Будьте милосердні, як і Отець
ваш милосердний (Лк 6, 36).
Улюблені в Христі! Сьогодні разом з усією Вселенською Церквою входимо в благодатний час особливого Святого року. З 8 грудня 2015 р.Б. до 26 листопада 2016 р.Б. у Католицькій Церкві триває Ювілейний рік Божого милосердя, який Святіший Отець проголосив буллою MisericordiaeVultus, щоб глибше застановитися над темою милосердя; над тим, хто є джерелом милосердя; знайти способи, як творити милосердя в сучасній культурі. Цей Ювілейний рік особливий тим, що акцент ставиться не тільки на його святкуванні в основній базиліці Риму, але й у Помісних церквах. Важливим елементом його святкування є відкриття святих дверей у базиліці Святого Петра в Римі, а також в інших храмах по всьому світу, що має стати «видимим знаком сопричастя цілої Церкви».
Поняття ювілейного року бере початок ще в старозавітній єврейській традиції (євр. «йовел» - ювілейний рік). Кожні 50 років в ізраїльському народі був рік для відпочинку поля, щоб зробити його більш плідним для наступного врожаю. У цей рік також звільняли невільників, а продані з необхідності землі мали бути повернуті їх власникам (див. Лев. 25,8-17, 23-25). Соціальне значення ювілейного року полягало в тому, щоб відновити рівність всіх синів Ізраїля у правах спадкоємного володіння землею. Це було відновленням рівності між різними прошарками народу. У ювілейний рік закликалося виявити милосердя передусім до тих, хто опинився у скрутному становищі.
Християнська Церква перейняла цю старозавітню традицію і надала більш духовне значення святкуванню ювілейного року: загальне прощення, відновлення зв’язку з Богом і з ближнім. Тому це завжди можливість поглиблення віри, віднова духа та християнського свідчення. Перший ювілейний рік був встановлений у 1300 р. папою Боніфацієм VIII. Є ювілеї звичайні (кожні 25 років), а є надзвичайні, як оцей, що відбувається через 15 років після закінчення попереднього (2000 р.Б.).
У центрі цього Ювілейного року є Бог як милосердний Отець, який запрошує всіх повернутися до Нього. Цей ювілей повинен стати справді моментом зустрічі з Божим милосердям, яке надихає на чесноту милосердя у повсякденному житті християнина. Гасло разом з логотипом синтезовано пояснюють значення цього Ювілейного року. У девізі «Милосердні як Отець» пропонується пережити милосердя на прикладі Небесного Отця, який закликає не судити, не засуджувати, але прощати і дарувати любов. Логотип являє собою богословський синтез теми милосердя, що відтворює дуже знаковий і дорогий для ранньої Церкви іконописний образ. На логотипі зображено Сина Божого, який як Добрий Пастир бере на плечі заблукану людину. Таким чином Син Божий, бере на себе людську природу, тілесність людини, виносить людину з ночі гріха і смерті, і це робить з любов’ю, щоб її преобразити. Його око є спільне з оком людини, котру він несе. Христос дивиться оком Адама, а Адам – оком Христа. Кожна людина таким чином відкриває у Христі нового Адама, бачачи у Його погляді любов Отця.
Для відкриття ювілейного року в Римі Святіший отець Франциск забажав привезти нашу українську чудотворну ікону «Милосердя двері», яка зберігається у соборі Преображення ГНІХ в м. Ярославі, у Перемишльсько-Варшавській архиєпархії УГКЦ в Польщі. Ярославська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці «Милосердя двері» за дорученням святого Папи Івана Павла ІІ була коронована в 1996 році тодішнім Префектом Конгрегації Східних Церков кардиналом Акілле Сільвестріні. Ця ікона також буде офіційною іконою Року Божого милосердя в УГКЦ. На іконі Богородиця вказує на Христа, який прийшов, щоб вповні об’явити милосердя Отця. Він є нашим Добрим Пастирем, що дбає про нас, шукає за нами, коли заблукаємо. Богородиця, вказуючи на Христа, є дверима до Його милосердя, які вона нам відкриває кожного разу, коли звертаємося до неї.
Щоб бути здатними творити милосердя, ми повинні перш за все вслухатися у Слово Боже, розважати над тим, що є милосердя, щоб практикувати його як чесноту власного життя. Милосердя у Святому Письмі – ключове слово на означення діяння Божого щодо нас. Даючи Мойсею Закон на Синаї, Бог об’являє себе як Бог милосердний: «І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини й гріхи,…» (Вих. 34,6-7). Прикметники кваліфікують діяння Боже, яке на противагу людському не є імпульсивним, гарячковим, але повільним і уважним, багатим на співчуття. Бог виявляє свою всемогутність у милосерді і прощенні.
Провина і покарання повинні бути еквівалентні у людському розумінні, але в Бога є інше співвідношення між милосердям і покаранням. Його доброта, любов і милосердя долають будь-які мислимі обмеження. Милосердя і справедливість не взаємопротирічать собі, але є двома вимірами однієї реальності, яка розвивається, щоб досягти своєї вершини у повноті любові. Справедливість – віддати кожному, що йому належить. Милосердя - це відношення Бога до грішника, Який дає йому нову можливість до покаяння. Те, що Бог бажає від людини – насамперед усвідомлення і визнання свого гріха і щирого покаяння. Бог, навіть коли карає, є добрим Отцем і завжди бажає добра для своїх дітей. Звідси рефрен, який багаторазово повторюється на сторінках Святого Письма: «Повіки Його милосердя». У псалмі 136 ця фраза повторюється у кожному вірші, оспівуючи величні діла Божі. Навіть Ісус перед своїми стражданнями молився цей псалом. Отже милосердя Боже триває повіки і не обмежується тільки земним життям людини.
Після того як Бог об’явив своє ім’я Мойсею (Вих. 34,6), Він не перестав виявляти в історії свою Божу природу, кульмінацією чого стало Воплочення Сина Божого. Ісус з Назарету своїм, словом, вчинками, цілою своєю особою виявив милосердя Бога. Христос є уособленням милосердя Отця, живою іконою Отця «багатого милосердям» (Еф. 2,4). Усі вчинки і чуда Ісуса були зроблені як вияв Його любові і милосердя до людини. Особливо на це звертає увагу євангелист Лука, котрий найбільше у своєму Євангелії акцентує лагідність і милосердя Христа. Свою діяльність Христос розпочинає словами пророка Ісаї: “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю, щоб проповідувати рік Господнього змилування (Лк.4,18-19). Насправді земне життя Ісуса Христа було посвяченим піклуванню про тих, які мають потребу у милосерді, співчутті й допомозі…
У дискусії з фарисеями Христос нагадує їм слова пророка Ісаї: «Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт. 9,13), таким чином вказуючи на їхню втрату відчуття зв’язку з Богом у виконанні релігійних культів чи приписів Закону. Саме постава милосердя дає можливість віднайти цей живий зв'язок у спілкуванні з Богом. Христос вказує, що речі найважливіші в законі: справедливість, милосердя і віра (Мт 23,23). У своєму навчанні Христос подає нам приклад милосердя у притчах про загублену вівцю, загублену драхму і блудного сина. Оздоровленого геразинського біснуватого Ісус закликає свідчити про Боже милосердя: «Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою» (Мк. 5,19). Цілу місію Христа, Його смерть і воскресіння можна розглядати як сповнення задуму Отця у Його любові до людей: «Син спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа» (Тит 3,5). Милосердя Боже є умовою нашого спасіння.
Святі Отці Церкви неодноразово підкреслюють велич Божого милосердя. Так Св. Василій Великий каже: «Якщо б можна було перерахувати безліч Божих щедрот та зміряти величину Божого милосердя у відношенні до величини й сили гріхів, то треба було б впасти у розпач. Але це певне, що хоч можна зміряти й перерахувати навіть найбільші гріхи, то неможливо зміряти Божого милосердя та порахувати Його щедрот. Тому пора не на розпуку, а на пізнання Божого милосердя, на визнання та осуд гріхів, прощення яких дається у крові Христа». А Св. Йоан Золотоустий стверджує: «Для Божого милосердя немає міри і не можна висловити Його доброти. Твоя злоба має міру, але в лікуванні нема міри. Твоя злоба, яка б вона не була, це злоба людська, а Божа любов до людей невимовна, тож надійся, що вона переможе твою злобу».
Боже милосердя, яке виявилося упродовж історії спасіння, ми покликані наново пережити у цей особливий час Ювілейного року, відкривши для себе глибину милосердя Небесного Отця. Бог не перестає упродовж віків виявляти багатство свого милосердя, не обмежується тим, щоб заявляти про свою любов, але робить її видимою, відчутною. Милосердя Боже – це Його постава щодо нас. Бог бажає нашого добра і бажає бачити нас щасливими, повними радості.
Милосердя є джерелом радості і миру. Це шлях, який поєднує Бога і людину, тому що відкриває серце для надії бути любленим завжди, незважаючи на обмеження наших гріхів. Милосердя Боже може перемінювати серця, тому ми по-особливому переживаємо його у таїнстві Покаяння.
Ювілейний рік це не лише відкриття дверей Церкви, але й відкриття очей і дверей серця до потреб ближнього. Як любить Отець, так люблять і діти. Як є милосердний Отець так і ми покликані бути милосердними щодо інших. Для кращого розуміння фрази з Євангелії від Луки «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк.6,36), варто звернутися до паралельного місця у Євангелиста Матея, у якого читаємо: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт. 5,48). Ідеал святості і досконалості, до якого закликає Христос своїх послідовників, конкретизується у ділах милосердя, що є найбільшими виявами любові. Нас судитимуть по тому, що ми вчинили для ближнього (пор. Мт. 25, 31-46). Суд Божий буде завжди у світлі Його милосердя, «бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд» (Як 2,13).
Відкрити двері - означає уподібнитися до самарянина, творячи діла милосердя для душі і тіла ближнього. Церква у цей момент великих епохальних змін є покликана більш виразно вказувати на знаки присутності і близькості Бога. Це для того, щоб розбудити у нас здатність дивитися глибше. Для Церкви це час віднайти сенс місії, яку їй довірив Господь у день Пасхи: бути знаком і інструментом милосердя Отця (пор. Йо 20,21-23). Бути благовісниками милосердя, що виявляється насамперед у ділах. «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5,7). Це блаженство у цей Ювілейний рік звучить по-особливому. Щоб відкрити і зробити плідним Боже милосердя, ми покликані утішити кожну людину, яку зустрічаємо на нашому життєвому шляху. Святий рік має зберегти живим бажання зібрати багато знаків піклування, які Бог виявляє до світу, а особливо до тих, що страждають, є покинуті і без надії бути прощеними і любленими Отцем.
Цей Ювілейний рік дає нам можливість побачити і відчути близькість Бога, бути переміненими Його милосердям, щоб і самим стати свідками милосердя. Це сприятливий час, щоб гоїти рани, не втомлюватися шукати тих, які є в очікуванні. Чинити діла милосердя означає ділитися пережитим Божим милосердям з нашими ближніми. Скільки ситуацій непевності і страждання переживають люди сьогодні. Як багато тих, кого хочуть позбавити гідності. Важливо не звикнути до страждання ближніх, не бути індиферентними.
Мати Божого милосердя нехай відкриє наші духовні очі, щоб ми зрозуміли завдання, до якого є покликані і пережити цей ювілей у плідному свідченні віри.
12 грудня 2015 року Божого
м. Дрогобич, Катедральний храм
+ Ярослав
