Тепер перед ними стоїть складна дилема, що робити далі? Куди податись? Відповідь на це питання, як не дивно, відома їхньому далекому родичу, талановитому актору і пройдисвіту – графові Олафу, який виявляє готовність заопікуватись бідолахами. Зовні – цілком інтелігентний мужчина, щоправда з невеликими дивацтвами, однак всередині – жалюгідний негідник, у якого визріває підлий план: захопити обманом усю спадщину діточок – великі статки родини Бодлер. При першій-ліпшій нагоді граф Олаф мріє позбутися дітей – умертвити кожного, однак чомусь йому це не вдається. Малюки намагаються розповісти про це дорослим, але їм не ймуть віри, гадаючи, що ті просто не при собі. Ось так, день за днем, кочуючи з одного прихистку в інший, минає їхнє життя, яке диктує свою умову – боротись аж до останнього віддиху…
ДИСКУСІЯ:
О. Тарас Р.:
Як на мене, то фільм «ЛемоніСнікет: 33 нещастя» несе у світ якесь особливе християнське послання. Він ніби нагадує кожній людині, що тут, на землі, ми не є вдома, а тільки вгостях і то тимчасово. Потрібно постійно боротись, працювати над собою, вдосконалюватись, адже, як сказав сам Господь: «Від часів Йоана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11, 12).
Надія Г.:
З іншої сторони, стрічка показує, що ця боротьба є ефективною лише у єдності однодумців. Перед нашими очима сім’я, «де двоє і троє зібрані» заради збереження ідентичності, задля життя, а не животіння… Це образ мандруючої та воюючої Церкви!
Богдан М.:
Дуже гарно у цьому фільмі вказано на причину втрати отчого дому. Він починає горіти у момент відсутності дітей. Чим вони займаються? Де бродять? Вони пізнають світ, випробовують винаходи, «все гризуть» (тобто пробують на смак). Людина втрачає Царство Небесне тоді, коли другорядне займає у її житі перше місце і стає самоціллю.
Аня Р.:
Нічого дивного, адже Господь неодноразово говорив своїм учням: «де скарб ваш, там буде й ваше серце» (Лк. 12, 34). Скарб діти вбачали у чомусь, що було за дверима їхнього дому, а тому й не дивно, що вони цілковито покинули його межі.
Сніжана К.:
Я б хотіла зробити акцент на іншій деталі, яка, мені здається, є не менш вражаючою. Дівчина Вайлет, коли їхня сім’я опинялася у черговій халепі, постійно бралася зав’язувати волосся… Це означало, що вона зараз от-от щось та й придумає. Що це за символ? Чомусь мені оцей жест нагадує молитву на вервиці…
Іван Г.:
Ці діти мені нагадують легендарного котика Ваську із радянського мультику. Пригадуєте, як він вийшов через люк погуляти на даху власного дому? За грою малюк і не зауважив, як хтось цей отвір закрив зі середини. Таким чином його відрізали домівки та рідних. Якийсь інший кіт понявкав би, пошипів, а тоді зневірився і на тому вся історія би закінчилась. Однак наш Васька промовляє дуже влучну фразу: «Як казав мій дідусь, з кожної ситуації є вихід». Це заставляє його думати та робити все, щоби повернутись додому. І йому таки вдається. Так само і діти. Вони не впадають у відчай, не опускають рук, а пробують знову і знову вийти із халепи, зав‘язавши волосся…
О. Тарас Р.:
Погоджуюсь. Дуже важливо підперезатись, закотити рукави і почати щось робити, змінювати ситуацію. Це свідчить про готовність не здаватися, а боротися до кінця. Найлегше сказати собі: «Не тратьте, куме, сил, спускайтеся на дно». Кажуть духовні отці, що таким Господь не сприяє. Людина зі своєї сторони мусить докласти максимум зусиль. Це називається синергія – співпраця. Ніколи не можна говорити «я не можу», якщо жодного разу не спробував. У такому випадку це буде розцінюватись як небажання змінити ситуацію – відсутність істинного покаяння.