Христос Воскрес!
Дорогі у Христі брати і сестри!
У Пасхальному часі, коли ми продовжуємо святкувати Христове Воскресіння, Господь зібрав нас у цьому храмі з нагоди радісної події – посвячення оновленого храму. Ця подія особливо урочиста, адже ми звершили її у день, коли святкуємо пам’ять покровителя цього храму – Святого Великомученика Юрія Побідоносця.
Житія Святих розповідають, що великомученик Юрій Побідоносець походить з Каппадокії, що знаходиться на північному сході Малої Азії, сьогодні Туреччина. Народився християнській родині в другій половині третього століття – його батько прийняв мученицьку смерть за Христа, а мати, переселившись до Палестини, виховала сина у благочесті та християнському смиренні. Зростаючи в християнській сім’ї, Юрій був мудрим, сміливим і талановитим юнаком. Особливу здібність мав він до військової справи, то ж поступив на службу до римського війська. За свою хоробрість був відзначений імператором Діоклетіаном (284 - 305) і став одним зі старших воєначальників. Доблесть Юрія стала підставою величати його воїном Христового воїнства.
Коли імператор посилив гоніння на християн, то святий Юрій роздав бідним все своє майно, відпустив на волю рабів і, з‘явившись до Сенату, відкрито виступив проти цих переслідувань, сміливо визнав себе християнином і закликав всіх присутніх наслідувати його через прийняття істинної віри у Христа. Імператор, здивований позицією св. Юрія, вмовляв його не нищити свого життя і принести жертву язичницьким богам за римським звичаєм. Проте Юрій відмовився відректися Христа і за це був ув‘язнений, та підданий жорстоким різноманітним тортурам. Святий мученик ці катування терпляче переносив заради Христа і, укріплений силою Божою, залишався непохитним.
Великомученик Юрій стверджував, що віруючий у Христа здатен творити діла, які творив сам Христос – сліпим повертати зір, кривим – ходіння, прокаженим – очищення, глухим – слух, мертвим воскресіння (пор. Лук.7, 22). Почувши це, імператор звелів святому здійснити чудо, непосильне язичницьким волхвам – воскресити померлого. Коли святого Юрія підвели до гробниці, він прорік: «Господи! Покажи, що Ти Бог Єдиний по всій землі, нехай пізнають Тебе, Всесильного Господа». Після цих слів земля затрусилася, гробниця відкрилася, мертвий ожив і вийшов з неї. Це чудо, здійснене святим Юрієм, прославилося у празничних піснеспівах як чудо воскресіння Христового, як черговий доказ істинності обітниці Христової – обітниці майбутнього життя.
Величні чуда, які сталися за молитвами Юрія, не змінили думки імператора і він наказав вбити його. Святий великомученик Юрій загинув 23 квітня 303 року, коли йому ще не було і 30 років. Свята Церква називає великомученика Юрія Побідоносцем не тому, що він не знав поразок у битвах, а тому, що своєю вірою доказав силу Ісуса Христа, і з Його підтримкою переміг зло.
Завдяки дивовижній силі віри до Бога великомученик Юрій допомагає християнам у різних їх потребах, є взірцем для молодих людей, а та для воїнів. На іконах споглядаємо, як св. Юрій на білому коні вражає списом змія. Це зображення грунтується на розповіді про одне з його посмертних чудес. У давні часи, у передмісті Бейрута, у місцевому озері, перебував страшний змій, який поїдав людей. З часом люди перетворили це чудовисько на ідола-божка і почали приносити йому жертвоприношення – дівчину, або юнака. Одного разу жереб випав на дочку місцевого правителя. Стояла вона, приречена на смерть, на березі цього озера і тоді, з’явився вершник на коні, зі списом у руці та вбив того змія, визволивши нещасну приречену юначку від неминучої смерті.
У давній українській пісні співаємо: «Нам поможе Святий Юрій і Пречиста Мати волю здобувати!». Сьогодні і над нашою батьківщиною – Україною, навис північний змій. Тільки Господня кріпость може врятувати нас перед агресією підступного ворога, який намагається перекроїти світовий порядок, несучи кровавий імперіалізм. Звернімось у молитві до Святого Великомученика Юрія, щоб він за Божою допомогою підніс свій спис і допоміг нашим воїнам і нашому народові у нелегкій боротьбі проти окупанта.
Зображення Юрія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом - «змієм стародревнім» (Од. 20, 2). Рівно ж просімо у Св. Юрія заступництва й у нашій духовній боротьбі з цим невидимим ворогом, який загрожує нашій безсмертній душі через різноманітні пристрасті, модерні ідеології і спокуси. Св. Юрій міг жити у славі й достатку, коли б відрікся від Христа. Однак він терпить знущання, муки і смерть, бо пам’ятає євангельські слова Христа. «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе» (Мк. 8,35). Як ми можемо наслідувати цього святого великомученика? На це запитання відповідає св. Іван Золотоустий: «Ти кажеш, як тепер ми можемо наслідувати мучеників? Ти не бачиш перед собою розжареного вугілля, але бачиш палаюче полум’я пристрастей та гріховних жадань. Мученики долали розжарене вугілля, а ти перемагай вогонь плоті. Вони перемагали дику звірину, а ти вгамовуй гнів, мовби дикого й лютого звіра. Вони встояли проти нестерпних скорбот, а ти подолай нечисті думки, що виходять із твого серця, і ти станеш наслідувачем мучеників». Нехай за молитвами великомученика Юрія наші християнські чесноти перемагають над людськими пороками. Як молодий воїн він допоможе особливо молодим людям у духовній боротьбі, допоможе своїм заступництвом і прикладом, бо сам не пішов за принадами світу цього, а обрав вірність Христові.
Побожна християнська сім’я, в якій зростав святий великомученик Юрій, має бути прикладом і для наших сімей, як слід виховувати своїх дітей – у молитві і у готовності відважно свідчити Христову істину. Не піддаваймося на улесливість лозунгів, які брехливо намагаються зруйнувати наші моральні цінності, наші традиційні християнські сім’ї і стоячи на позиціях гендерної ідеології і лжетолерантності. Ця спокуса подібна до тієї, коли за порадою змія пішли наші прародичі у раю і так не тільки не здобули те, що їм обіцяв спокусник, але й втратили те, що мали. Св. Юрій – є взірцем того, як слід любити правду, не боятися стати на її стороні, вказати іншим на неї. Звертаюся до всіх не боятися бути правдивими та праведними свідками істинної віри у світі. Світ потребує таких живих свідків.
Дорогі у Христі! Ми перебуваємо в пасхальному часі і наші серця сповнені радості світлого Воскресіння Христового. Згадаймо важливу подію з життя св. Юрія – воскресіння померлого, яке вчинив Господь через молитву великомученика. Спричинила це чудо - віра святого, чеснота, про яку говорив апостолам Ісус Христос, згадуючи про гірчичне зерно (пор. Мат.17,20). Та віра, яку ми сповідуємо у Символі віри; віра, яку мусимо підкріплювати молитвою і добрими ділами та причастям Тіла і Крові Господніх у Таїнстві Євхаристії.
Сьогодні ми посвятили після оновлення величний храм Св. Юрія. Це – простір особливої Божої присутності, в якому зароджуватиметься, міцнітиме і зростатиме християнська віра. Тут лунатиме проповідь священика, яка заохочуватиме парафіян до глибшого духовного життя. Тут наші діти у Св. Тайні Хрещенні зодягатимуться у Христа. Тут наші хлопці і дівчата у Св. Тайні Вінчання отримуватимуть Боже благословення на спільне подружнє життя. Тут ми всі живитимемося Святими Таїнствами. Ваші предки вибрали покровителем цього храму надійного небесного заступника. Нехай він буде для Вас відчутним помічником і охоронцем у різних потребах Вашого життя.
У 2023 році виповнюється 1035-та річниця Свято-Володимирового Хрещення Руси-України та 30-річчя від заснування Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Ці важливі події в житті нашої Церкви є доброю нагодою подякувати Богові за незліченні благодаті, які ми від Нього отримали. Наша єпархія − спадкоємиця однієї з найдавніших єпископських кафедр Київської Церкви – Перемишльської (ХІІІ ст.). Про її канонічне заснування оголосив Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський) 12 липня 1993 р. Б., невдовзі після того, як наприкінці 80-х − на початку 90-х рр. ХХ ст. УГКЦ почала відновлювати свої церковні структури після десятиліть переслідування безбожним комуністичним режимом. Синодальна постанова містить слова з книги Діянь святих апостолів: «Сподобалося Святому Духові і нам...» (пор. Ді. 15, 28), адже кожен Синод Єпископів − це подія П’ятдесятниці. Тож Самбірсько–Дрогобицька єпархія народилася як плід локальної П’ятдесятниці в українському народі.
Християнські цінності, які були защеплені на українській землі, – це той надійний фундамент, на якому тримається державність, суспільно-громадські відносини та культурна самобутність нашого народу. Тож дякуємо Христу Богові, Який 1035 років тому відвідав наш народ і впродовж усього цього часу ростив Свою Церкву (пор. 1 Кор. 3, 7), посилаючи численних жертовних працівників у Христовий виноградник.
Ми також прагнемо скласти вдячність всім, хто ці 30 років великодушно підтримував розбудову церковного життя на теренах нашої єпархії. Дякуємо Богові за кожного вірного, бо всі Ви – священнослужителі, богопосвячені особи, миряни – є найбільшим Божим даром. Усе, що за благодаттю Божою нам вдалося здійснити, стало можливим завдяки Вам, Господнім помічникам – щиро віруючим людям в Україні та світі, які люблять Церкву як свою Матір, піклуються про її зростання, дбають про розвиток, сприяють розбудові. Дякую всім Вам та молю Господа, щоб продовжував спрямовувати Ваші стопи шляхами Божого Промислу, наповнюючи Своєю божественною любов’ю та скріплюючи Своєю благодаттю.
Вітаю Вас з Престольним Святом, щиро бажаю, щоб Вас завжди супроводжувала Пасхальна радість Великоднього часу, в якому ми перебуваємо. Великомученик Юрій Побідоносець нехай буде для Вас надійним заступником на стежках Вашого життя, допомагаючи жити праведним християнським життям, щоб осягнути спасіння у Царстві Небесному. Амінь.
+ Ярослав
6 травня 2023 року Божого,
м. Мостиська
- Владика Ярослав здійснив душпастирські відвідини парафії св. Миколая у м. Старий Самбір [фото]
- Про святкування Ювілейного року
- У Дрогобичі відбулось засідання Пресвітерської ради [фото]
- Владика Ярослав: Одного дня Ісус Христос прийде знову і воскресить усіх померлих
- Проповідь на двадцяту неділю після Зіслання Святого Духа (2024)