Храм Гробу Господнього – великий архітектурний комплекс, розташований в північно-західній частині Старого міста в Єрусалимі, який ще називають християнським кварталом.
При вході до Храму знаходиться камінь Помазання — видовжена низька плита, на яку поклали тіло Ісуса, зняте з хреста, для змащення його, за юдейським звичаєм, ароматичними оліями перед похованням; тут же загорнули Його в плащаницю. Неподалік каменю Помазання сходи ведуть нагору — до Голгофи, місця, де стояв хрест, на якому було розп'ято Ісуса. Вже перші християни вшановували і берегли це місце, зване Голгофою. Пам'ять про святе місце не затерлась ані після нищівного руйнування міста імператором Титом у 70-му році, яке передбачив Ісус, ані після того, коли за розпорядженням імператора Адріана були стерті з лиця землі всі церкви християн.
У центрі храму знаходиться невелика купольна каплиця – Кувуклія, виготовлена з рожевого мармуру і поставлена над печерою Гробу Господнього в 1810 році. Каплиця має два бокові вівтарі, боковий вівтар Ангела (тут розташована фігура ангела, що сидів на гробовому камені і сповістив побожних невіст про предивне чудо Воскресіння Господа) і власне гробницю, куди веде низький прохід. Тому, проходячи по ньому, кожен мимоволі схиляється в низькому поклоні перед святинею.
Теперішній храм постав не одразу, як і усе величне, він створювався протягом віків. Перша християнська церква була споруджена на цьому місці святою Оленою, матір'ю імператора Констянтина. Величний храм Воскресіння був посвячений 335 року в присутності імператора Констянтина та представників духовенства з багатьох країн. До Святої Землі почало з'їжджатись дедалі більше прочан. Та 1009 року халіф Аль-Хакім, відомий жорстокими гоніннями проти християн, наказав повністю знищити храм, який кілька разів відбудовувався, але остаточне відновлення храму відбулось хрестоносцями у ХІІ ст., які зуміли зібрати під одним дахом всі місця, пов'язані із смертю і воскресінням Ісуса Христа. Протягом багатовікової історії храм Гробу Господнього переходив від одних конфесій до інших, як також і у руки мусульман, кілька разів був зруйнований та відновлений.
Сучасний Храм Гробу Господнього поділеним між шістьма конфесіями християнської церкви: Греко-православною, Католицькою, Вірменською, Коптською, Сирійською та Ефіопською, кожній з яких призначено свої межі у храмі та години для молитов.
Цікаво, що головний вхід до базиліки контролюють не християни. З ХІІ ст. це довірено двом мусульманським родинам і ця традиція зберігається до наших днів. Це право передається від покоління до покоління, від батьків до синів. Відтоді представники цих мусульманських родин відкривають та закривають храм і відповідають за те, щоб зберігався нейтралітет між шістьма конфесіями.
Щороку у храмі Гробу Господнього відбувається величне чудо: у Страсну суботу, перед Великоднем відбувається сходження благодатного вогню на вірних, що перебувають у храмі. В перші хвилини сходження вогонь не обпікає і люди у храмі немовби вмиваються ним. Це сходження благодатного вогню символізує очищення наших душ від бруду гріха, спалення злих думок, помислів та поганих дій. Саме це сходження благодатного вогню запевняє нас, що Христос завжди перебуває з нами, і підтверджує слова Спасителя: «...Отож я з вами по всі дні аж до кінця світу» (Мт. 28,20).