Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що наше серце має стати Вифлиємом, пристановищем великого Бога, який хоче в нас збудувати Свою святиню. Про те, як досягнути цієї мети та об’явити ім’я нашого Спасителя, навчає св. Іван Предтеча. Він передає нам певний спосіб, в який Господь може народитись в нашому серці. «Предтеча Господній запрошує нас на пустиню», — сказав проповідник.
Далі владика Ярослав пояснив, що в Святому Письмі під пустелею мається на увазі не тільки географічне місце. Це слово має також алегоричне значення, як місце, де немає життя. Відомо, що сучасна людина часто не знає, чому вона живе. У відповідь не це запитання святий Предтеча заохочує приготувати Господеві дорогу. «Таким чином ми бачимо певну методологію Йоана Хрестителя — він волає до народу про покаяння», — додав єпископ.
Відтак проповідник зауважив, що євангельське читання розповідає також про те, як до св. Івана Хрестителя прийшли посланці від провідників Ізраїлю, щоб випитати чи часом він не Месія. Пояснюючи відповідь св. Івана Предтечі, св. Августин звертає увагу, що Хреститель говорить про себе як про голос, тоді як Євангеліє від Йоана називає Божого Сина Словом. «Голос зціляє, приносить мир радість тільки тоді, коли він несе Боже Слово. Тож Господь шукає покірного серця, яка прагне покаяння і зцілення», — сказав єпископ.
Говорячи про таїнство Покаяння, владика Ярослав зазначив, що воно є таїнством радості і миру. «У ньому людина відновлює образ, який Творець вклав у неї. „Голос вопіющого в пустині“ є в кожному з нас — це наша совість. Важливо, щоб цей голос ми не заглушували, тоді він розповість нам правду про нас», — наголосив проповідник.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії