Під час проповіді (див. повний текст проповіді) владика звернув увагу, що свято великомученика і цілителя Пантелеймона є доброю нагодою глибше відкрити для себе багатство церковної традиції та приклад святості. «Маючи дуже багато подвижників духовного життя, ми, на жаль, мало знаємо про них і зрідка звертаємося за їхнім молитовним заступництвом. Доброю нагодою для пізнання різних феноменів святості є молитовне святкування їхньої пам’яті. Як відомо, кожен день року присвячений якомусь святому. Отже, літургійний рік – справжня енциклопедія, з якої можемо почерпнути багато корисного для нашого духовного зростання», – наголосив єпископ.
Роздумуючи над життям святого Пантелеймона, архиєрей підкреслив, що справжнє навернення змінює саме розуміння величі та успіху. «Пантелеймон відмовився від амбіцій, щоб стати смиренним знаряддям у руках Небесного Лікаря. Він зрозумів, що справжня велич полягає не в тому, скільки людей служать тобі, а в тому, скільком людям можеш послужити ти, маючи в серці Христову любов», – зазначив владика Ярослав.
Єпископ наголосив, що служіння святого Пантелеймона виходило далеко за межі лікарської професії. «Коли він обмивав і лікував рани, і за це не брав жодної платні, він буквально приймав ближнього в ім'я Христове. Він віддавав їм не просто ліки, а втрачену гідність, показуючи, що перед Богом вони мають безцінну вартість», – підкреслив проповідник.
Продовжуючи, владика Ярослав зауважив, що любов до ближнього починається зі здатності прийняти іншу людину у власне життя. «Прийняти іншого – означає звільнити для нього місце у своєму часі, у своєму серці, у своїх планах. Це означає перестати дивитися на людей через призму того, що ми можемо від них отримати», – закликав єпископ.
Окрему увагу архиєрей звернув на мученицьке свідчення святого Пантелеймона, який не погодився на компроміс навіть перед загрозою смерті. «Він обирає “відсікти” від себе всі привілеї, статус і саму близькість до земного царя заради вірності Царю Небесному. Він не дозволяє своєму високому становищу християнина стати причиною його падіння. Мучеництво Пантелеймона – це свідоме рішення відректися від всього, що відділяло його від Христа», – наголосив владика.
Проводячи паралель із сучасністю, єпископ зауважив, що в час війни особливо важливо не піддаватися гордині та руйнівним амбіціям, а плекати в собі милосердя до ближніх за прикладом святого Пантелеймона. «Святий Пантелеймон є для нас не лише могутнім заступником і чудотворцем, до якого ми прибігаємо в час хвороби. Він є нашим вчителем. Його життя – це заклик до кожного з нас наслідувати не “всесильного лева”, не шукати влади, самоствердження, амбіцій, що роздувають наше его і роблять нас сліпими до ближнього, а бути “всемилостивими” у нашому житті», – підсумував архиєрей.
На завершення владика Ярослав закликав молитися до святого великомученика і цілителя Пантелеймона не лише про тілесне здоров’я, але насамперед про зцілення душевних ран. «Молімося ж до цього великого угодника Божого і милосердного цілителя не лише про те, щоб зникли наші тілесні недуги – хоча і це важливо, і він чує ці прохання. Але молімося передусім про те, щоб він зцілив нас від найстрашнішої хвороби – від хвороби духовного паралічу, гордині, байдужості та черствості. Просімо у нього тієї самої переміни серця, щоб Господь допоміг нам умертвити в собі того хижого, самолюбного «лева», який прагне панувати, і виростити в собі «всемилостивого» християнина», – закликав єпископ.
Після богослужіння владика Ярослав привітав нововисвяченого ієрея Богдана Піддубного з великим даром священства, подякував його батькам, настоятелям семінарії, вихователям та всім, хто супроводжував і підтримував його на шляху формації та покликання. «Завжди радіємо, коли у Церкві народжується новий священик – слуга, вибраний Богом і поставлений рукою єпископа у пресвітерське служіння. Сьогодні ми стали учасниками цього великого чуда: чули слова посвячення, промовлені єпископом, бачили покладення рук на диякона, але не могли побачити благодаті, яку Господь звершив у його душі. Священичі свячення включають кандидатів до ієрархії Церкви та священства самого Ісуса Христа. Саме тому Церква поступово вводить кандидата у цю Тайну через роки семінарійної формації, яка є не лише часом інтелектуального зростання, а й духовного становлення та людського виховання. Майбутній священик готується до свого служіння, пізнаючи Боже Слово, вслухаючись у Нього і узгоджуючи з ним власне життя, мислення, слово та вчинки», – наголосив єпископ.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Проповідь на свято великомученика і цілителя Пантелеймона
- У Дрогобичі відбулося перепоховання останків 26-ти жертв НКВС [фото]
- Владика Ярослав у Тернополі: Бути дітьми Небесної Матері – це велика радість наслідувати Її беззастережну довіру до Бога [фото]
- Проповідь на п’яту неділю після Зіслання Святого Духа. Ікони Матері Божої Неустанної помочі (2026)
- Владика Ярослав: Святі апостоли Петро та Павло докладали всіх зусиль, щоб поширювати Христову Церкву по всьому світі [фото]