- Для переважної більшості читачів слово «шематизм» не є відомим. Натомість знаними для загалу є терміни «довідник», «енциклопедія». А звідси той факт, що поза увагою великого числа мирян залишається таке фундаментальне видання, навколо якого йтиме мова. Що потрібно знати про шематизм? Як можна виправити ситуацію?
- Шематизм походить від грецького слова «схема». Це, властиво, видання, книга з інформацією про парохіяльні громади, майно церкви, священнослужителів, про стан якоїсь, скажімо так, церковної одиниці на певний період часу. Шематизми можуть бути різної форми, оскільки все залежить від того, які пріоритети при виданні шематизму визначив правлячий архиєрей, яку мету перед колом видавців він поставив. Новий шематизм - це вже друге видання. Знаємо, що перший шематизм був виданий у 1988 році. Тоді перед тими, хто працював над першим шематизмом, серед інших поставили завдання порівняти два періоди: стан єпархії на 1939 рік (усе це було зафіксовано у шематизмі Перемишльсько-Самбірсько-Сяніцької єпархії, частиною якої тепер є Самбірсько-Дрогобицька єпархія) і стан на момент легалізації УГКЦ. Тобто, потрібно було зафіксувати, що ми мали і що повернули, а що ми здобули. Тоді було виконано великий обсяг робіт. Позитивом було те, що не лише зафіксували те, що стосувалося майна, але й подали такі показники як персональний перелік репресованих священиків, тих, що пішли в підпілля, а також тих, що прийняли російське православ’я. Тепер ми вже мали інше завдання. Початок праці над шематизмом благословив блаженної пам’яті Владика Юліян Вороновський у 2009 році. Праця над шематизмом тривала протягом п’яти років. А вже Владика Ярослав Приріз, наступник Кир Юліяна, побажав, щоб шематизм був виданий у 2014 році до 20-ліття створення Самбірсько-Дрого-бицької єпархії і 25-ліття виходу УГКЦ з підпілля.
- На які джерела спиралися ті, хто безпосередньо готував «Шематизм Самбірсько-Дрогобицької єпархії» до виходу у світ, яку методику було застосовано? Ознайомте читачів з авторським колективом.
- Владика Юліян поставив за мету зафіксувати стан справ на 2010 рік. Він наполягав на тому, щоб подати якомога більше фотографій із зображенням храмів, ікон, парафіяльних будинків, бажаючи, щоб у шематизмі була прослідкована тяглість урядування священиків на парохіях, оскільки отець Дмитро Блажейовський, тепер уже покійний, зробив це, зібравши дані за період від 1808 по 1939 рік.
Звісно, після Другої світової війни з відомих нам причин відбулися значні зміни у церковному житті. Чисельна група парафій упродовж десятиліть належала до православ'я. Однак цей період не повинен був постати суцільною білою плямою. Для того, щоб зібрати якомога більше інформації, члени редакційної групи відвідали велику кількість парохій. Про світлини було мовлено вище. Священикам було рекомендовано знайти необхідну інформацію. При цьому важливим було зафіксувати такий період, коли парохії поверталися у лоно УГКЦ. Скажу відверто, що не усі душпастирі належно відреагували на таку пропозицію, тож за справу бралися ті, хто номінально представляє редакторську групу. Тут бажаю належно відзначити второпність, системний підхід до справи отця Володимира Прохоренка, який, окрім того, що опрацьовував метрикальні книги, часто спілкувався з парохіянами, знаходив можливість для спілкування з рідними і близькими тих священиків чи, скажімо, мирян, які внесли вагому лепту в розвій духовного життя на тій чи іншій парохії. Ми знимкували також храми, каплиці, які збудовані римо-католиками і православними. Відповідно й про священиків було подано деяку інформацію. Тут не обійшлося без певної критики. Хоч, заради справедливості треба відзначити, що в одному з шематизмів, який ми вивчали під час праці, там, де йшлося про післяунійний період, поряд із хронологічним переліком унійної ієрархії подавали перелік православних єпископів. Таким чином, ми змогли показати, що попри конфесійну роздільність наші витоки сягають Церкви Київської традиції. Переконаний, що років через двісті-триста ці матеріали матимуть особливу цінність.
- А наскільки плідною і вдалою була співпраця з науковцями, працівниками у сфері статистики, краєзнавцями, мистецтвознавцями, істориками? Чи вдалося налагодити контакти з ними?
- Найперше почну з того, що ми мали належне взаєморозуміння з представниками римо-католицького духовенства, а також зі священиками різних конфесій Української Православної Церкви. Вони, зустрічаючи нас, відверто і щиро показували, радили. Часто бувало так, що нас скеровували до людей, які, не будучи номінально фахівцями, володіли надзвичайно цікавим матеріалом. Їхні нотатки, живі свідчення були дуже корисними. Що стосується статистики, то тепер на офіційних сайтах у мережі Інтернет є дані про рух населення. Наш шематизм зафіксував стан цих показників на 1 січня 2014 року. Упродовж кількох десятиліть парохії з нагоди тих чи інших ювілеїв встигли видати брошури, буклети, історичні нариси, тож нам радо пропонували скористати з поміщеної у цих виданнях інформації. Такі ексклюзивні видання нам дуже знадобилися. Аби уникнути якихось неточностей, ми, зустрічаючись зі священиками у деканатах, давали набрані тексти для виправлення.
- Упродовж кількох останніх років шематизми було видано в деяких інших єпархіях УГКЦ. Чи можете зробити якісь порівняння?
- Перед тим, як вдатися до якихось порівнянь, скажу, що ми не лише переглядали, але й користали як із нововиданих шематизмів інших єпархій, так і з шематизмів інших Церков свого права. Якщо говорити конкретно, то на час роботи з шематизмом до диспозиції були шематизми Львівської архиєпархії, Стрийської та Сокальсько-Жовківської єпархій. Львів'яни видали свій шематизм більше як довідникове джерело: телефонні номери, адреси священиків та різних церковних інституцій. Там значно скромніший підбір фотознімок, відсутні публікації дослідницького змісту. Трохи відмінні від львівського два інших шематизми. Як на мене, то «Шематизм Стрийської єпархії» цікавий тим, що є двомовним: українські тексти дублюються англійською. А вже обсяг даних про священиків, про парохії, на яких вони служать, значно вужчий, скромніший. Сокальсько-Жовківська єпархія видала одномовний шематизм. Там присутні не лише статистичні викладки чи, скажімо, перелік персоналій, а й також матеріали розповідного характеру. Тобто, в значній мірі кінцевий вигляд того чи іншого видання залежав від пріоритетів, визначених тим чи іншим єпископом. Вважаю, що наш шематизм не є якимось гіршим чи кращим, але ми подали достатньо таких матеріалів, які відсутні у наших колег з інших єпархій. Це, зокрема, таблиці з хронологією урядування на парохіях, також дані про храми інших конфесій. На відміну від наших колег ми подали перелік храмів, які були конфісковані атеїстичною владою після псевдособору 1946 року і не повернуті досі.
- Шематизм, про який Ви, отче Тарасе, розповідаєте, уже став втіленою реальністю. Позаду - творчі митарства, пошук матеріалів та опрацювання їх. Зафіксовано величезну кількість фактів, дат, наведено перелік населених пунктів, подано персоналії... А яке продовження матиме ця робота?
- Дуже важливо, щоб виданий нами тематизм був презентований у парохіях. Не є секретом те, що наш Владика Ярослав просив кожного священика реалізувати принаймні три екземпляри на парохії: один - для себе, один - для потреб парохії, а ще один - для розповсюдження серед мирян. Важливим є, щоб ця книга не припадала порохом на полиці, а була доступною для парохіян. В одному селі на Мостищині священик поклав шематизм на тетраподі. Відтоді почергово кожна родина бере собі книгу додому, а вже наступної неділі приносить до церкви. Якщо подібну активність проявлятимуть як священики, так і вірні, то згодом будуть і відгуки. Вони не завжди можуть бути схвальними. Але недоліки мусимо виправляти. Що стосується наступних видань, то тут багато залежатиме від волі єпископа. Як мені відомо, упродовж певного часу повинен бути виданий додаток, у якому необхідно подати доповнення, вказати на неточності тощо. Це стосується, зокрема, таких категорій як «парох», «адміністратор». Для загалу це не є суттєвим, але заради істини потрібно, як кажуть, покласти усі крапки над «і». На моє переконання, шематизм такого формату зі світлинами не буде видаватися принаймні років двадцять, адже це є насправді дуже копітка і дуже затратна справа. Що ж стосується стислих за обсягом довідників, то було б доречно видавати їх кожних п'ять чи, скажімо, кожних десять років.
Розмовляв о. Михайло БУЧИНСЬКИЙ
- "Жити під обстрілами, спати на землі, їсти, що дадуть, - це не так вже й складно, якщо розумієш, навіщо це робиш", - Священик Тарас Коцюба
- Отець Андрій Нагірняк: Ми як церква дякуємо вкотре сьогодні Карітас-Дрогобич, що він рішуче звершує служіння Боже
- о. Михайло Коліщак: «Війна закінчиться, коли вороги відчують, що ми єдині»
- Владика-номінат Григорій (Комар): «Формація майбутніх священиків завжди буде для Церкви надзвичайно важливою справою, адже від її якості залежить успіх церковної місії»
- Ігор ГРУБЕР: «У паломництво до Святої Землі потрібно вирушати за покликанням душі»