Народився Роман Смик 3-го жовтня 1918 року в селі Жовчів, Івано-Франківська обл., у священничій родині отця Петра і Ростислави (з Кузелів) Смиків. Був четвертою дитиною в родині та племінником поета й письменника Богдана Лепкого. В розгарі Другої Світової війни, його два старші брати поповнили ряди борців за волю України - один воював під Бродами, а другий - в рядах УПА. Роман - віддав себе науці та праці на громадському полі. Середню освіту він здобув в українських ґімназіях в Бережанах та Станиславові (тепер Івано-Франківськ). У 1937 році склав іспит зрілости після чого вступив на медичні студії на Краківському університеті, а закінчив їх в 1945 році на Берлінському університеті, Німеччина, захищаючи докторську дисертацію на тему “Українська народна медицина”. Згодом спеціалізувався у венеричних та шкірних хворобах в Ерленґенському університеті, що в Баварії, Німеччина. Співавтор цього некрологу д-р Павло Пундій мав щастя познайомитися з д-ром Смиком, де покійний був асистентом професора, а для українських студентів - він був старшим добрим колеґою і дорадником. Згодом, д-р Смик працював лікарем і директором ІРО шпиталю для біженців в Ансбаху та медичним офіцером ІРО на Баварію, звичайно, помагаючи де міг своїм землякам-українцям.
В 1950 році д-р Смик емігрував з родиною до Америки, відбув свій інтерншип у шпиталях Нью Йорку, а в 1953 році нострифікувався в Чикаґо. Спочатку працював лікарем у Брейвуді, а відтак відкрив приватну практику в Кол Ситі (Coal City), Ілліной, 50 миль від Чікаґа, де пропрацював 36 років як сімейний лікар, не відмовляючи нікому лікарської допомоги.
Як авторитетний лікар, належав до кількох місцевих шпиталів та лікарських товариств та був активним в місцевому уряді здоров’я. Крім цього, належав до Українського Лікарського Товариства, УЛТПА та НТШ в Чікаґо. Був членом і меценатом Українського Національного Музею в Чікаґо та будівничим собору свв. Володимира й Ольги та Українського Культурного Осередку.
В приватньому житті, був надзвичайно гарною й лагідною людиною. Був щасливо одружений з Лідією Кожушко (1946 р.), з якою виховали трьох синів: Євгена - інженер-хемік, Марка, який закінчив поліцейську школу в Іллінойському університеті і тепер працює шерифом Ґранді (Grundy) округи та сина Романа, який після закінчення медичних студій і хірургічної спеціалізації працює лікарем-хірургом у поліклініці батька. Всі сини одружені і мають родини.
Д-р Роман Смик переніс великий удар, як в 1988 році передчасно померла його улюблена і вірна дружина, залишивши його самітнім з дітьми. Д-р Смик не заломився в житті - став ще більше активним у нашому українському громадському та церковному житті. У 1990 році брав участь у Лікарському Конґресі в Києві та Львові й по багатьох роках скитальщини відвідав рідні сторони в Західній Україні. У липні 1991 року брав участь у організації і посвяченні першого музею і пам’ятника поетові Богданові Лепкому в селі Жукові біля Бережан, де виголосив святкову промову. У 1992 році працював активно в Комітеті, який займався переведенням перепоховання тлінних останків Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого до крипти в церкві св. Юра.
Д-р Смик працював невтомно, щоб популяризувати яскраву постать в українській літературі, якою був Богдан Лепкий, автора слів пісні “Журавлі” (“Видиш брате мій”), тетралогії “Мазепа” і багато інших цінних творів, про якого з нагоди його 100 річчя народин писав Роман Завадович “Твори Лепкого значною мірою відбивають велику любов письменника до рідного народу, а зокрема до рідного села з його церквою”. Одним з перших ширших заходів д-ра Смика в цьому пляні було зорганізування в липні 1981 року в Чікаґо поминальної академії в сорокову річницю смерти поета-письменника. Дійство відбулося в школі Шопена, на якому мав слово про Богдана Лепкого д-р Роман Смик, а в мистецькій частині виступило тріо “Незабудьки” (М. Костелина, О. Савин, В. Сурівка, акомпанамент Н. Савин). Д-р Смик також був організатором і фундатором кількох виставок присвячених Б. Лепкому, остання з яких відбулася 13 жовтня 1991 року в Чікаґо в час Святопокровського відпусту. Вступне слово про Лепкого в цьому заході мав д-р Смик, а доповідь виголос
ив гість з України - історик і композитор Василь Подуфалий. Мистецьку програму виконали Анна та Зеновій Маринці. Паралельно того дня відбулася мистецька виставка кераміки блаженної пам’яті мисткині Лідії Смик.
Д-р Роман Смик був ентузіястом музейних справ, передовсім займався філятелією та пропам’ятними виданнями для популяризації справи помісности і патріярхату Української Греко-Католицької Церкви. Він організовував й очолював Патріярший Фонд єпархії св. Миколая, спонсорував і видавав багато філятелістичних та пропам’ятних видань, пов’язаних, переважно, з особою Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого. Також опублікував ряд оглядів таких видань в діяспорі, а повну збірку “Блаженніший Патріярх Йосиф у філятелістичних і пропам’ятних виданнях помісної УКЦ”, величиною 176 сторінок, передав Ювілятові в його 92 річчя. Врешті, виготовив перманентні виставки філятелістичних і пропам’ятних видань, які були представлені в Америці, Канаді, Австралії та Україні, і які подарував згодом для ряду музеїв.
Д-р Роман Смик також залишив сліди в науково-жарналістичній діяльності - був дописувачем до багатьох часописів, співредактором “Рогатинського Слова” та редактором місячника “Авторемісник”. Також писав статті на медичні і громадські теми. Був почесним членом УЛТПА, Українського Канадського Музею-Архіву Альберти в Едмонтоні, одним із спонсорів будівництва Українського Католицького Університету, Собору св. Софії в Римі, Фундації ім. Богдана Лепкого при Науковому Товаристві ім Шевченка. Виступав із доповідями в діяспорі та в Україні про українську філятелію як засіб популяризації помісности УГКЦ та патріяльхального руху.
За своє меценацтво та благородну діяльність д-р Смик удостоївся численних признань та нагород, а між ними:
- в 1983 році на Лікарському З’їзді в Чікаґо був нагороджений грамотою УЛТПА,
- 5-го жовтня 1991 року Рада міста Кол Ситі, Ілліной, наділила д-ра Смика почесною грамотою “Outstanding Citizen Award” за його віддану лікарську працю для громади міста Кол Ситі впродовж 36 років,
- в 1996 д-р Смик був нагороджений в Україні премією В. Винниченка,
- у 1996 став почесним членом Всеукраїнського Т-ва “Просвіта”,
- у 2000 році Музей Книги у Бережанах відкрив залю д-ра Романа Смика,
- у 2003 році побачила світ книга “Лежить на серці України” на пошану української культури Романа Смика,
- у серпні 2007 року указом про нагородження визначних діячів діяспори Президент України Віктор Ющенко також відзначив д-ра Смика.
- у жовтні 2007, під час Святопокровських святкувань, було нагороджено д-ра Романа Смика грамотою визначного й заслуженого парафіянина парафії свв. Володимира й Ольги, в якій він належав до парафіяльного проводу й був її найбільшим спомагачем, пожертви якого перевищили сто тисяч долярів.
Таким було благородне життя і діяльність світлої пам’яті д-ра Романа Смика. Заходами родини і приятелів, вечером у неділю, 30-го грудня 2007, у похоронному заведенні Музики, відбулися похоронні відправи за упокій душі світлої пам’яті д-ра Романа Смика. Отці зі собору св. Володимира і Ольги - Архимандрит Іван А. Кротець, о. Олег Кривокульський, о. Микола Бурядник, та о. Ігор Кошик відправили парастас і панахиду при співі церковного хору. Після відправ покійного прощали його ґімназійний товариш мґр. Орест Городиський та голова Парафіяльної ради інж Олег Караван. В понеділок, 31 грудня, відбулися врочисті похоронні відправи в соборі свв Володимира й Ольги, під час яких парох о. Іван Кротець сказав глибоко релігійну й патріотичну проповідь.
Тіло покійного д-ра Смика поховано на цвинтарі св. Отця Миколая в Чікаґо у могилі поруч його улюбленої дружини. Отець Олег Кривокульський відправив панахиду та запечатав домовину на вічний спочинок. Після похорону відбулася товариська тризна, на якій родич покійного інж. Роман Назаревич мав коротке слово-спомин про покійного стрийка, а д-р Павло Пундій попращав покійного від Українського Лікарського Товариства (УЛТПА) та від Осередку НТШ в Чікаґо.
Кінчаючи цей некролог, ще раз складаємо родині наші найглибші співчуття, а покійному і незабутньому д-рові Романові Смикові бажаємо вічного щастя в небі. Вічна йому пам’ять.
Д-р Павло Пундій - мґр. Лука Костелина
Джерело: "Українське слово"
- Єпархіальному музеї відкрилась виставка живопису Степана Пісьо
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка живопису «Барви Львова» Богдана Задорожного
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка ікон на склі «Різдвяна зірка» Наталії Хацко
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка вишиваних рушників «Нев’янучий сад»
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка живопису Вероніки Мосевич
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась фотовиставка «Блаженний Папа Іван Павло ІІ та Україна»
- У Єпархіальному музеї Трускавця відкрилась виставка дитячих робіт «Великдень творчої душі»
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась фотовиставка «До світла Воскресіння крізь терни катакомб»
- У Єпархіальному музеї відкрилась виставка «Патріарх Йосиф Сліпий у філателістичних виданнях»
- Особисті речі Патріарха Йосифа Сліпого з Єпархіального музею, що в Трускавці, експонуються в м. Івано-Франківську
- Патріарх Йосиф Сліпий - духовний борець за українську державність // радіопередача на радіо м.Трускавця
- В ефірі трускавецького радіо прозвучала передача "Патріарх Йосиф Сліпий - духовний борець за українську державність"
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка дитячих робіт «Світ без насильства»
- У Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка «Церкви Сколівщини у старих світлинах»
- У Дрогобичі відкрилася виставка творів мистецтва ув’язнених
- У Єпархіальному музеї відкрилась виставка “Переображення Господньою любов’ю” [фото]
- Івано-Франківські митці експонують свої роботи в Єпархіальному музеї Трускавця
- У Єпархіальному музеї м. Трускавця відкрилась виставка «Дитячі великодні фантазії»
- У Єпархіальному музеї м.Трускавця відкрилась виставка "Вишивання: услід за євангелистами"
- Відкрилась виставка ікон з бісеру у Єпархіальному музеї Трускавця