Фільм «Цілитель Адамс» - дискусія

Ілюстрація

Епізод з фільму "Цілитель Адамс"

Колись хтось із дотепників сказав одну дуже влучну річ: «Інколи довга чорна смуга у житті виявляється злітною смугою». Щось подібне можемо спостерігати і в сюжеті прекрасної комедійно-драматичної стрічки «Цілитель Адамс». Головний герой цієї історії Хантер Адамс (Робін Вільямс, на фото), перебуваючи у глибокій депресії, опиняється у психлікарні. Хтось міг би подумати, що це глухий кут – кінець розвитку людської особистості. Але не він. Саме тут Адамс раптово виявляє у собі приховані здібності (ба більше – покликання) допомагати недужим. І що йому для цього потрібно? Зовсім небагато – веселити, дарувати посмішку, насичувати життя оптимізмом. Адже «сміх – найкращі ліки!». З такими добрими намірами він поступає у медичний університет, стає кращим студентом, набуває нових друзів, паралельно навідується до різних пацієнтів... Однак не все в житті дається так легко. Дуже швидко з'являються вороги, конкуренти, заздрісники, котрі роблять все, щоб знищити кар'єру молодого цілителя на ім'я Адамс...

ДИСКУСІЯ:

О. Тарас Р.:

Якось святий Василій Великий, пишучи духовні настанови для молодих людей, зазначив, що кожен, хто пізнає мудрість світу цього, повинен уподібнитись до бджілки-трудівниці – з кожної квіточки збирати тільки добрий нектар, а все зайве (непотрібне чи шкідливе) залишати. Щойно ми мали можливість покружляти біля схожої квітки – фільму «Цілитель Адамс». Який християнський нектар ми можемо винести з нього?

Оленка В.:

Ну, найперше те, що радість мала би супроводжувати кожну людину, яка зустріла у своєму житті Бога. Сумний християнин – якийсь підозрілий. Тим не менше, сьогодні таких чомусь найбільше...

Любомир В.:

Проте, щоб відчувати щастя, людині потрібно перш за все віднайти своє місце – тут і тепер. Ти можеш бути на дуже престижній посаді, заробляти чималі гроші, користуватись авторитетом, але при тім відчувати, що щось йде не так. Можливо, Господь мав зовсім інший план щодо того лікаря чи вчителя, однак він (через людську духовну закритість) так і залишився невідомим...

Надія Г.:

Як на мене, то у цьому фільмі дуже промовистим є момент страшної молитви цілителя Адамса після трагічної смерті його коханої дівчини. Маючи великий жаль, наш лікар стоїть на краю прірви і зухвало висуває Богові свої претензії, мовляв, не слід було Йому, створюючи світ, на шостий день відпочивати; краще б Він у цю мить спустився до людини, щоб співчутливо підтримати її. І Бог спішить відповісти Хантеру на його закиди... Не помстою, не покаранням, а ніжним дотиком прекрасного метелика, ніби кажучи: «Я все одно люблю тебе!».

О. Тарас Р.:

Любов Божа простежується у всіх моментах життя цілителя Адамса. Він, як і більшість із сучасних людей, уникає Христа, занурюється у темряву... Це приводить його на дно пекла – у психлікарню (з думками про самогубство). Але сюди ж спускається і Господь... Щоб допомогти... Щоб поспівчувати... Щоб вказати альтернативу – правильний шлях. Адамс виходить звідти і не дякує Богові. Але Всевишній все одно щасливий, бо знає, що поки людина живе, вона може покаятися. Він буде навідуватися до нього ще не один раз, стукати і просити... Аж до кінця! І ми, котрі бачимо це щодня вже у своєму житті, повинні зробити правильні висновки і відкритись вповні на те Світло, котре прийшло у наш світ.