Офіційне відкриття VII-ї сесії Єпархіяльного собору розпочалось з Молебня до Святого Духа, в якому учасники Собору вимолювали в Бога, щоб Своєю благодаттю надихнув присутніх на творчу працю впродовж цього дня.
На початку соборового засідання о. Роман Андрійовський, зачитав декрет владики Ярослава, яким було проголошено скликання VII-ї сесії Єпархіяльного собору та найменування відповідальних за її проведення. Далі було обрано відповідальних за ведення протоколу собору і відповідальних за підрахунок голосів в часі голосувань.
Відтак з привітальним словом до присутніх звернувся владика Ярослав (див. повний текст слова). «Радо вітаю у цьому залі духовенство, монашество і мирян, які з різних куточків нашої Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, зібрались, аби в спільній молитві та у відкритому спілкуванні вслухатися в те, що Дух Святий говорить нашій Єпархії і так формувати нашу соборову думку про важливі аспекти нашого церковного життя на різних рівнях, зокрема на парафіяльному», — сказав владика Ярослав.
Єпископ розповів присутнім про передумови виникнення соборової теми «Еміграція, поселення і глобальна єдність Української Греко-Католицької Церкви». Зокрема, архиєрей пояснив, що мета VII-ї сесії Єпархіального собору всебічно проаналізувати виклики, які стоять перед глобальною УГКЦ, та допомогти віднайти найкращі способи, як «собирати в розсіянні сущих» і зростати в сопричасті-єдності нашої Помісної Церкви.
Владика Ярослав зазначив, що провід Церкви усвідомлює: процеси міграції, депопуляції та урбанізації, які сьогодні спостерігаються в Україні, з часом лише посилюватимуться. «Ми є свідками, що населення наших сіл поступово, але неухильно скорочується. Наші вірні переселяються до великих міст, бо там після навчання легше знайти краще оплачувану роботу та комфортніше життя. Як наслідок, наші села старіють, сільські парафії зменшуються, а міські парафії молодіють і частково зростають», — ствердив єпископ.
Тож подібні виклики, за словами єпископа, спонукають задуматись над різними запитаннями: «Як душпастирювати в таких умовах? Як уникнути „анонімізації“ наших міських парафій, внаслідок якої парафіяни не знають не тільки потреб один одного, але часто навіть імен!? Як душпастирювати на поріділих сільських парафіях? Як будувати солідарність між священнослужителями, які часто перебувають у дуже нерівних умовах і різних обставинах, проте беруть участь у тій самій і єдиній місії, яку наш Спаситель доручив своїй Церкві?».
Пригадуючи слова Патріарха Йосифа Сліпого, владика Ярослав наголосив: «Ми покликані глобально «бути собою» в єдності і сопричасті і «представляти себе» всім, до кого Бог нас посилає. І водночас із любов’ю і вдячністю приймати всіх, кого Бог посилає до нас. Спільна київська традиція має послужити християнізації нині дехристиянізованих чи взагалі нехристиянських культурних традицій. Вона також має стати «дріжджами в тісті» нової євангелізації народів – в першу чергу нашого українського народу, але також тих народів, посеред яких ми, будучи позам межами Батьківщини, перебуваємо.
Відтак доповідь на тему «Приготування до VII сесії єпархіяльного Собору. Пропозиції єпархіяльних соборчиків» виголосив владика Григорій, секретар Єпархіального собору. Насамперед єпископ наголосив, що Єпархіяльний собор — це подія духовного характеру, адже соборність належить до природи Церкви і завдяки ній відбувається пожвавлення церковного життя.
«На Соборі ми досвідчуємо свою рівність, що ми одні для одних є даром, Собор виразно декларує нашу співвідповідальність», — наголосив єпископ. Собор вчить вміння слухати: спершу Бога, а потім ближнього. «На Соборі ми обстоюємо не власні принципи, а тих, хто нас делегував», — додав владика Григорій. Окрім слухання участь в Соборі навчає мистецтва дискусії-діалогу. У такий спосіб виконується давній принцип Церкви: «Те, що стосується багатьох, має бути обговорене багатьма». І, врешті-решт, через Собор християни вчаться важливої риси Христа — служіння. «Ми служимо для Церкви в той спосіб, як вміємо», — наголосив доповідач.
Відтак єпископ розповів про те, як проходило приготування до Єпархіального собору на парафіяльному і регіональному рівнях. Загалом до секретаріату собору надійшло 176 протоколів з парафій єпархії, в яких духовенство та вірні дали відповіді на 10 питань. За словами доповідача, запропоновані запитання охоплювали такі тематичні блоки, як: явище міграції, внутрішня єдність Церкви, а також розуміння її ідентичності.
Наступний доповідач, о. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії, виголосив доповідь на тему «Вірую в єдину... Церкву. Богословські основи єдності і сопричастя». У своїй доповіді о. Мирон висвітлив три важливі аспекти: помісність Церкви, сопричастя Церков і труднощі зростання Церков у єдності.
Зокрема доповідач зазначив, помісні Церкви з’являються не відразу. Цьому передує тривалий етап розвитку, який починається з того, що конкретна спільнота людей у відповідь на проповідь Євангелія охрещується. «Вершиною помісного розвитку Церкви є охоплення нею всього народу. На цій вершині Церква оцерковлює та інтегрує в один народ Божий всі суспільні прошарки нації й докорінно християнізує увесь її життєвий уклад, тобто обряд», — наголосив доповідач.
Паралельно з розвитком помісності відбувається й розвиток внутрішньоцерковного й міжцерковного сопричастя. «Різні рівні цього розвитку окреслили Святі Отці VII Вселенського собору: симфонійне, співдаруюче і синергійне сопричастя», — пояснив о. Мирон. Відтак доповідач додав, що єдність Церкви на її земному рівні є не статичним станом, а динамічним процесом у ставанні. «На небесному рівні Церква завжди єдина, а на земному — вона стає єдиною», — пояснив о. Мирон.
Завершальну доповідь на тему «Єдність парафії — єдність УГКЦ» виголосив о. Тарас Гарасимчук. Доповідач зазначив, що розуміння того, в чому полягає єдність парафії, розкривається в роздумах про Церкву як таїнство єдності. «Природа Церкви виявляється в Літургії, а видимим знаком церковної єдності є Євхаристійний Хліб», — наголосив о. Тарас.
Відтак доповідач зауважив, що оскільки Літургія не є витвором чи приватною власністю парафії, парафіяльна спільнота, яка збирається навколо євхаристійної чаші, стає частиною всього люду Божого. Апостол Павло говорить: «Тому, що один хліб, — нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі» (1 Кор. 10, 17). Про це також пише св. Ігнатій Антіохійський: «Єдиним бо є тіло Ісуса Христа і єдиною є чаша єдності Його крові, єдиним є вівтар, як єдиним є єпископ разом зі священиками та дияконами, моїми співслужителями».
Після обіду учаснику Собору дискутували в групах про те, в який спосіб Церква може відповісти на виклики, котрі ставить перед нею явище міграції, а також що може послужити її глобальній єдності. Після завершення обговорення головуючі груп озвучили напрацьовані пропозиції та передали їх секретаріату Собору. Опісля владика Григорій зачитав завершальну резолюцію 1-го засідання VII-ї сесії Єпархіяльного собору.
Відтак делегати Собору обрали серед духовенства й мирян осіб, які представлятимуть єпархію на Патріаршому соборі.
Закриваючи 1-е засідання VII-ї сесії Єпархіяльного собору, владика Ярослав подякував усім делегатам від деканатів за участь. Єпископ також подякував владиці Григорію, секретарю Собору, та Підготовчій комісії, які працювали над організацією цієї події. Окрему подяку єпископ висловив родині Жеплінських, які подбали про технічний супровід.
Додамо, що 24 листопада в м. Дрогобич відбудеться 2-е засідання VII-ї сесії Єпархіяльного собору.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Про святкування Ювілейного року
- У Дрогобичі відбулось засідання Пресвітерської ради [фото]
- Владика Ярослав: Одного дня Ісус Христос прийде знову і воскресить усіх померлих
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)
- У с. Букова урочисто відсвяткували 100-ліття храму святого великомученика Димитрія [фото]