Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі брати і сестри!
Сьогоднішнє Євангеліє представляє нам розмову Ісуса Христа із багатим юнаком. Він запитав Ісуса: «Вчителю, що маю зробити, щоб мати життя вічне»? Ісус сказав йому дотримуватися заповідей. Молодий юнак відповів: «Усе це я зберіг змалку, чого мені ще бракує»? Тоді Ісус вказав на те, що юнакові справді бракує: «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай усе, що маєш, і віддай бідним, тоді матимеш скарб на небі, і йди слідом за мною» (пор. Мт.19,16-21). Потім ми читаємо сумні слова: «Почувши ці слова юнак відійшов сумний, бо він мав велике багатство» (пор. Мт.19,22). Правда в тому, що не юнак володів великим багатством, а багатство володіло ним. Він був опанований власними статками. Вони були в його житті на першому місці. Вони були його справжнім божком – ідолом. Ось чому Ісус просив його роздати майно бідним, щоб бути вільним.
Сьогоднішня благовість містить важливе повчання для нас. Вона висвітлює проблеми і фундаментальні питання, які аж ніяк не втратили свого значення. Людина завжди собі ставить серйозні питання на тему сенсу життя, правильного життєвого шляху, правдивої шкали цінностей. Що маю робити, щоб осягнути вічне життя? Ці питання виникають у думках, совісті, серці та волі людини. Щоб відповісти на такі питання, потрібно вірити в це життя вічне. Крім того, сам термін «вічність» наближає нас до слова «Бог», тому що тільки Бог має прикмету вічності. Отже кожен із нас може віднайти себе самого у відкритості на Бога, на Істину.
Суттю «вічного життя» для нас є «перебувати в Бозі», і визначення цьому дав сам Ісус Христос: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого — Ісуса Христа» (Йо. 17, 3). Так Бог у Христі став нашим Спасителем, щоб ми Його милістю стали Божими дітьми. Вічне життя не передбачає нічого, крім особистої взаємності між Богом і нами. Воно спочиває у стосунку, яким ми стаємо учасниками на вічному бутті Бога, і триває як вічне пізнання Його та невичерпної Любові, якою Господь цілковито уділяється нам.
Ісус у сьогоднішньому Євангелії порадив багатому юнакові найкращий вид інвестицій: «Піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною» (пор. Мт.19,21). Господь найбільший і найкращий у світі радник з інвестицій. У сьогоднішньому Євангелії Він говорить про інвестиції, які принесуть дивіденди не одному чи двом поколінням, а вічно. Часто люди говорять: «З собою цього у вічність не забереш»! Ісус же каже: «Забираєш щось зі собою у вічність, коли допомагаєш бідним, голодним, самотнім, вмираючим, покинутим, страждаючим». «Що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили,» – каже Господь (Мт. 25,40).
Ісусові не йдеться про те, наскільки ми є багатими, а про те, як ми визначаємо пріоритети та цінності у власному житті. Ісус не дає однакову пораду всім, Він не давав апостолові Петрові поради продати човен, а Лазарю з Витанії — хату. У Євангелії немає таких слів. Петро залишався рибалкою і користувався човном, а Лазар жив у Витанії разом із сесрами Мартою і Марією, і Ісус сам часто гостював у їхньому будинку. Якщо Ісус каже: продайте все, що у вас є…, то не вимагає буквально все продати та роздати. Насправді Він хоче, щоб ми позбулися всього, що нас зв’язує, поневолює і позбавляє свободи «бути для Нього». Так ми можемо запропонувати комусь «багатство» свого часу. З багатства здібностей та матеріальних засобів, які маємо, можемо допомогти комусь, хто є у потребі. Або просто з «багатства своєї терпеливості» уділити увагу тому, хто зазвичай нас засмучує. Можна таким чином «продати і роздати» багато чого коли йдемо за Христом, коли вслухаємось у Слово Боже, коли свідчимо Бога на дорогах свого життя.
Люди завжди будуть потребувати Бога, навіть в епоху, коли у світі панує науковий прогрес, новітні технології, глобалізація тощо. Бога, Який відкрив Себе нам в Ісусі Христі і єднає нас у Вселенській Церкві, щоб ми з Ним і через Нього навчалися правдивого життя, щоб ми зберігали й утілювали критерії справжньої людяності. Бог створив кожного з нас і знає кожну людину. Тому послухаймо поклик Христовий, коли говорить до нас: «Ходи за мною!». Будь близько мене! Прийми мою любов! Іди дорогою моїх порад! Нам потрібно зробити вибір, потрібно вибрати Христа, довіритись Богові, вибрати вказаний Ним спосіб життя.
Справжня свобода і досконалість полягає не у володінні, а у відкритості на Божу любов і готовності наслідувати Христа. Неважко є зауважити, що сучасний світ, попри красоту та вишуканість, попри здобутки науки та техніки, попри матеріальні блага, все більше прагне до правди, до більшої любові та радості. Це все ми знаходимо у Христі Господі, у способі життя, який Він нам вказав. І нашим завданням, як християн, щодо світу є вказувати правдивий сенс життя, в той час, коли світові загрожують спокуси ненависті, байдужості та егоїзму. Перед лицем війни, страждань, труднощів багато хто намагатиметься втекти від відповідальності, шукає прихистку в егоїзмі, стає байдужим, морально нестійким. Однак якщо ми насправді приймемо ту любов, що походить від Христа, вона заведе нас до Бога, до перемоги, до життя вічного.
Юнак із сьогоднішньої благовісті почув поклик: «Ходи за мною», але «відійшов зажурений, бо мав великі багатства» (пор. Мт. 19, 22). Ці слова ілюструють сказане в Нагірній проповіді Ісусом: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6,21), «… бо ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» ( пор. Мт. 6,24).
Сум цього юнака схиляє нас до роздуму. Інколи ми є спокушувані думкою, що посідання великої кількості матеріальних благ цього світу може зробити нас щасливими. Проте бачимо, що для євангельського юнака ці блага стали перешкодою для прийняття Христового покликання. Він не був готовий сказати «так» Богові і «ні» собі самому, «так» Істині і «ні» себелюбству.
Бути учнем Ісуса – означає намагатися жити любов’ю, бо важливі не тільки наші зовнішні вчинки, але і їх внутрішня мотивація. Важливо розуміти, що вічне життя – це невимовний дар Бога для всіх людей. Бог є більшим, ніж усі наші недомагання. Він єдиний може зробити те, що є неможливим для людей. Бог, в Якого ми віримо, – це Бог неможливого, Бог великих і чудових несподіванок, Який закликає нас до простоти серця, відданої довіри, а відтак і справжньої свободи, щоб бути здатними приймати Його незліченні дари. Адже сам наш Господь також сказав: «Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви — друзі мої» (Йо. 15, 14). Правдива любов вимагає зусилля, особистого заангажування у виконанні Божої волі, означає дисципліну і посвячення. Так з любови до своєї Батьківщини, захищаючи її від орди московії, наші воїни-звитяги стають героями.
Дорогі брати і сестри, дозвольте ласкаво привітати вас з Днем Державного прапора України! Цей синьо-жовтий стяг є глибоким символом нашої державності і свободи. Сьогодні Україна несе свій важкий хрест жорстоких випробувань, проходячи власну Голготу. Але попри весь біль, наш прапор не спущений. Він майорить у захисті нашої України, як свідчення нашої незламності, національної гідності та непохитної надії на Божу опіку і силу. З Божою допомогою, молитвою та усильною нашою працею зможемо перемогти агресора московита. Відкриймо свої серця Богові, відкриймось на Його любов і вірність. Не біймось жити у правді та солідарності, особливо з потребуючими, допомагаймо нашим збройним силам, бо Україна сьогодні є епіцентром глобальних змін. Вона стоїть у біблійній баталії Давида проти Голіата, правди проти брехні, добра проти абсолютного лукавства, яке вбиває і нищить. Світ міняється через жертовність українців. Наші збройні сили захищають нас, властиво захищають гідність і свободу людського роду. Світ ще ніколи не був таким українським, як зараз. Мужність і стійкість українців є взірцем для людей в усьому світі. Схиляємо голови перед тими, хто жертвує своє життя за волю, за незалежність, за гідність, за майбутнє України. Прохаймо Божої допомоги, робімо кожен, що може згідно свого покликання, щоб Україні бути. Нехай Божа мудрість веде всіх нас дорогами правди, а Божа любов надихає кожного до щирої молитви й щоденної праці на славу Божу та дочасне й вічне добро рідного народу. А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога, і Отця та Причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами. Амінь.
+ Ярослав
23 серпня 2026 року Божого,
м. Дрогобич
- Владика Ярослав: Синьо-жовтий стяг є глибоким символом нашої державності і свободи [фото]
- У с. Рихтичі на Дрогобиччині відсвяткували 200-ліття освячення місцевого храму [фото]
- Проповідь на одинадцяту неділю по Зісланні Святого Духа (2026)
- У Самборі відбулася щорічна проща до Самбірської чудотворної ікони Божої Матері [фото]
- Проповідь на Успіння Пресвятої Богородиці (2026)