Перша грамота датована 1287р. Друга грамота датована 8 жовтня 1292, в якій говориться про надання для монастиря Святого Спаса (коло Старого Самбора) с.Страшевич і монастиря Созань під покровом Святого Михайла на руки єпископові Євфимієві і його наступникам. В документі з 1244 року ; відомім із польського перекладу є ствердження з 1566р., на прохання тодішнього Перемиського єпископа Антонія Радиловського, і князь Лев надає монастиреві Св. Михайла в с. Башеві (тепер Нагуєвичі) два лани поля на руки ігумена Іллі і його наступників і Владиці Самбірському Авраамові. А третій Владика Антоній згадується в наданні монастиреві в Лаврові лан поля. Отже, відомі нам два імена Самбірських єпископів: Євфимія, з 1287 і 1292рр. й Авраама з 1244р.
Першу історичну вістку про титул Самбірського єпископа маємо в документі з 1422 року, де Ілля, Перемиський єпископ, має також титул Самбірського єписопа. Тут згадані також Самбірські крилошани, що вказує на традицію єпископської столиці в Самборі.
Пізніше, в XVI – XVII ст. тут зберігалася традиція, що колись було окреме Самбірське єпископство. І так у помянику Городиського монастиря (Городище Василіянське в Белзькій землі), заложеному в 1484 році і пізніше продовжуванім, читаємо на листі 31 оборот. «Сей упис єпископіи Самборской Преосвященного Єпископа Авраамія». Заключаючи по сторінках, цей запис слід віднести до XVI ст. Хто такий цей Єпископ Самбірський Авраамій? Найправдоподібніше єпископ помічний Перемиського Владики, бо титул Самбірського єпископа мав і пізніший(1645-1649рр.) єпископ помічник Перемиський Павло Овлучинський. Виходячи з цього, можна стверджувати, що уже від початку XV ст. існувала традиція, що колись було окреме Самбірське єпископство. Підтвердження цієї традиції маємо й у збережених у XVI-XVII ст. каталогах єпархій, що підлягали Київській Митрополії. Є два типи каталогів, в яких згадуються також західні єпископства, а між ними - й Самбірське. Один тип збережений у т. зв. Ніконівськім або Патріаршім літописі, зредагованім на основі старшого матеріалу в др. пол. XVI ст., й в одному північному (московському) рукописі XVI ст.
Але тим самим доводиться ствердити, що у старих каталогах, і з часів Галицької Митрополії XIV ст., не вписано Самбірського єпископства. Але це не означає що воно не існувало, наприклад, в часи князя Лева. Наш князь міг старатися про заснування такого єпископства, міг мати навіть кандидата, може й висвяченого, лише що це єпископство не було признане патріаршими кругами. Виходячи з цього, можна стверджувати, що канонічно еригованим Самбірське єпископство не було, але числилося як існуюче в традиції. Ця традиція не могла повстати щойно на основі підроблених у XVI ст. грамот князя Лева. Проти цього свідчить титул єпископа Іллі вже в 1422р. й каталоги, зредаговані в Московщині, де надань Львова не знали, а натомість знали традицію про окреме Самбірське єпископство. Тому можемо стверджувати що фальсифікатори львівських грамот XVI ст. виходили уже від існуючої XV – XVI ст. традиції, що колись існувало окреме Самбірське єпископство. Традиція ця могла зберегтися або в Перемишлі або в Лаврові чи Спасі. І коли б навіть із Галичини вістка про неї дійшла до Московщини, то мусила вона бути така категорична, а до того незлучна з Перемиською столицею, що спонукала московських книжників ставити її в каталог єпархій XV – XVI ст.
Отже, можемо ствердити, що в Галичині XV – XVI ст., незалежно від фальсифікаторів грамот Львова, існувала традиція про окреме Самбірське єпископство з часів князя Лева.