SDE

Різдвяне послання владики Ярослава (2022)

02 січня 2022
Друк E-mail

«Прийдіть, вірні, і з побожністю дивімося на Божий прихід з висоти,
який з’являється нам у Вифлеємі…».
(Стихира Навечір’я Різдва ГНІХ)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі в Христі брати і сестри!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Минають століття, змінюються людські покоління, але щороку незмінно свята Церква сповіщає світові благу звістку про воплочення Сина Божого. Ось і цього року серед тривоги й непевності, які переживаємо, ми з милості Божої урочисто святкуємо Різдво Господа нашого Ісуса Христа. Нині звершується «таємниця споконвіку закрита і ангелам незнана». Нині сповнюються пророцтва, і серед темряви та безнадії сходить Сонце правди, яке випромінює спасіння (пор. Мал. 3,20). Нині Слово стає тілом і оселюється між нами (Йо 1,14). Нині в убогій вифлеємській печері народжується Спаситель світу й Відкупитель душ наших. Нині небо і земля об’єднуються: Бог сходить на землю, а людина підноситься на Небо. Нині Бог Предвічний народжується, сходячи з Небесного престолу на землю, щоб подвигом Свого Життя, хресним стражданням і смертю та світлим воскресінням зруйнувати гріховне поневолення і звільнити людський рід від згубних кайданів смерті.

Чоловіколюбство стало причиною Христового приходу у світ: «Бо Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (пор. Йо.3,16). Через Воплочення Сина Божого вічне життя входить у світ, і «від його повноти прийняли всі ми – благодать за благодать» (Йо. 1,16). Справжня, остаточна мета народження Спасителя полягає в даруванні людині можливості повного єднання з Богом. «Бо для того Слово Боже стало людиною і Син Божий – Сином Людським, щоб людина, з’єднавшись з Сином Божим і отримавши усиновлення, стала сином Божим», – повчає нас св. Іриней Ліонський (Проти єресей ІІІ, 19,1). Через Христа, народженого Духом Святим від Преблагословенної Діви Марії, ми здобули великий дар дітьми Божими зватися (пор. І Йо. 3, 1), і відтепер ми, за словами апостола Павла, «більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2:19).

Різдво Господа нашого Ісуса Христа – безмежна й велична таїна Божого Промислу, яку важко пізнати розумом, але яка сповнює радістю серце кожної людини, яка за мінливістю речей цього швидкоплинного світу шукає глибших сенсів та уповає на Бога. Тому й багаті та вчені мудреці, ведені світлом небесної зорі, і вбогі та прості пастухи, сповіщені ангелами, поспішають до вбогої вифлиємської стаєнки, щоб уклонитися Богонемовлятку та з вдячністю скласти свої дари. Різдвяна подія стосується не лише видимого світу, бо спільно з людьми весь невидимий ангельський світ ликує і прославляє воплочення Сина Божого словами «Слава на висотах Богу і на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Так Різдво Христове з'єднало небо і землю, які нині торжествують у єдиному славослов’ї та поклонінні перед Його безмежним милосердям і турботою про найвище своє творіння – людину.

Різдво Христове – не просто наше родинне й народне свято. Цей священний і великий день – особлива нагода для утвердження нашої християнської віри. Це – торжество всієї Церкви, яка прославляє Свого Божественного Засновника. Це – свідчення нашої спільної надії – бо Син Божий, зійшовши на землю у Вифлеємі, більше не відлучається від нас, а перебуває з нами «по всі дні аж до кінця віку» (пор. Мт. 28,20).

Святкування Різдва Христового не має бути лише спогадом про якусь велику історичну подію, яка відбулася більше як дві тисячі років і змінила літочислення світу. Це не має бути тільки нагодою для роздумів про абстрактні богословські істини, провіщені в Старому та здійснені в Новому Завіті. Різдво Христове має стати особистим святковим пережиттям для кожного християнина. Спаситель колись народився у Вифлеємі для того, щоб згодом народитись у житті кожної людини. Сина Божого в минулому прийняли вбогі ясла, щоб Його сьогодні могло прийняти кожне людське серце. Якщо Господа немає в нашому житті, у нашому серці, у нашій ієрархії цінностей, то різдвяні свята й традиції залишатимуться для нас простою формальністю, не приноситимуть справжньої духовної користі й радості. І в такий спосіб ми уподібнюємося до тих сучасників Пресвятої Родини, які не прийняли її у свій дім, а витіснили Христа за межі зони свого людського комфорту до вбогої стаєнки.

Тому, спогадуючи цю велику подію історії спасіння, з благоговінням і трепетом духовно прилучаймося до цієї великої тайни відкуплення (пор. І Тим. 3, 16).У цю різдвяну пору поспішаймо до наших святково прибраних храмів, аби в літургійних богослужіннях оспівувати народження Божого Сина. По-особливому, згідно з нашими давніми християнськими традиціями, святкуймо Різдво Христове й у нашій «домашній церкві» – у сім’ях і родинах, радісно прославляючи Спасителя людського роду співом наших різдвяних колядок. У спогляданні ікони Різдва Христового, у вертепі біля стіп Дитятка Ісуса, складаймо значно цінніші дари, ніж золото, ладан і миро – даруймо Йому наші покаянням очищені серця, сповнені живою вірою, відновленою надією та вдячною любов`ю.

Дорогі у Христі! Понад дві тисячі років тому Син Божий прийшов у світ, сповнений своїх проблем і труднощів; оселився між людьми, які потерпали від власних негараздів і скорбот. Сьогодні, святкуючи Різдво Христове, і ми переживаємо особисті, родинні та суспільні труднощі. Уже кілька років наш український народ потерпає від російської військової агресії, яка продовжує нести горе в наші домівки й родини, котрі втрачають своїх рідних і близьких, і ширить нову тривогу в наших серцях загрозливим брязканням зброї на Півночі, Сході та Півдні нашої держави. Спостерігаючи за міжнародними подіями, ми остерігаємося, щоб наш народ не став жертвою домовленостей сильних світу цього, які, егоїстично переслідуючи власні інтереси, залишать нас на узбіччі на поталу ворогу. Ми й далі відчуваємо власне безсилля перед небезпекою невидимого вірусу, що продовжує розбивати примарні претензії на власну всемогутність самовпевненої людини, яка віддалила Бога на маргінес свого життя і поставила в центрі Всесвіту себе саму. Суспільно-політична нестабільність та обґрунтовані сумніви в компетентності державної влади в цій складній ситуації не додають упевненості, а лише помножують наш неспокій. Усе це призводить до того, що багато хто ризикує впасти у відчай і втратити надію.

У цих складних умовах нехай нам додають упевненості слова пророка Ісаї, які урочисто проголошує Церква під час різдвяних богослужінь: «З нами Бог! Розумійте, народи!» (пор. Іс.8, 9-10). Серед усіх цих прикрих обставин услухаймося в голос ангела Господнього, який промовляє: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк.2, 10-11). Не відводьмо погляду від світла Вифлеємської зорі, яка провадить нас до Того, Хто подолав найбільшого ворога – диявола, а тому здатний здійснити й наші навіть найсміливіші очікування. Споглядаючи нетлінне різдвяне світло, пам’ятаймо, що, хоч би якою темною не була ніч нашого сьогодення, неодмінно настає світанок, бо при світлі Сонця Правди всі діла темряви зникають. Господь Своїм таїнственним народженням приніс на землю мир людині з Богом. Він і нині дарує радість і спасіння та несе мир кожній скорботній і стомленій душі. 

Дорогі у Христі! З нагоди різдвяних свят від щирого серця бажаю всім вам, аби новонароджений Христос наповнив наші серця світлом радості та милосердя. Святкуймо різдвяну подію в наших храмах, переживаймо її в нашому особистому житті й у родинній атмосфері, несімо різдвяну радість нашим ближнім, нашим воїнам, пораненим і хворим, усім тим, хто з огляду на життєві обставини й тривоги ризикує не відчути святкового настрою. Нехай у цей благодатний різдвяний час переживання близькості Бога наповнює наше життя освяченими орієнтирами та милостивою Божою підтримкою. Бажаю всім міцного здоров’я, миру й Божого благословення з нагоди Христового Різдва та благословенного нового 2022 року Божого!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

+ ЯРОСЛАВ Приріз,

Єпископ Самбірсько-Дрогобицький

 

Дано в Дрогобичі,

при Катедральному соборі Пресвятої Трійці,

у празник Святого Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця,

19 грудня 2021 року Божого

Теми: Ярослав (Приріз)

Інші публікації за темою
^ Догори