ю»(м.Стебник)Дитяча виставка «Світ без насильства» (м.Дрогобич)  Єпархіальний музей тісно співпрацює з Львівським державним обласним центром народної творчості та культурно-освітньої роботи (директор п. Агнеса Ропецька), до якого входить ряд майстрів народної творочості. Серед них свої роботи у нашому музеї експонували такі художники: Галина Отчич, Ірина Івасенко, Ярослава Заневчик, Григорій Мазурак, Галина Мишко, Лідія Кучма, Біла Олеся, Марта Новицька, Олександра Зробок, Оксана Іваночко, Марія Станкевич, Ганна Полякова, Орест Гладун та інші.  Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>
Сторінка 3 з 4

banner

Про музей
д-р Роман СМИК,
співзасновник музею:

Павло Пундій, Лука Костелина. Життєвий шлях Романа Смика
Марія Климчак. Світлій пам'яті Доктора Романа Смика


З ЖИТТЯ МУЗЕЮ

Виставки, які відбулися в музеї
Раритети музею
Гості музею
Відгуки гостей
Фотогалерея музею
Фільм "Єпархіальний музей"

КОНТАКТИ

Директор музею:
Тарас Шафран,
учитель історії та українознавства
Моб.: 097-661-40-47
shafran.ts@gmail.com
Skype: muzzey4

Адреса:
Львівська  обл.,
м. Трускавець,
вул. С. Бандери, 19.

Тел.: (03247) 6-85-91

Час роботи музею:
10:00-18:00
Вихідні: Субота, Неділя
Вартість квитків: пожертва

^ Догори