Юсеф Шарбель Маклуф (1828 - 1898) - це дійсно канонізований святий. Він належав до Маронітської Католицької Церкви. Був ченцем у Анайському монастирі Божої Матері в Лівані. Відзначився як великий аскет. Вже за життя його вважали святим. Після смерті за заступництвом Шарбеля сталося багато чудес (монастирські архіви налічують близько двадцяти тисяч). У 1965 році він був проголошений блаженним папою Павлом VI, а в 1977 році цей же папа проголосив його святим. Так що з особою Шарбеля ніяких проблем немає.
Інша справа, що багато людей не розуміє, що таке заступництво святих, а дехто таку непоінформованість намагається використати для своєї вигоди. Наприклад, викладають зображення святого в Інтернеті із заявою, що якщо хтось після дотику до них отримає зцілення, то повинен переслати власникам сайту відповідну суму грошей. Були також спроби використати ікони Шарбеля з окультною метою. Однак дуже часто це завершувалося невдало, бо ікони чорніли (про це див. статтю «Святий Шарбель проти окультизму» («Жива вода», № 3, 2007)). Зрозуміло, що такі форми «вшанування» святого нічого спільного з християнством не мають. Таке забобонне ставлення можна зауважити і щодо деяких інших сподвижників (св. Пантелеймона, св. Миколая і т. д.). Однак це не означає, що не можна шукати допомоги в цих святих.
Найперше слід запам'ятати одне: реальні чуда робить тільки Бог. Коли пишуть, що якесь чудо зробив той чи інший святий, то це означає, що він молився до Бога і Бог за його молитвами вчинив диво. Тому всі звернення до святих є тільки молитвами заступництва. Тобто проханням, щоб ті особи молилися за нас до Бога.
Бог також може уділяти ласки через ікони. Але тут також слід пам'ятати, що діє не саме зображення, а молитва, конкретніше, це молитва особи, яку ікона представляє і молитва Церкви, коли ікону посвячують. Варто нагадати, що без посвячення ікона ще не є іконою. Тому немає необхідності прив'язувати зображення святого Шарбеля до різних хворих місць на своєму тілі. Достатньо читати молитви до нього, а якщо маєте посвячений образок цього подвижника, то можна просто прикладатися до нього чолом. Так само можна прикладатися до рамки з реліквіями.
Тепер відносно твердження, щодо того, що до святого Шарбеля взагалі не можна звертатися по заступництво. Ті, які це пишуть, як правило мотивують це двома причинами: перша, молитви до святих – це ідолопоклонство, друге, бо святий Шарбель – католик. Щодо першого, то можна було б цим твердженням погодитись, якщо б святого дійсно почитали так, як Бога. Але вище згадувалося, що звернення до святих мають тільки форму заступництва. Тому ніяким ідолопоклонством це не є. Щодо другого твердження, то його взагалі тяжко вважати християнським (пор. Мк. 9, 38-40). Однак для тих, хто його дотримуються, хочеться нагадати, що серед тих людей, які отримали зцілення за заступництвом святого Шарбеля, є католики, православні, вірні Вірменської Церкви, протестанти, а також мусульмани.
Серед чудес святого Шарбеля, які були затверджені в часі беатифікації (процес проголошення особи блаженним) є зцілення Іскандера Убеїда. Цей чоловік був ліванським ковалем. Одного разу під час роботи йому в праве око потрапив осколок розпеченого заліза. Як наслідок він осліп на праве око. Відвідування багатьох лікарів, в тому числі з Бейрудського медичного університету, результатів не дали. Всі визнали, що сліпота невиліковна, бо метал випалив очні тканини. У 1950 році Іскандеру приснився якийсь монах, який казав, що зцілить хворого, якщо той його відвідає. На запитання хто він, монах написав на піску – «Шарбель». Коваль відвідав могилу Шарбеля в Анайському монастирі, а коли повернувся і прокинувся наступного дня, виявилось, що добре бачить на обидва ока. Чудесне зцілення підтвердила й медична комісія. І воно було враховане в часі беатифікації. Згідно Євангелія, таке чудо може бути здійснене тільки Божою силою (Йо. 9, 1 – 33; Йо. 10, 21). Тому боятися заступництва святого не потрібно.
Наостанок хочеться додати, що на даний час частинки мощей святого Шарбеля Маклуфа знаходяться у Львові в церкві Собору святого Юра та в Бориславі в храмі святої Анни.