SDE
Публікації за темою: Блаженніший Святослав

У катедральному соборі Пресвятої Трійці відбувся Чин архиєрейської хіротонії владики Григорія (Комара) [фото&відео]

22 серпня 2014
22 серпня, у день пам’яті св. апостола Матія, у катедральному соборі в Дрогобичі відбулась хіротонія єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії владики Григорія (Комара). Єпископську хіротонію здійснив Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ. Співсвятителями були: владика Ігор (Возьняк), Митрополит Львівський, та владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький. Участь у Божественній Літургії взяли єпископи УГКЦ, Високопреосвященний Томас (Галліксон), папський нунцій в Україні, священики та вірні Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Детальніше...

Блаженніший Святослав під час хіротонії владики Григорія (Комара): "Прийміть вашого нового владику, бо через нього Христос приходить сьогодні до вас, щоб вам послужити"

22 серпня 2014
Прийняти з пошаною та любов’ю нового єпископа закликав Глава УГКЦ вірних Самбірсько-Дрогобицької єпархії. З такими словами 22 серпня, перебуваючи у Дрогобичі, звернувся Блаженніший Святослав під час Божественної Літургії у катедральному соборі Пресвятої Трійці. Глава і Отець УГКЦ у співслужінні владики Ігора (Возьняка), Митрополита Львівського, владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, та єпископів УГКЦ звершив єпископську хіротонію протоієрея Григорія Комара. Детальніше...

У Катедральному соборі відбувся чин архиєрейського найменування єпископа-помічника Самбірсько-Дрогобицької єпархії [фото&відео]

21 серпня 2014
Увечері, 21 серпня, у Катедральному соборі Пресвятої Трійці в Дрогобичі Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, у співслужінні владики Ігора (Возьняка), Митрополита Львівського, та владики Ярослава (Приріза), єпископа Самбірсько-Дрогобицького, здійснив чин найменування владики-номіната Григорія (Комара). Детальніше...

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних Української Греко-Католицької Церкви та всіх українців з нагоди Дня Незалежності України

19 серпня 2014
Дорогі в Христі! Цього року Всевишній знову сподобив нас радості святкувати Свято Незалежності нашої Батьківщини України. У нових драматичних, але водночас величних історичних обставинах, які нам доводиться сьогодні переживати, ми по-новому відкриваємо для себе неоціненність скарбу жити у вільній, суверенній і незалежній державі. Насамперед незалежність відкривається нам як невід’ємна складова свободи та гідності кожної особи і всього нашого суспільства. А цей дар гідності та свободи Божих дітей ми отримали від самого нашого Творця. Про це навчає ап. Павло, звертаючи до нас слова Отця Небесного: «Буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!» (2 Кор. 6, 18). Кожен народ має природне право жити в самостійній і незалежній державі, зберігаючи свою самобутність та вповні розвиваючи всі свої дари й таланти. Коли хтось зазіхає на це право народу, то заперечує даровану йому Творцем гідність і взагалі можливість існування. Свобода і незалежність України, як Божий дар, є водночас плодом багатовікових героїчних змагань наших предків. Неустанна боротьба за суверенність Батьківщини часто була сповнена жертвами і скроплена кров’ю героїв. Проте наш народ ніколи не звертав зі своєї дороги, що нею прямував до свободи, - дороги віри, - дороги, якою є Господь наш Ісус Христос, що сам про себе сказав: «Я є дорога, правда і життя» (Ів. 14, 6). Ця євангельська істина була настільки глибоко закорінена у свідомості українців, що навіть виражалася переконанням: краще вмерти вільним, ніж жити рабом; краще вберегти гідність, жертвуючи собою, ніж втратити власне майбутнє та майбутнє народу, ідучи на внутрішні компроміси із злом та неправдою. Про тих, хто йшов цією християнською дорогою правди, великий Кобзар написав: …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава − заповідь моя. У ці чи не найскладніші часи вільної України, - часи випробувань і новітніх викликів саме на нас Господь поклав відповідальність за збереження й утвердження дару свободи та незалежності нашої держави. Сьогодні ми повинні не лише згадувати своїх славних попередників, а й мати відвагу стати в їхні ряди. Прикладом нам мають слугувати сучасні герої – полеглі воїни Небесної сотні і тисячі наших військовослужбовців, які щомиті жертвують своїм життям і здоров’ям за єдність і кращу долю України. Церква супроводжує їхній подвиг неустанною молитвою до Господа, вимолюючи для загиблих вічної небесної нагороди, а для живих – захисту від ворогів, припинення війни та утвердження на наших землях тривалого і всеохопного миру. Ми твердо віримо, що Господь зглянеться на молитви і страждання свого народу, визволить його від напасті агресора й виведе на шлях оновлення та розбудови національного буття на фундаменті життєдайного Божого Закону.Знаменно, що в цей нелегкий час наша Церква дякує Господу Богу за 25-річчя дару свободи на рідних землях. Воскресіння Церкви-мучениці серед хаосу комуністичного режиму, що розпадався на очах усього світу, стало провісником, доброю новиною про близьке воскресіння України та проголошення її незалежності. Цим ювілеєм Господь ще раз хоче наголосити всім нам, що це Його силою, діянням Святого Духа наша Церква змогла вистояти в найтяжчі роки переслідувань, коли здавалося, що смерть перемагає життя. Сьогодні ми сповнюємося надією на те, що життя і розвиток нашої воскреслої Церкви в Україні є джерелом Божого благословення і підтримки для нашого народу в його теперішній боротьбі за своє буття. У воскресінні Сина Божого ми відкриваємо зміст Хресної Жертви нашого Спасителя, через яку прийшло спасіння світові та свобода від гріха і смерті. У воскресінні Його Церкви ми здатні побачити славу наших мучеників, гідність і велич Божих дітей. У воскресінні України можемо збагнути значення та ціну тих жертв, які сьогодні кладуть на вівтар Батьківщини найкращі сини й дочки України задля запевнення її щасливого майбутнього. У це свято свободи молімося до Господа за мир в Україні. Наша Церква, як добра мати, цього дня особливо благає у Всевишнього захисту і життя для своїх дітей. Тому спільно просімо в нашого Небесного Отця в ім’я Його єдинородного Сина Ісуса Христа припинення кровопролиття, горя і сліз на нашій землі. Поспішімо з християнською любов’ю послужити всім постраждалим унаслідок агресії проти нашої держави. Відстоюючи в нових обставинах нашу незалежність, навчімося бачити образ стражденного Христа в кожному, хто втратив домівку чи вимушено покинув свою землю, у кожному пораненому, полоненому чи викраденому. Наполегливо продовжуймо підтримувати українських воїнів та зміцнювати нашу державу молитвою, працею та активною громадянською позицією. При цьому витривало йдімо дорогою правди і добра, - Христовою дорогою, - яка єдина провадить до повноти життя у свободі та радості. Благословення Господнє на вас! † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,у день Пам’яті його освячення,18 серпня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати це Звернення після кожної Божественної Літургії у неділю, 24 серпня 2014 року Божого, у День Незалежності України Детальніше...

Заклик Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних та всіх людей доброї волі продовжувати безперервну молитву і піст за мир в Україні

17 червня 2014
Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями. Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі. У Святому Письмі ми знаходимо чимало описів драматичних моментів в історії Божого народу. Не один раз ізраїльтянам доводилося навіть зі зброєю в руках відстоювати право жити в обітованій, Богом даній землі. Утім, усі блага, які Господь дарував своєму народові, не були здобутками людини – її сили, багатства, політичної потуги чи союзів із могутніми сусідами. Усі перемоги над ворогами були виявом Божої могутності, свідченням того, що то сам Господь перемагає через зусилля своїх людей. Пригадаймо перемогу Давида на Голіятом (пор. 1 Сам. 17) чи ассирійську навалу на Єрусалим за часів царя Ахаза (пор. Іс. 7). Усвідомлюючи могутнє Боже втручання в хід історії свого народу, пророк Ісая виголошує: «Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він – моє спасіння!» (Iс. 12, 2). Подібний духовний досвід здобула кожна віруюча людина в Україні, яка, стоячи останніми місяцями в пості і молитві перед Божим обличчям, благала в Господа допомоги та заступництва перед силами зла, що опанували наш край. Початок оновлення влади в нашій державі, президентські вибори, які показали консолідацію українського суспільства і здатність народу брати на себе відповідальність за своє майбутнє, збереження міжрелігійного та міжнаціонального миру в країні – усе це плід вислуханих Богом молитов, прояв сили Покрову над нами Пресвятої Богородиці, посвяту України якій ми відновили 6 квітня цього року. Словами Літургії Івана Золотоустого складімо сьогодні подяку Господеві за всі дари, які ми в цей час від Нього отримали – «явні і неявні, знані і незнані». У нашому стоянні перед Божим обличчям ми не самі. У молитві з нами єднається Святіший Отець Франциск, з нами солідаризуються християни в усьому світі, мільйони людей доброї волі різних народів і віровизнань. Складаємо сердечну подяку всім молільникам, які невпинно підносять свої руки до Господа, благаючи Його про вільну і соборну Україну, за мир і краще майбутнє для її дітей. Перед нами сьогодні стоїть багато нових викликів. Шлях до миру і оновлення країни ще не пройдений до кінця. Сили темряви ще не відступили з нашої землі, навпаки, вони посилили свої смертоносні атаки, зокрема у східних регіонах України. У цих обставинах доречно пригадати момент з історії старозавітного Божого народу, коли він протистояв великому війську царя Амалека. Під час битви Мойсей та Арон вийшли на верхів’я гори, а Ісус Навин воював із ворогом у долині. «І сталось: як підіймав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек» (Вих. 17, 11). Цю біблійну напругу духовної боротьби відчуває сьогодні кожен мешканець України. Усі ми благаємо в Господа миру для нашої землі, перемоги для нашого війська та успішного служіння новообраного Президента. Ми не можемо змиритися з майже щоденними звістками про смерть наших військовослужбовців та вбивствами, викраденням і тортурами мирних людей; не можемо байдуже спостерігати, як у нашій миролюбній країні з’являються тисячі біженців із Криму та зі східних областей. Наше християнське сумління каже нам, що для того аби перемогти Амалека наших днів, ми не маємо права опускати рук, а повинні, беручи приклад із Мойсея, надалі тривати в молитві та пості. Тому в цей непростий для нашого народу час благаймо в Господа перемоги над підступами зовнішнього агресора і миру для нашої землі. «Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож» (Пс. 126, 1), – вчить нас псалмоспівець. Закликаємо вірних нашої Церкви, усіх християн та людей доброї волі продовжити безперервний піст і молитву за мир та краще майбутнє України. Практичні вказівки стосовно продовження цього духовного подвигу додаємо до цього Звернення. Просимо отців-душпастирів оголосити цей порядок та належним чином його підтримувати. Нехай Господь поблагословить і стереже нас!Нехай Господь засяє обличчям своїм на нас і буде милостивий до нас!Нехай Господь оберне обличчя своє до нас і дасть нам мир! (пор. Чис. 6, 24–27). Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у день Святого святителя Митрофана, патр. Царгородського, 17 червня 2014 року Божого   Практичні душпастирські вказівкищодо спільної молитви та посту за Україну 1. Доручаємо продовжувати в парафіях, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву, відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями. 2. Закликаємо всіх наших вірних та людей доброї волі щодня о 21.00 єднатися в спільній молитві за Україну в таких наміреннях:- понеділок – за успішне служіння Президента, Уряду та Верховної Ради України;- вівторок – як учив нас Господь наш Ісус Христос, молимося за ворогів: за навернення тих, хто переслідує і атакує нас;- середа – за українське військо;- четвер – за правоохоронні органи і міліцію;- п’ятниця – за поранених, полонених, біженців та їхні родини;- субота – поминання усопших, зокрема загиблих воїнів і всіх невинно убієнних; - неділя – за єдність і соборність України. 3. Заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну. 4. Оголошуємо безперервний строгий піст у наших єпархіях та екзархатах за таким порядком:- понеділок – Київська архиєпархія, Донецький, Харківський, Одеський і Кримський екзархати;- вівторок – Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;- середа – Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;- четвер – Тернопільська архиєпархія, Бучацька єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;- п’ятниця – Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький екзархат. 5. Доручаємо після кожної Божественній Літургії співати молитву «Боже великий, єдиний». Під час Божественної Літургії за благословенням преосвященного владики Ярослава, Єпископа Самбірсько-Дрогобицького, слід додавати окреме прохання до Єктенії усильного благання: «Ще молимось, щоб Господь Бог наш вислухав голос моління нас, грішних, помилував слуг своїх, визволив наш народ від нападу чужинців, ворожнечі, ненависті і міжусобної брані, подав любов і мирне співжиття та утвердив в побожному і спокійному житті, молимось Тобі, Господи, вислухай і милостиво помилуй». Детальніше...

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ до вірних та всіх громадян України з нагоди Президентських виборів

05 травня 2014
Дорогі в Христі! Верховна Рада України відповідно до чинного законодавства призначила позачергові Президентські вибори, які будуть проведені в непростих суспільно-політичних обставинах. Ця важлива подія повинна стати новим етапом розвитку нашої держави, яка визначить долю кожного її громадянина на десятиліття.Двадцять п’ятого травня ми не тільки віддаватимемо свій голос за певного кандидата, а й цим голосуванням вибиратимемо майбутнє наших дітей. Цей вибір визначить, чи підтримуємо ми ті цінності, за які наші співвітчизники в далекому і зовсім близькому минулому віддали своє життя: за свободу, справедливість, гідність, свою і кожного громадянина нашої країни. У світлі їхньої найвищої жертви відповідальність за наш вибір набуває ще більшої ваги і значення. Отож закликаємо вірних нашої Церкви та всіх громадян України активно сприяти проведенню цих доленосних виборів і сумлінно взяти в них участь. Новітня історія незалежної Української Держави ще не знала такої напруженої передвиборчої кампанії, яка б відбувалася в настільки драматичних умовах: окупація Криму, тривала зовнішня агресія, котра супроводжується нечуваною за масштабами інформаційною війною, провокації та саботаж у багатьох місцевостях України… Уже ні для кого не є секретом, що всі ці дії в ближчій перспективі скеровані на зрив чи відтермінування Президентських виборів. А перенесення дати цих виборів на пізніше несе зі собою загрозу самому існуванню незалежної Української Держави. Ось чому нам сьогодні як ніколи потрібне єднання всіх здорових суспільних сил та інституцій. Кожний, хто живе на українській землі і дорожить справжньою свободою, має обов’язок захистити власну державу, а отже, своє право жити у свобідній та справедливій Україні. Пам’ятаймо: агресор вважає всіх нас потенційною загрозою і ворогами, незалежно від того, якою мовою ми розмовляємо, до якого храму ходимо чи яким політичним силам віддаємо перевагу. Тому перед лицем стількох чисельних зовнішніх і внутрішніх небезпек піднесімо наші серця до неба, вимолюючи в Господа такого потрібного всім нам дару єдності: «Боже, вислухай благання. Нищить недоля наш край. В єдності – сила народу. Боже, нам єдність подай!» Окремо звертаємося до кандидатів на пост Президента України, їхніх партій і представників із наполегливим закликом діяти чесно, прозоро і відповідально! Пропонуємо не вживати гучних, порожніх та оманливих гасел, а представити правдиву і конкретно здійсниму програму проведення необхідних реформ задля морального, суспільно-політичного та економічного оновлення нашої держави. Закликаємо у своїх діях керуватися не інтересами чужих держав, не власними егоїстичними чи вузькопартійними вигодами, а лише добром рідного народу і турботою про збереження незалежності та соборності Української Держави. Вважаємо, що не можуть претендувати на пост Президента України люди, котрі своїми попередніми чи теперішніми діями спричиняли чи спричиняють ослаблення української державності, котрі підривали єдність українського народу, протиставляючи різні частини країни одна одній. Такі особи позбавили себе морального права представляти Українську Державу і говорити від імені її народу. Надто високу ціну заплатив наш народ за власну свободу, щоб тепер знову повертатися до «дому неволі», хоч би під якими привабливими «вивісками» його нам подавали. Господь Ісус, що переміг диявола і всю потугу зла, брехні і ненависті, «визволив нас на те, щоб ми були свобідні», і закликає нас устами св. ап. Павла: «Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову!» (Гал. 5, 1). Тривалою недугою наших виборчих кампаній є корупція, тобто намагання купити голоси виборців чи готовність громадян продати свій голос за якісь матеріальні вигоди. Мусимо покласти край цій ганебній практиці, якщо бажаємо справжніх і тривалих системних змін у житті країни. Якщо ми не готові більше миритися з корупцією серед політиків, то мусимо подолати схильність до корупції також у власному серці. У наших силах – у силах кожного громадянина – зробити зміни на краще в нашій державі незворотними. Достатньо сказати самому собі, стоячи перед Божим обличчям: «Я не даватиму і не братиму хабарів за жодних умов. Я не намагатимуся купувати прихильність виборців, а здобуватиму їхню довіру переконливими діями та чесною поведінкою. Я не продаватиму свого сумління за принизливу подачку, яку мені пропонуватимуть кандидати, бо для мене власна гідність і свобода – понад усе». Пам’ятаймо, що кожен даний чи прийнятий хабар може знову привести на посаду негідного кандидата в Президенти, тому будьмо чуйні і відповідальні! Закликаємо всіх членів виборчих комісій дуже відповідально і чесно виконувати свої завдання і не ставати співавторами фальсифікацій чи маніпуляцій волевиявлення громадян. Ні в кого – ані всередині країни, ані поза нею – не повинно виникнути жодних достовірних сумнівів щодо демократичності прийдешніх виборів. Навпаки, усі зацікавлені сторони – передусім органи державної влади, громадські організації, міжнародні спостерігачі та представники самих кандидатів – повинні зробити все від них залежне, щоб вибори були вільними, чесними, прозорими і демократичними. Поручаємо особливій Божій опіці наші правоохоронні органи, щоб вони могли запевнити мир і спокій як під час виборчої кампанії, так і в сам день виборів, усунувши таким чином загрозу для здоров’я чи життя громадян та гарантуючи кожному виборцеві можливість реалізувати свій громадянський обов’язок.  Усі наші навіть найкращі зусилля і труди не принесуть бажаних результатів, якщо будуть поставлені гріховні перешкоди діянню Божої благодаті. «Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож», – пригадує всім нам псалмопівець (Пс. 127). Підсильмо наші молитви за Боже благословення і постановімо докласти всіх зусиль у проведенні чесних і успішних Президентських виборів. Зокрема, прохаємо надалі промовляти після кожної Літургії Молитву митрополита Андрея про кращу долю українського народу, а о 21.00 щодня заносити молитви у храмах, домівках, чернечих спільнотах та приватно за Україну та прийдешні вибори. Віддаємо весь наш народ під могутній Покров Пресвятої Богородиці, вимолюючи в неї захисту і допомоги. Нехай за заступництвом Пречистої Діви Марії зійде на нашу державу і на наш народ благословення всемогутнього Бога – Отця, і Сина, і Святого Духа! Амінь. Від імені Синоду Єпископів Києво-ГалицькогоВерховного Архиєпископства † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,у день Святого преподобного Теодора Сикеота, 5 травня 2014 року Божого Детальніше...

Звернення Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ з нагоди Декади місійності

05 травня 2014
Дорогі та улюблені в Христі! Сьогодні звертаюся до всіх вас, парафіяни Української Греко-Католицької Церкви на чолі зі священиками та єпископами, і запрошую кожного зокрема пуститися цими днями разом зі мною в одне незвичайне паломництво, що триватиме десять днів, від Вознесіння Господнього до Зіслання Святого Духа (П’ятдесятниці). Це паломництво ми назвали Декадою місійності, щоб звернути увагу всієї нашої Церкви на спільне покликання бути «місійними», тобто бути спільнотою, яка готова ділитися Божим Словом спасіння з іншими людьми. Етапи цього паломництва, проведені на основі читань Діянь святих апостолів впродовж десяти днів для нашого спільного зростання, окреслені такими темами: 1) Дар Хрещення і Боже усиновлення: щоб ми не забували, чиї ми діти і що маємо «небесне громадянство»; 2) Боже Слово: щоб пригадали собі, що Бог дав себе пізнати людському родові й далі говорить до нас; 3) Наставники віри: щоб пам’ятали про тих, які передали нам дар віри і які сьогодні ведуть нас у вірі; 4) Дар богопосвяченого життя: щоб цінували превеликий дар монаших і релігійних спільнот у Церкві та супроводжували покликаних своїми молитвами; 5) Бути Христовим учнем: щоб ми відчули, що Господь кличе кожного з нас  МЕНЕ  іти за Ним та жити згідно з Його наукою; 6) Відповідальність за дар віри: щоб усвідомили собі, що цей дар все-таки вимагає нашої відповіді та нашого зусилля; 7) Готовність свідчити – служити: щоб свідчили про великі діла Божі та служили Богові й ближньому так, як це нам Господь показав; 8) Власний хрест: щоб ми не боялися життєвих труднощів і викликів, а несли їх відважно Христа ради; 9) Сповнитися місійним духом: аби відчули, що бути з Христом – це невимовна радість, якою треба ділитися з усіма; 10) Дар Святого Духа: щоб ми постійно були відкритими до прийняття дарів Святого Духа, який уже перебуває в нас і наставляє на добро. Колись святий Йосиф і Пресвята Богородиця, маючи намір здійснити паломництво, узяли за руку дванадцятирічного Ісуса і йшли пішки три дні до Єрусалима, терпеливо зносили труднощі та невигоди подорожі, щоб зустріти Бога в храмі Господньому. У Неділю самарянки ми чули про Єрусалим такі Господні слова: «Та надійде час, ба, вже й тепер він,  що справжні поклонники Отцеві кланятимуться. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів. 4, 23). Наше паломництво, одначе, не так пов’язане з місцем, як із духовним станом. Важливо налаштуватися на слухання, осмислення Слова Божого і слів-настанов Церкви-матері, що їх нам передають наші душпастирі, священики та єпископи. Із кожним днем нашого паломництва в нас хай зростає дар Божої любові і втіхи від спільного подорожування. А на десятий день – на свято П’ятдесятниці – ми всі разом усильно просімо Святого Духа, щоб відновив у кожному з нас радість життя в Христі, щоб оновив наше обличчя Христових учнів, оживотворив наші парафіяльні спільноти, підняв і воскресив нашу рідну Україну. Щоб розпочати разом паломництво, всією парафіяльною спільнотою, як народ Божий, зійдімося 29 травня, у день Вознесіння Господнього, у своїх парафіяльних храмах. А щоб не загубитися і пройти всіма нашими зупинками одночасно та згідно з визначеною щоденною програмою, прошу вас взяти із собою «Путівник Декади місійності»,  путівник нашого паломництва. Цю книжечку ви зможете придбати для своєї родини у вашій парафії, відповідно до неї ваші душпастирі провадитимуть вас від Вознесіння Господнього до Зіслання Святого Духа. Якщо хтось не зможете щодня приходити до храму на Богослужіння, то хай проводить це духовне паломництво вдома разом зі своєю сім’єю. Сьогодні, у День матері, особливо бажаю привітати всіх наших матерів і подякувати їм за народження, виховання та передавання дару віри своїм дітям і внукам. Нині молюся за вас до нашого Господа, щоб Він знову додавав вам, дорогі матері, сили й благодаті і в цей час брати за руку й вести своїх дітей та всю сім’ю до храму, щоб ми разом пройшли і здійснили це місійне паломництво, щоб зросли до рівня Христових учнів, які готові ділилися з іншими вірою в нашого Господа. † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,у день Святого великомученика, побідоносця і чудотворця Юрія, 6 травня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії у Неділю розслабленого, День матері, 11 травня 2014 року Божого. Детальніше...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава (2014)

15 квітня 2014
Високопреосвященним і Преосвященним владикам,всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянамУкраїнської Греко-Католицької Церкви Христос воскрес!Вчора нас поховано з Тобою, Христе,Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим,Бо вчора нас з Тобою розп'ято.Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм(Пісня 3 Канону Воскресної Утрені). Дорогі в Христі!Попри всі цьогорічні випробування і непевність, Великдень  «день, що його учинив Господь» (Пс. 117, 24)  є для нас часом невимовної радості й надії. У світлий празник Воскресіння Христового свята Церква оспівує таїнство поєднання протилежностей: поховання і воскресіння, смерті і життя, розп'яття і слави, смутку і радості. У тому й полягає велике пасхальне таїнство, що сам Син Божий стає одним із нас, вмирає, подібно як ми, щоб ми могли воскреснути, як Він! Христос проходить свою хресну дорогу за нас і на наше благо, даруючи нам своє світле воскресіння та нове життя в Бозі. Отже, хрест і воскресіння нерозлучні. Вони стосуються не лише Христа: у таїнственний спосіб зачіпають усе людство і кожного з нас зокрема. Подія, яка відбулася в житті Ісуса Христа, – Його смерть і воскресіння, – увібрала в себе всю історію людства, усі страждання, як минулого, так і прийдешнього, і преображає їх у нове життя, у нову радість. Воскреслий Христос входить у серцевину особистої історії кожного з нас, Він, можна сказати, переживає наші страждання і приниження: ми водночас із Ним розп'яті й засуджені, та разом із Ним підіймаємося з гробу і воскресаємо. Вчора нас із Ним було поховано, а сьогодні – встаємо із Ним воскреслим. Вчора нас поховано з Тобою, Христе... вчора нас з Тобою розп'ято.Ісус Христос силою і діянням Святого Духа присутній в історії нашої Церкви і нашого народу. Ми добре знаємо цей Його і наш хресний шлях. Ще в недавньому минулому нашу Церкву і наш народ катували й розпинали, ложно свідчили на нас, у нас стріляли і кидали в тюрми. Однак ми все це пережили і, дякувати Богу, відродилися до нового життя спільноти Христових учнів. Якраз цього року минає 25-річчя легалізації та відродження нашої Церкви на рідній землі. Тож засилаймо молитви до престолу Всевишнього, дякуючи Йому за благодать і силу, яка допомогла нашому народові вистояти серед жахливих випробувань і страждань. Ця перемога – знак дієвої присутності воскреслого Спасителя між нами в далекому і недавньому минулому, а водночас запорука нездоланності нашого народу і в майбутньому. Сьогодні знову нам погрожують зброєю і залякують розділом країни та захопленням храмів. Але Христос і сьогодні є з нами! Наші болі Він приймає так, немовби це Йому особисто завдавали рани. Це Його було зневажено побиттям молоді на Майдані. Це Його зробили нужденним, коли добро народу розкрадала корумпована влада. Це Його ув'язнювали та несправедливо засуджували, виставляли нагим на морозі і катували викраденим. Це Він – перша жертва Небесної сотні. Його слова на хресті, що звучать сьогодні в сумлінні віруючих людей України, – «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять!» (Лк. 23, 34), – стосуються насамперед тих державних і церковних лідерів, своїх і сусідніх, які підбурюють народ до сліпої агресії та ненависті: «Розіпни, розіпни Його!» (Лк. 23, 21). Однак сила людської злоби, брехні і насильства є нічим порівняно із силою Божої правди й любові. Це Христос нас сьогодні підносить, і як Церкву, і як народ. Як у Воскресінні добро долає зло, так і в нашій історії любов переможе злобу й ненависть, а мир – усякі погрози війною.Встаємо сьогодні з Тобою воскреслим. Сила зброї никне перед славою Воскреслого, бо «сьогодні встаємо з Тобою воскреслим». Усі ми це відчуваємо, на рідній землі і на поселеннях. Сила Христового воскресіння сьогодні є нашою надією в церковному, суспільному та особистому житті. Не маємо певнішої і сильнішої допомоги – ні в міжнародній дипломатії, ні в силі військових потуг чи людських домовленостей, які готові за тридцять срібняків виставити ціну Неоціненному. У своєму воскресінні Христос силою Святого Духа чинить єдиним народом тих, хто колись протистояв один одному: «Нема юдея ані грека... ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3, 28). Знаком нашого «вставання» з воскреслим Спасителем, який підносить нас із «гробу» гріха, нехай стане наше оновлене Божою любов'ю ставлення до всіх без винятку людей. Любімо і обіймімо кожного, хто є поруч, у нашому селі, містечку, місті, у нашій області та на всій нашій Землі. Учімося поважати і любити того, хто відрізняється від нас: думає по-іншому, дотримується інших звичаїв чи розмовляє іншою мовою – саме це є свідченням слави Воскреслого! Усім людям, навіть тим, хто має злобу в серці і несправедливо нас обвинувачує, ми сьогодні проголошуємо радісну вістку про воскресіння. Бо ж знаком воскресіння є перемагати сили зла і ненависті Божою любов'ю та милосердям. Тож і нас прослав, Спасе, у царстві Твоїм.За давнім церковним переказом, св. Андрій, ставши на київських горах, передбачив велику Божу славу для нашої країни: «Бачите ці гори? На них засяє благодать Божа, тут буде велике місто, і Бог спорудить багато церков». Сяйво благодаті, про яке згадує наш апостол, –це світло Христового воскресіння, яке ніколи не переставало променіти над нашою землею, навіть у найтемніші періоди нашого національного і церковного буття. На нас сповнилися євангельські слова, що їх ми чуємо під час Пасхальної Літургії: «Світло світить у темряві і темрява його не подолала» (пор. Ів. 1, 5). Відблиском небесної слави воскреслого Спасителя є і наш Патріарший собор Воскресіння Христового, який ми посвятили минулого року. Він є для нас живим свідченням Христової перемоги, запорукою невмирущості нашого народу та знаком єднання всіх дітей нашої Церкви – в Україні і на поселеннях сущих. Сьогодні, у цей радісний день Воскресіння Христового, благаймо нашого Спасителя, щоб світло Його воскресіння з новою силою засяяло над нашим краєм, щоб подолало темряву гріха, незгоди, страху і зневіри та скріпило всіх нас силою Святого Духа на розбудову справді вільної і Богом благословенної держави. Молімося особливо про дар єдності та однодумності для нашого народу. А ця наша духовна єдність дозволить нам відродити і обновити всі державні інституції на основі Божої правди і Божого закону. Хоч би де ми були, – чи в Україні, чи на поселеннях, – пам'ятаймо про своє покликання, що випливає з нашого християнського та національного досвіду, а саме: свідчити про нездоланну силу Христового воскресіння, про неминучу перемогу правди над брехнею, любові над ненавистю, добра над злом, життя над смертю. Із такими думками єднаюся з вами в молитві і пасхальній радості, у любові та надії, бажаючи кожному з вас мирного і благословенного Воскресіння Христового. Пасхальним привітом обіймаю всіх вас! Нехай цього дня засмучені зрадіють, стривожені відчують певність християнської надії. Молитвою лину до поранених і стражденних, ув'язнених і вигнаних із рідної домівки, наших воїнів і всіх, хто стоїть на сторожі гідності людської особи в Україні. Усім вам зичу щедро поданих Господом пасхальних дарів. Благодать воскреслого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога-Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами.Христос воскрес! – Воістину воскрес! + СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,на свято Благовіщення Пречистої Діви Марії,7 квітня 2014 року Божого Детальніше...

Послання Блаженнішого Святослава до молоді

04 квітня 2014
Бадьортеся! Я бо подолав світ! (Ів. 16, 33). Улюблена в Христі молоде! Радію, що знову маю нагоду у Квітню неділю, у день Входу Господнього до Єрусалима, звернутися до вас! Ви завжди, а особливо протягом цієї тяжкої зими та сповненої тривог весни, у моїх думках і молитвах. Хочу запевнити вас, що в усіх нелегких випробуваннях, труднощах та печалях Церква є і завжди буде для вас люблячою матір'ю, до якої ви можете прийти, щоб відновити свої сили, знайти мир і надію.Ми всі разом переживаємо складний, непевний, але водночас натхненний час. Це час неймовірних випробувань і разом із тим глибокого навернення, застанови та зміни, - час, у якому ми можемо відчути присутність Бога в нашій історії та Його безмірну любов.Торжественний вхід Христа до Єрусалима також відбувався в нелегкий чи навіть критичний для старозавітного Божого народу час. Розгублений і зневірений народ Ізраїлю чекав на Месію – Того, хто визволить його з кайданів неволі та відчаю. Люди дожидали змін, втілення своєї великої мрії – приходу царя, котрий звільнить Ізраїль, відбудує мир і підкорить всі народи. Пальмове гілля, що вони несли в руках, символізувало очікувану перемогу. Вони кричали: «Осанна!», тобто «Спаси нас!»Христос і справді приніс перемогу, – перемогу набагато більшу, ніж ту, на яку сподівалися ізраїльтяни: не політичне визволення, а перемогу над смертю! Людство зустріло справжню весну, істинне оновлення і визволення, єдиним джерелом якого є Господь Бог. Тільки Він своєю силою усуває все, що завмерло й закам'яніло, і дарує людині нове життя, нову надію і новий шанс. Про це провіщав пророк Ісая словами: «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте?» (Іс. 43, 18–19).Першими, хто відчув оте нове в Христі і хто вітав Його, були діти! Молоді люди першими відчувають потребу змін на краще, бо молодість є весною життя. Вони не просто потребують того, що дарує Христос, не лише очікують зміну, а й приймають її – впускають всередину себе новизну, прагнуть повноти життя. Молодь починає рух до Бога і першою усвідомлює плоди приходу Господа.Народ Ізраїлю чекав на Месію, який дасть їм політичну свободу. Ми також часто сподіваємося, що хтось для нас збудує кращий світ, зробить чудо. Така позиція часто проявляється навіть у наших молитвах – ми молимося і чекаємо, що щось зміниться без нашої участі. Проте Господь потребує нашої співпраці і дає силу для втілення змін, про які ми просимо. Тому ми повинні усвідомити, що істинна зміна є результатом співдії людини з Богом. Згадаймо, як Христос навчав своїх учнів: «Я виноградина, ви гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Iв. 15, 5).Щиро вірю, що молодь, віруюча молодь, є силою, яка здатна змінити суспільство, наш народ і його соборну державу. Вона стає потягаючою, поширює хвилю оновлення, зове за собою інших, роззброює опонентів і затуляє уста неправдомовцям.Яскравими прикладами того, що українська молодь глибоко усвідомила співвідповідальність за себе, за інших і за все творіння стали події останніх місяців, що увійдуть в історію як «революція гідності». Наші молоді люди показали Європі і всьому світові нову якість, вказали на істинне трактування цінностей свободи, гідності й солідарності.Це справді грандіозна переміна в житті українського народу, яка має стати перспективою дальшого розвитку. У жодному разі її не можна звести до героїчних моментів минулого, залишити позаду. Майдан – це старт, так само як торжественний вхід Христа до Єрусалима є початком Страсного тижня, Христових страстей, Його добровільного приниження і розп'яття на хресті. Сьогодні Ісуса славить Єрусалим, проте справжньою славою Він засяє лише тоді, коли переможцем над гріхом і смертю вийде воскреслим із запечатаного гробу. Цього не зможе зупинити ніщо й ніхто: ні камінь, що закривав вихід, ні зброя солдат, які стерегли гріб, ні кулуарні домовленості безбожної влади.Глибока й фундаментальна зміна, на жаль, не може бути безболісною, рух вимагає самопожертви. Ми й це пережили в минулі місяці. Світла й чиста жертва Небесної сотні... Ми глибоко відчули відданість героїв Майдану, їхня смерть уразила кожного з нас, а особливо тих, хто зазнав тяжкої втрати рідних, друзів чи знайомих.Проте кінцевою точкою є не смерть, а перемога, – перемога над злом, над смертю, над усім, що принижує гідність і забирає свободу. Ми чітко усвідомлюємо, що рух до зміни веде через страсті до воскресіння. Оновлення – це рух до воскресіння.У своїй інавгураційній промові 1978 року блаженний Папа Іван Павло ІІ, який через два тижні буде канонізований, сказав: «Не бійтеся! Широко відчиніть двері для Христа. Відкрийте кордони, економічні та політичні системи, культури, цивілізації та розвиток Його спасенній владі». Його слова стають слушним закликом і для нас. Не біймося!Його наступник на Петровому престолі Папа Франциск також говорить про сміливість і звертається до молоді: «Відважтеся плисти проти течії. Відважтеся бути по-справжньому щасливими. Скажіть «ні» ефемерній штучній культурі, яка вважає, що ви не здатні взяти на себе відповідальність і прийняти справді великі життєві виклики».Дорогі в Христі молоді українці, весь світ побачив, що ви здатні плисти проти течії, брати на себе відповідальність і дивитися у вічі викликам та небезпеці. Ви можете змінити світ.Майдан – це наш вхід до Єрусалима. Ми бачили славу, досвідчили страждання і зрозуміли силу жертви. І знаємо, що випробування триватимуть. Але це ще не все. Наша революція – духовна, особиста, національна – це процес. Велич попереду, і до неї ми можемо прийти лише разом з Христом. Звитягу побачимо у величі й гідності Воскресіння, яке є найбільшою і фундаментальною перемогою – над смертю і гріхом. Не бійтеся! Христос уже переміг. І наша перемога в Ньому.Благословення Господнє на вас! † СВЯТОСЛАВ Дано в Києві,при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,1 квітня 2014 року Божого Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Послання після кожної Божественної Літургії у Квітну неділю, 13 квітня цього року. Детальніше...

Літургійний чин посвяти України під Покров Пресвятої Богородиці

20 березня 2014
Після завершення заамвонної молитви, співу «Будь ім'я Господнє благословенне» та 33-го псалма священик зі співслужителями виходить на амвон. Хор: Тропар, глас 4 До Богородиці з запалом нині прибіжім, грішні і смиренні,* і припадім у покаянні, взиваючи з глибини душевної:* Владичице, поможи, змилосердившись над нами;* поспішися, бо загибаємо від множества гріхів;* не заверни рабів твоїх з нічим,* бо в тобі єдину заступницю маємо.  Слава, і нині: Не замовкнемо ніколи, Богородице,* про силу твою говорити ми, недостойні;* бо коли б ти не предстояла благаючи,* хто б нас вирятував від стільки бід?* Хто ж би охоронив нас нині вільними?* Не відступимо від тебе, Владичице:* твоїх бо рабів спасаєш завжди від усякої біди,* єдина благословенна. Диякон: Господеві помолімся. Хор: Господи, помилуй. МОЛИТВА ПОСВЯТИ УКРАЇНИ ПІД ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Священик голосно промовляє нижчеподану молитву.  Пресвята, Пречиста, Преблагословенна Богородице Діво. Ти для скорботних велика заступниця, негайна помічниця, спасіння та підпора людства і всього світу незмінна покровителька! Перед твоїм престолом славимо тебе в певній надії, що випросиш для нас милосердя і благодать, дієву допомогу й захист у ці дні випробувань, не за наші заслуги, на які покликатися не можемо, але з незмірної доброти твого материнського серця. Тому до тебе нині прибігаємо і усильно просимо: покрий омофором милості твоєї Церкву і ввесь народ наш, що кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Тяжкі нас засмучують досвіди і сповняють великої журби наші душі; то ж утихомир їх миром Сина й Бога твого, всенепорочна Діво. Усунь, Діво, душевну бурю журби нашої, бо ти, Богоневісто, як єдина Пречиста, Начальника миру – Христа породила. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Вияви нам, що до тебе кличемо, глибину твого милосердя і випроси нам прощення усіх провин, бо ти породила Добросердого і Спаса всіх, що тебе оспівують. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Допоможи, боголюбна Богородице, єдина Вседіво, тим, що лежать на постелі своїх болів і немочі, зціли поранених, утри сльози засмучених, захисти скитальців і пригорни переслідуваних, будь готовим заступництвом усім, що призивають тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Богоневісто, що Керманича Господа породила, даруй нам мужніх і мудрих провідників на церковній і народній ниві, вимоли для них світло Святого Духа, щоб Ним просвічені провадили дорогами правди люд Божий, що з вірою кличе до тебе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Могутня Воєводино і полків небесних Провіднице, ти, що, піднісши свої руки на моління, перемагаєш ворогів та долаєш усіх супротивників, укріпи наших воїнів, даруй їм силу і відвагу щитом могутнім захищати свій народ, що кличе. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати непорочна Воплоченого Слова! Благослови всі наші родини, дай нам дочасний добробут і здоров’я, а ще більше – Божу благодать і чесноти християнського життя. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! Добра вихователько дів і Джерело знання та мудрості, провадь нашу молодь дорогою правди, скріпи в чеснотах, навчи великого бажати та йти за покликом Всевишнього, зростаючи в мудрості і благодаті Божій. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати милосердя, випроси від Всевишнього Бога повний і справедливий мир для нашої землі, не тільки захорону перед збройними боями, але і визволення від ненависті й чварів, від злоби і бажання помсти. Доведи нас до миру, заснованого на правді, справедливості, прощенні й любові. Вірні: Пресвята Богородице, спаси нас! О Мати Божа і Покровителько української землі! Під твою милість прибігаємо, твоєї помочі благаємо, тільки на тебе уповаємо. Прийми нас всіх під свій Покров, благослови нас і зберігай як свою вибрану громаду. Зроби нас своїми молитвами вмілими виконавцями Христових заповідей. Будь при нас як милостива, й милосердна, і чоловіколюбна, завжди і в теперішньому житті, теплою заступницею і помічницею, відганяючи полки супротивників, наставляючи нас на спасіння. Бо не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, крім тебе, Пречиста Діво! Ти нам допоможи, на тебе надіємось і тобою хвалимось: бо ми твої слуги, щоб ми не посоромилися нині, і повсякчас, і на віки вічні. Вірні: Амінь. Священик: Благословення Господнє на вас, з Його благодаттю і чоловіколюб’ям, завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Хор: Амінь Священик: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі. Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови. Священик  виголошує недільний відпуст. Хор: Амінь. Детальніше...
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 7 з 13
^ Догори