Але з другої сторони, той факт, що в «Притчі про Страшний суд» говориться саме про діла милосердя, не є випадковим. Тому що будь-який гріх є в своїй суті спрямованим проти любові і руйнує взаємини між людьми. А тим самим є ознакою відсутності милосердя. Спробуємо розібратися з тим. Щодо таких явищ, як вбивства, розбій, перелюб, корупція, то тут пояснювати не потрібно, вони зрозумілі самі по собі. Але також є спрямованими проти любові і ті вчинки, які на перший погляд можуть видатися «безневинними». Наприклад, брехня. В наш час її навіть не звикли вважати гріхом. Хоча наслідки, як правило, дає злі. Кожен, хто був колись ким-небудь обманутим, як правило, починає недовірливо ставитися до інших людей. Що вже саме по собі руйнує їхні взаємини. Уявімо собі таку ситуацію: щоб отримати позачергову відпустку на своєму робочому місці, ми вигадали якусь неправдиву поважну причину. Відпустку отримали, але коли пізніше обман виявиться, і до начальника підійде інша особа, якій конче буде потрібна відпустка, найімовірніше, вона отримає відмову. Або наприклад через поширення якихось «брудних» пліток ми можемо спричинити конфлікт, що призвів до розбиття чужої родини. Як бачимо, навіть і так знані «невинні» гріхи можуть завдати серйозної шкоди. І там, де ми й не підозрювали. Саме тому є звичай перед Великим постом просити прощення у всіх, навіть у тих, кого ми бачимо вперше на Чині прощення.
А як бути з обов’язками стосовно Церкви? Багато хто твердить, що нібито опущення святочної Літургії або ламання посту не порушує любові до ближнього, бо нікому кривди не приносить. Це тільки на перший погляд. Якщо не враховувати духовного значення постів, молитов, Богослужінь і т. д. Ранній отець Церкви, учень апостолів, святий Ігнатій Антіохійський (помер 107 р.) з цього приводу пише наступне: «Намагайтеся частіше збиратися на Божу Євхаристію та похвальну молитву, бо якщо ви часто збираєтеся, слабне сила диявола, а згубну його міць нищить сила вашої віри». (Ефесян, 13). В іншому місці цей же подвижник пише: «Нехай ніхто не вводить себе в оману. Той, хто не перебуває поблизу вівтаря, позбавляє себе Живого Хліба. Бо якщо таку велику силу має молитва двох людей (пор. Мт. 18, 20), то наскільки ж більшу силу має молитва єпископа разом з цілою Церквою. Отже, той, хто не вчащає на спільні зібрання, сповнений пихи і вже сам себе засудив. Адже написано: «Бог гордим противиться» (Ефесян, 5).
Те саме можна сказати і про піст, бо за допомогою посту також можна зменшити зло у світі. Пригадаймо історію, описану в книзі Йони (Йон., 3). Жителі Ніневії через піст відвернули кару від свого міста. Отже, як бачимо, від нашої участі в церковному житті, від наших молитов, постів та інших побожних практик залежить те, чи у світі буде більше добра, чи зла. Тому вони також є ділами милосердя. Маючи такі широкі можливості до сповнення діл милосердя, стараймося ними скористати.
