Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика Ярослав роздумував над недільним Євангелієм. «Сьогоднішнє євангельське читання відкриває перед нами глибоку й зворушливу подію – воскресіння сина вдови з Наїна, описане євангелистом Лукою (пор. Лк. 7, 11-16). Ісус Христос, входячи до невеликого міста, зустрічає похоронну процесію: несли померлого юнака, єдиного сина вдови, а за ним ішов натовп людей. Це була процесія скорботи, плачу й безнадії. Назустріч їй ішла інша процесія – процесія життя: Ісус Христос зі Своїми учнями та народом, який слухав Його слово», – зазначив владика.
Архиєрей нагадав, що вже у Старому Завіті Бог не раз закликав Свій народ не плакати, обіцяючи йому втіху. «Так само і тут: Христос не відкидає плачу, а бере його на Себе. Сльози вдови – це образ плачу всього людства. Ми оплакуємо гріх, втрати й смерть, але Христос каже кожному, хто терпить і страждає: „Не плач!“ – бо Він Сам пролив сльози разом із нами», – пояснив архиєрей.
Владика звернув увагу, що чудо в Наїні не залишилося в минулому. «Для нас, християн, подія в Наїні – це не просто історичний спогад про чудо, яке сталося дві тисячі років тому. Це реальність, яка оживає в кожній Божественній Літургії. Кожен із нас, приходячи до храму, часто несе в собі власну „процесію“: розчарування, страх, гріх, духовне омертвіння, біль утрати чи самотності. Але в літургійному просторі храму ми зустрічаємо Христа, Який іде нам назустріч у Своєму слові та у Святих Таїнствах», – наголосив владика.
Особливою зустріччю з Христом, Який торкається людини, єпископ назвав Святі Таїнства. «Кожна наша щира сповідь – це дотик Бога до ложа нашої гріховності. Кожне причащання Святих Христових Таїн, кожна щира молитва – це наша особиста зустріч із Господом. Це мить, коли наше затьмарене життя зустрічається зі своїм справжнім Життям, а наша омертвіла совість переживає духовне воскресіння», – підкреслив єпископ.
Звертаючись до вірних, владика порівняв із вдовою з Наїна сьогоднішню Україну. «Сьогодні Україна – це та сама вдова, яка вдягнулася в чорні шати жалоби й щодня ховає своїх найкращих синів і доньок. Наші міста стали місцями плачу, де життя стикається зі смертю. Ми щодня чуємо про нові втрати, про поранених і полонених. І серце кричить: „Господи, де Ти?“ Але саме там Христос промовляє: „Не плач!“ – не тому, що біль ілюзорний, а тому, що Бог поруч», – зауважив архиєрей.
Владика застеріг, що війна може посіяти в людській душі розпач і духовну смерть, але Христос кличе кожного встати. «Встаньмо й не дозвольмо жодній темряві зовнішніх обставин загасити світло віри в нашій душі. Духовне воскресіння – це здатність продовжувати любити, молитися, допомагати ближньому, підтримувати наших воїнів і вірити в перемогу Божої правди навіть тоді, коли здається, що сили зла перемагають. Як навчають святі отці: „Тримай свій розум холодним, серце гарячим і не впадай у відчай“. Навіть бачачи жахи навколо, ми маємо триматися за милосердну руку Христа, Який веде нас крізь темряву», – закликав владика.
Архиєрей запевнив, що навіть у найтемніші часи Бог не залишає Свого народу. «Бог навідався до Свого народу. Він не залишив нас. Він присутній у кожному окопі, де молиться воїн, у кожній лікарняній палаті, де лікар бореться за життя, у кожній оселі, де мати плаче за своєю дитиною. Його милосердя підтримує нас над прірвою, Його сила веде нас крізь випробування, а Його любов дає нам упевненість, що навіть після найстрашнішої Голготи засяє світло Воскресіння», – підсумував владика Ярослав.
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2026)
- Владика Ярослав у Вільшанику: «Христос хоче бути не просто гостем у нашому домі, а його Господарем» [фото]
- Проповідь з нагоди свята преподобної Параскеви Тернавської та 140-ліття храму (2026)
- Владика Ярослав на похороні о. Петра Юрдиги: «Його велич була в його тихому вмінні слухати і чути Бога» [фото]
- Владика Ярослав освятив каплицю в Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна у Трускавці [фото]