Під час проповіді владика Ярослав зазначив: «Сьогоднішнє євангельське читання подає нам розповідь євангелиста Луки про покликання Ісусом Христом перших учнів: Петра, Якова та Івана – синів Заведеєвих» (див. повний текст проповіді).
Єпископ зауважив, що подія відбувається на березі Генезаретського озера, де можна було зустріти людей, які приходили до Ісуса, та рибалок, які, закінчивши працю, полоскали сіті. «Рибалки цілу ніч трудилися, однак нічого не впіймали. Неважко здогадатися, який у них був тоді настрій. Напевне, вони не хотіли в той момент бути у центрі уваги і не сподівалися, що серед усіх людей Господь звернеться саме до них», — розповів проповідник.
Роздумуючи над цією подією, владика Ярослав звернув увагу присутніх на особливу роль Божого провидіння. «Ісус Христос звертає свій погляд на Симона Петра саме тоді, коли той пережив невдачу і розчарування, та розпочинає з ним діалог. Людська психіка влаштована так, що коли ми переживаємо якусь невдачу чи неуспіх, то бажаємо, щоб про це ніхто не знав, але в таких моментах Бог готовий підтримати нас, розрадити, покликати до чогось більшого», — продовжив владика Ярослав.
Згадуючи історію знайомства Симона з Ісусом, єпископ розповів про перші зустрічі майбутнього апостола з Учителем. «Симон вже трішки знав Ісуса, він чув Його науку в синагозі в Капернаумі, бачив, як Ісус вигнав там нечистого духа. Після того Ісус був в домі Симона і оздоровив його тещу, а народ, який бачив ці чуда, приносив до дому Симона недужих, й Ісус оздоровляв їх», — зазначив владика Ярослав.
Проповідник наголосив, що вже тоді Петро побачив, що це не просто наставник, учитель, а Божий Помазаник – Месія. Ця глибока віра проявилася в подальших діях Петра. «Можливо, це стало причиною того, що він, незважаючи на втому від праці, уважно слухає благовість Господа. У певному моменті Ісус входить у човен Петра і просить його відплисти від берега, щоб проповідувати», — пояснив владика Ярослав.
Розмірковуючи над символічним значенням цієї події, єпископ продовжив свою думку. «Так човен Петра перетворюється на амвон, з якого Христос проповідує слово Євангелія. Ісус покликає учнів не на березі, а у човні, який стає місцем досвіду спасіння», — сказав владика Ярослав.
Проповідник зауважив, що човен часто виступає амвоном для Ісуса в його повчальній діяльності. Це має глибоке символічне значення для розуміння місії Церкви. «Описуючи покликання учнів саме у човні, посеред озера, євангелист Лука бажає оживити всі ці образи і вказати на зв'язок покликання з ризиком, якого можна уникнути з Божою допомогою та необхідністю перебувати в навчанні, віднайшовши душевний спокій», — наголосив владика Ярослав.
Заглиблюючись у значення цієї події для становлення Церкви, єпископ звернув особливу увагу на роль апостола Петра. «У Священному Писанні бачимо, як серед грона Христових учнів чітко виділяється роль апостола Петра. Саме його човен Учитель вибирає як амвон для навчання народу, що залишається на березі», — підкреслив єпископ.
Проповідник пояснив глибокий символізм човна в контексті спасіння людства. «Образ цього спасіння бачимо вже в Старому Завіті – ковчег Ноя за потопу зберіг тих, хто повірив Богові, Який промовляв через Ноя. Так і Петрова Церква збереже неушкодженими всіх, хто довіряє її Керманичу – Господу», — сказав владика Ярослав.
На завершення своєї проповіді єпископ підсумував головну думку євангельського читання. «Тільки з Богом можемо мати повноту життя. Він єдиний може надати сенсу тим щоденним справам, над якими трудимося», — сказав владика Ярослав.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії