Ювілейна ікона має глибоке богословське значення і відображає особливість Єпархії. Центральною постаттю на ній є Пресвята Богородиця як Оранта і Покров, яка є Молитовною Заступницею і Покровителькою Христової Церкви, в тому числі й місцевої Церкви – Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. По обох сторонах «Чеснішої від херувимів і незрівнянно славнішої від серафимів» зображено постаті двох ангелів, які не тільки представляють «небесні сили безтілесні» - служителів при Божому Престолі і ангелів-хоронителів людей, але й є частиною Тріумфуючої Небесної Церкви.
Пречиста Мати Божа і Мати Церкви стоїть на хмарах, які символізують небесний світ, і своїм Омофором покриває Божий люд Земної Воюючої (Мандрівної) Церкви, який символічно представлений вірними різних станів і родів занять – єпископ, священик, диякон, селянин, робітник, військовий, чоловіки, жінки, діти, молодь, старші, неповносправні. Над цими особами, які тримають в руках розгорнутий сувій з уривком богослужбового гімну «Діва десь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу…» (Богородичний, гл.3), височіють куполи та видніється фасад катедрального собору Пресвятої Трійці у Дрогобичі (зліва) і прокатедрального храму Покрови Пресвятої Богородиці у Самборі (справа) – двох головних храмів Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ, які репрезентують усі храми Єпархії, в яких вірні збираються на літургійну молитву, що з розрізнених індивідуумів чинить їх частиною Христового Тіла - Церкви.
На полях ювілейної ікони розміщено 6 Богородичних ікон з офіційних відпустових місць Єпархії – Самбірська, Билицька, Пацлавська (Губицька) (зліва, зверху вниз), Грушівська, Рудківська, Тишківська (справа, зверху вниз). Під ними зліва - ікона преподобних священномучеників Северина (Бараника), Якима (Сеньківського) і Віталія (Байрака), які душпастирювали і загинули на території Єпархії; справа - ікона священномучеників Йосафата (Коциловського) та Григорія (Лакоти), правлячого архиєрея і єпископа-помічника Перемиської Єпархії, однією зі спадкоємиць якої є Самбірсько-Дрогобицька Єпархія УГКЦ. Ці священномученики постраждали з рук безбожної радянської влади за вірність Христу і Його заповіді «Щоб усі були одно» (Йо.17,21) та є молитовними заступниками Божого люду Єпархії.