Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у вступному слові пояснив контекст, в якому відбувається ця зустріч. Він зазначив, що проведення чергового засідання Постійного Синоду в Римі та зустріч зі Святішим Отцем були заплановані в контексті спогадування сумної річниці 70-річчя Львівського псевдособору 1946 року, яким було ліквідовано УГКЦ на терені Радянського Союзу.
Запланована зустріч з Єпископом Рима має на меті засвідчити сопричастя, яке було підтверджене мучеництвом та подвигом підпільної Церкви. Отож, як зазначив Блаженніший Святослав, цей візит має під собою «вираження віри народу», а не якесь політичне підґрунтя. А те, що він відбувається також у контексті неоднозначної реакції українського суспільства на так звану Гаванську декларацію, названо провидінним збігом.
Владика Борис (Ґудзяк), Єпарх Паризький та голова Департаменту зовнішніх зв’язків УГКЦ, представив дипломатам актуальний стан УГКЦ у контексті тернистого шляху, який вона пройшла після ліквідації на теренах СРСР та в контексті відродження після здобуття Україною незалежності. Далі єпископ представив актуальні соціальні проблеми, які переживає Україна, вказуючи на зубожіння, спричинене війною, на гуманітарні виклики, пов’язані із наявністю двох мільйонів внутрішньо переміщених осіб.
Зустріч також стала нагодою спростувати міфи та пропагандистські штампи, пов’язані з Революцією гідності та актуальною агресією проти України, представити діяльність Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, яка об’єднує не лише християн різних конфесій, а й представників юдаїзму та ісламу.
Відповідаючи на запитання про стан міжконфесійних стосунків, Глава УГКЦ підкреслив: «Ми навчилися не лише мирно співіснувати, до чого закликає згадана Декларація, але співпрацювати та промовляти одним голосом». І хоч на перешкоді богословському діалогові стають різні причини, практичний екуменізм досягнув дуже високого рівня, зокрема в контексті необхідності давати спільну відповідь на сучасні виклики. Адже екзистенційні проблеми руйнують стіни, тому «екуменізм в Україні – це не дипломатія і не теорія, але практичне життя».
Мова йшла також про те, яким чином Церква повинна запобігти зневірі серед людей, викликаній різними теперішніми випробуваннями, про джерело надії. Наголошено, що в українському суспільстві з’явилася велика кількість людей, які готові прямувати вперед, тоді як політики можуть викликати розчарування. У цьому контексті важливим є «рух знизу», різні реформаторські ініціативи, які здійснюються завдяки починанням різних громадських об’єднань.
Відзначено, що одним із внесків Церкви у згаданий процес є поширення соціальної доктрини, яка сьогодні знаходить в Україні вдячну аудиторію. Принципи цієї доктрини, такі як солідарність, субсидіарність, пошана до гідності людини, спільне добро, а також пригадка про те, що чесний бізнес є можливим, затребувані в українському суспільстві, таким чином соціальне вчення також стає засобом євангелізації.
Після завершення спільної зустрічі представники дипломатичного корпусу мали нагоду особисто поспілкуватися з ієрархами під час фуршету, поставивши уточнювальні запитання та почути їхню думку щодо різних актуальних проблем.
ФОТОРЕПОРТАЖ
