Студенти Дрогобицького музучилища помолились в с. Глиняни та Унівській лаврі [фото]

03 листопада 2015
Друк
Учасники паломництва біля Унівської лаври
24 жовтня студенти Дрогобицького державного музичного училища ім. В. Барвінського на чолі з капеланом о. Євгеном Макогоном вирушили на прощу. Розпочали ми свою прощу спільною молитвою, а згодом особистою, в тиші. Це було дуже важливо, оскільки все навчання пов'язане з музикою і рухом, і все менше часу приділяємо простій розмові з Богом в тиші.

Першою духовною зупинкою нашої прощі було місто Глиняни. Ми мали змогу відвідати Храм св. Миколая, де о. Андрій Лукачик провів нам екскурсію, і побачити чудом відновлені фрески; опісля ми відвідали Храм Успіння Пресвятої Богородиці і взяли участь у Службі Божій, а також приступили до святих тайн Сповіді та Євхаристії. Згодом поспівали разом Молебень до глинянської чудотворної ікони Розп’яття і кожен, молячись у свої потребах, приступив навколішки до чудотворного образа.

Другою нашою духовною зупинкою була Свято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу. Зайшовши в Храм, ми промолили Молебень до Богородиці. Потім монах-студит бр. Василій провів нам екскурсію. На території монастиря є копія Туринської Плащаниці. Брат Василій розповів нам всю її історію, пояснив всі знаки, які є на ній, і ми дізнались дуже багато цікавих фактів з її досліджень, також він нам розповів про Унівську Чудотворну ікону Матері Божої. Надзвичайно захоплююче було, коли ми зайшли в кімнату, де були зібрані речі Митрополита Андрея та його брата Климентія. Ми знали, що брати Шептицькі мали великий зріст, але коли маєш змогу побачити на власні очі, це вражає: ліжко було настільки велике, що його прийшлось вкоротити, бо не пролізало в двері. Також ми зайшли в кімнату Владики Юліана і о. Василя Вороновських, де були їхні особисті речі і збереглись навіть ті, які вони використовували ще в підпіллі для відправляння Служби: це були прості келихи і ложечки. В одній з кімнат була колекція, присвячена періоду підпілля греко-католицької церкви; колекція антимінсів, фрагменти стародавніх іконостасів та вівтарів. Чернеча гора в Уневі є тим неповторним умиротворюючим місцем, де знаходиться цвинтар, на якому спочивають тлінні останки ченців. Зачаровує тиша і краса цього місця, надихаючи на молитву. Піднявшись на гору ми помолились Панахиду. Наприкінці кожен набрав собі святої води і ми вирушили додому.

Коли ми повертались, панувала вже зовсім інша атмосфера: якщо дорогою туди ми співали пісень і були бадьорі, то дорогою назад ми були умиротворені, спокійні та трішки втомлені. Адже, як сказав один із прочан: "Втомлені, але щасливі."

Софія Яблонська,
студентка ДДМУ ім. В.Барвінського

ФОТОРЕПОРТАЖ

Теми: студентське капеланство

Інші публікації за темою