Під час проповіді єпископ підкреслив, що християнська скорбота черпає силу у надії на життя вічне. «Сьогодні ми стоїмо у великій скорботі перед таїнством смерті. Наш біль є природним, бо свідчить про глибину любові, якою ми були пов’язані з нашим дорогим співбратом о.дк. Миколаєм. Та водночас наш погляд не може зупинятися лише на смутку, бо віра кличе нас піднести очі до вічности, до джерела життя, до воскресіння», – сказав владика.
Єпископ зауважив, що смерть не є первісним Божим задумом, адже вона стала наслідком гріха прародичів. «Бог, який створив людину для життя, не хотів її смерті. Смерть стала наслідком гріха. Навіть тоді, коли смерть хотіла пролунати в житті людини як останнє слово, у цей момент Бог вступив у цю трагедію людини, щоби Своєю смертю і воскресінням з останнього слова зробити перше – слово вічного життя, щоб наповнити його новим змістом», – наголосив єпископ.
За словами проповідника, християнське життя вже тут, на землі, позначене покликанням до вічності, що починається у хрещенні. «Вічне життя не починається зі смерті. Воно починається тоді, коли людина народжується від води і Святого Духа у хрещенні. Тому так важливо, щоб час життя на цій землі був позначений вічністю. Бо Господь Бог створив людину для щастя та повноти життя», – зазначив владика.
Єпископ підкреслив, що Христос разом із нами несе страждання, тому смерть втрачає своє «жало». «Ісус не зняв хреста з наших плечей, але взяв його разом із нами. Сьогодні родина покійного о. протодиякона Миколая та церковна спільнота сумують, але вони не самотні… смерть для християнина – це вже не кінець, а Велика Субота, перехід перед Воскресінням», – сказав проповідник.
Владика з трепетом згадував посвяту о. диякона Миколая, який служив не формально, а щиро й віддано. «Саме Воскреслому Христу присвятив своє життя отець-диякон Миколай. Покликання диякона (з грец. "diakonos" – той, хто служить. – служитель) – це покликання насамперед до дияконії, до служіння. Наш отець-диякон був людиною, який жив цією істиною. Його служіння ніколи не було просто виконанням обрядів; це було живе свідчення Того, кого він споглядав і Кому служив. Він був голосом Церкви, який кликав нас до найважливішого – до Господа Бога», – підкреслив єпископ.
Єпископ пояснив, що завершення земного служіння є початком нового – перед Божим обличчям. «Сьогодні його земне служіння завершилося, але воно має своє продовження. Він тепер стоїть перед Тим, Кого за життя прославляв. Він перейшов від служіння у земному храмі до вічного поклоніння у Небесному Єрусалимі. Він перейшов від заклику: “Господеві помолімося” до стояння перед лицем Самого Господа», – зазначив владика.
Окрему увагу проповідник звернув на глибокий сенс дияконського заклику «Будьмо уважні!», який отець Миколай виголошував на Божественній Літургії. «Найбільше, що промовляло у служінні отця-диякона Миколая, – це простий, але надзвичайно глибокий заклик, який він виголошував перед читанням Апостола та Євангелія: “Будьмо уважні!”. Коли він виголошував: “Будьмо уважні”, – то передусім закликав нас бути уважними до Слова Божого. Бо Слово – це Сам Христос, Живий Бог, який у кожній Літургії звертається до нас так само, як звертався до апостолів на берегах Галилейського моря», – сказав єпископ.
Владика наголосив, що покійний диякон умів любити та бачити у своєму ближньому Христа. «Отець-диякон Миколай у своїй щоденній дияконії був уважним до кожного людського болю, до кожного страждання, до кожної людини, яку Господь посилав йому назустріч. Його уважність була не просто психологічною рисою, а духовним жестом, який бачить у своєму ближньому обличчя Христа», – підкреслив владика.
На завершення владика Ярослав висловив подяку родині, духовенству, парафіянам та всім, хто долучився до організації похорону, і закликав молитися за упокій душі новопреставленого: «Нехай Всемилостивий Господь, який переміг смерть, поселить його душу “у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання” і нехай подасть мир і розраду його родині. Нехай укріпить усю нашу церковну спільноту, яка сьогодні прощається із співбратом у Христі»
Після завершення Божественної Літургії і прощанням з покійним протодияконом Миколаєм домовину з його тілом було передано землі в с. Лішня.
Додамо, що 28 листопада 2025 року Божого на 52-му році життя і 30-му році дияконства трагічно загинув о. Микола Рик, протодиякон єпископа Самбірсько-Дрогобицького.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
- Трагічно загинув протодиякон Микола Рик [розпорядок богослужінь]
- Владика Ярослав бере участь у щорічних духовних реколекціях католицьких єпископів України [фото]
- Владика Ярослав освятив іконостас у храмі Стрітення Господнього м. Дрогобич [фото]
- Проповідь на двадцять четверту неділю після Зіслання Святого Духа (2025)
- Владика Ярослав: Як і для Богородиці, Божий храм повинен стати тою правдивою школою життя для всіх нас