Під час проповіді владика зазначив, що людське життя складається з певних логічних етапів, серед яких навчання займає визначне місце. "Це час, коли ми з особливими стараннями та допомогою досвідчених осіб здобуваємо і розвиваємо у собі якості та навики, від яких у майбутньому залежатиме успішність нашого служіння іншим", - сказав єпископ.
Відтак проповідник зупинився на значенні навчання у семінарії в приготуванні до тайни священства. "У семінарії через участь в літургійній молитві та навчанні покликаний готується до гідного прийняття тайни священства. Нам добре відома притча Ісуса про покликаних на царський бенкет (Мт. 22:2-14). У ній Господь зазначає, що не кожен покликаний до Царства Божого зможе увійти до нього. Слова, якими Христос завершує притчу: «Багато покликаних, але мало вибраних», – безпосередньо стосуються тих, хто готується до тайни священства", - наголосив владика Ярослав.
Відтак проповідник зауважив, що у таємничий спосіб та у сприятливий час кожного студента Господь Своєю благодаттю покликав до навчання у семінарії. "Цей поклик Божий – це дар Всевишнього, даний у ваші руки. Через невтомну духовну працю покликаний засвідчує Богові перед обличчям Церкви, що він гідний отримати дар «вибраності» і почути голос народу Божого: «Аксіос» - «Достойний»", - сказав владика Ярослав.
Далі проповідник пояснив значення євангельського читання, в якому містилось слово Ісуса до апостолів після вмивання ніг на Тайній вечері. "У тій промові до учнів Христос настановляє їх, дає їм заповідь любові і відкриває їм глибини Божого життя Отця, Сина і Святого Духа. Ісус іде до Отця і говорить, що він є тим шляхом, який веде до Отця: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» - каже Ісус", - зауважив владика Ярослав.
На прохання апостола Филипа показати Отця, Ісус відповідає: «Хто мене бачив, той бачив Отця… Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені?». "Учні бачили у знаках, які чинив Ісус славу Божу і увірували в Ісуса, але в цей момент їхнього шляху віри, в особі апостола Филипа і його запитання показати їм Отця, учні хочуть більшого. Однак з відповіді Ісуса бачимо, що учні мають ще зростати у своєму пізнанні таїнства Бога присутнього в Ісусі з Назарету: «Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте»", - пояснив владика Ярослав. Отож післаництво Сина, що прийшов до нас, полягає в тому, щоб нам об’явити Отця і дарувати Святого Духа: “Отець мій діє понині і я дію” (Йо. 5,17).
Наприкінці проповіді владика Ярослав звернувся до випускників: "Дорогі браття, сьогодні ви – випускники Дрогобицької духовної семінарії. Тут впродовж шести років ви пізнавали глибини Божої Премудрості. За ці роки навчання вона стала для вас alma mater – матір'ю-вихователькою. Ви, ж як добрі її сини, завжди у молитві та з пошаною згадуйте про роки проведені у батьківському домі. Не забувайте своїх вчителів і наставників, які так багато зробили для того, щоб ви могли стали добрими і святими священиками та отримали все те, що є необхідне для успішного пастирського служіння".
Єпископ зазначив, що завершення навчання у семінарії – це, з одного боку, свідчення певної зрілості того, хто готується до священства. "З іншого боку, відтепер та частина відповідальності за ваш духовний зріст у Христі, яка дотепер лежала на сумлінні ваших духовних наставників, передається вам. Отож закликаю вас з уважністю та з острахом Божим продовжувати готуватись до таїнства священства", - побажав випускникам владика Ярослав.
Наприкінці Божественної Літургії владика Ярослав уділив випускникам нижчі свячення (свіченосця, читця-співця та піддиякона). Відтак ректор семінарії о. Мирон Бендик вручив дипломи випускникам.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
- Владика Ярослав: Ми величаємо Пресвяту Богородицю, через Яку незбагненний та одвічний Бог приходить на землю, змінюючи історію всього людства [фото]
- Проповідь на Собор Пресвятої Богородиці (2024)
- Архиєреї Самбірсько-Дрогобицької єпархії привітали вірних з Різдвом Христовим [відео]
- Владика Ярослав: Віра є настільки могутньою, що здатна творити великі дива, по–людськи неможливі речі
- Проповідь у неділю перед Різдвом Христовим (2024)