"Без сумніву, 32-33 роки належать до найбільш болючих років історії України", - сказав владика Ярослав, звертаюсь до присутніх на поминальному богослужінні. За словами єпископа, вшановуючи жертв Голодомору, ми не маємо намір засудити когось, бо ті, що спричинилися до цього страшного геноциду, самі відповідають перед праведним Судом Христовим. Однак і з цього хочемо винести може надзвичайно болючий та прикрий, однак дуже важливий урок: жодна політична чи соціальна система, котра відкидає Бога, не може встояти, тим більше побудувати щасливе майбутнє та добробут громадян.
Саме тому, на думку владики Ярослава, усвідомлення тих жахливих помилок минулого стає постійною спонукою для всіх нас будувати майбутнє, більш придатне до людських потреб, протидіючи будь-якій ідеології, що спотворює життя, гідність та духовні чи матеріальні потреби людини.
"Спогадуючи жертву синів і дочок, дітей і немовлят нашої землі мусимо зміцнити справжню любов до України, котра не звернена проти інших народів, але, радше, оживляє в людській душі почуття гідності кожної людини, до якого б народу вона не належала", - додав єпископ. На завершення проповідник наголосив, що пам’ять про невинно вбитих під час Голодомору має спонукати всіх, від кого залежить добро народу, будувати таке суспільство, в якому спільне добро, природний, Божий закон та людські права будуть головними критеріями чи то в суспільній, політичній, чи тим більше в урядовій діяльності.
о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії