Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці св. Анною пригадує нам подію, коли Господь почав здійснювати Свій спасенний задум відносно упалого людського роду. «Через святкування цього свята не можемо не помітити феномену віри у праведних батьків — Йоакима і Анни. Адже роками, десятиріччями праведні Йоаким і Анна переживали тягар самоти і бездітності», — зауважив проповідник.
Єпископ пояснив, що бездітність для людини стародавнього Близького Сходу — це неймовірно важкий тягар. Дитина ж бо вважалася в ті часи знаком Божої ласки, нагородою за людські чесноти й запорукою спокійної старости. «Йоаким і Анна перебували у глибокій зажурі, але не ремствували і не вимагали у Бога змінити їхню долю. Вони лишили Богові визначати своє майбутнє й не припускали, що Господь може бути неуважний або несправедливий», — додав архиєрей.
Відтак владика Ярослав додав, що Отці Церкви, Вселенські Собори і богослужіння, називають Богородицю Присноблаженною, Пренепорочною, Всесвятою. «Кожне це слово виражає переконання віри, що Пресвята Богородиця була найчистішою з-посеред усіх людей і що Господь Бог, з огляду на її майбутнє Богоматеринство, зберіг цю Її святість, чистоту і непорочність недіткненою будь-яким гріхом», — пояснив проповідник. Ця догма віри, була проголошена Папою Пієм ІХ в 1854 році.
Далі єпископ зауважив, що свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці пригадує нам, що ми маємо в собі безцінний скарб — Божий образ, який нам треба охороняти від зіпсуття через гріх. «Це свято навчає також, що Бог постійно провадить нас, і навіть тоді, коли нам є важко, Він нас не забуває і не полишає. Довіра до Бога, витривалість в збереженні праведності, врешті-решт, спричинить те, що Бог навідається до нашого життя, перемінить його і відновить в нас і в наших ближніх все святе, чисте і непорочне, що Він сам уклав у нашій душі. Заради цього варто жити і заради цього варто змагатися цілим життям», — наголосив владика Ярослав.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував о. Роману й священикам парафії за душпастирське служіння. Єпископ подякував усім добродіям і вірним, які долучились до віднови храму, та привітав парафіян з подією освячення оновленої святині. «Ми оновили цей храм рукотворний, щоб він допомагав нам розбудовувати храм нерукотворний. Апостол Павло називає людину „храмом Духа Святого“. Ці духовні храми людських душ сьогодні потребують бути оновленими, бо у минулому столітті вони були десятиліттями нищенні комуністичним режимом, а у ХХІ ст. наражаються на не меншу небезпеку зі сторони невидимого ворога, який підступно намагається вбити в людській душі усе святе, стираючи грань між добром і злом, пропагуючи вседозволеність, споживацтво та гедонізм», — зауважив владика Ярослав.
Відтак єпископ побажав, щоб храм св. Анни став для вірних тим, чим стала для апостолів і жінок-мироносиць печера Воскресіння, — утвердженням у вірі та спонукою до її проповіді. «Зайшовши у гріб, в якому поклали Христа, вони переконались, що Христову Істину нездатні вбити брехня, обман, підступ і зрада. Саме звідси вони побігли сповістити іншим, що Христос переміг смерть. Почуте й пережите у цьому храмі, має спонукати і нас, розповідати про те, що ми тут досвідчили. Виходячи з цього храму, несімо євангельську звістку у наші домівки і виховуймо наших дітей та внуків добрими синами й дочками своєї Церкви та відповідальними громадянами. Поширюймо її у місцях нашого навчання, роботи та дозвілля, щоб розділити радість Христового спасіння з усіма нашими близькими та знайомими», — побажав владика Ярослав.
Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії
ФОТОРЕПОРТАЖ
