Опис
У центрі композиції герба Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ розміщений щит, який розділений на дві частини ламаною горизонтальною лінією.
У верхній частині щита на срібному тлі зображено ікону Богородиці у синій туніці та пурпурному мафорії із золотим німбом. Обабіч німба – грецькі літери „МР” (праворуч) і „ΘΥ” (ліворуч) червоного кольору. У руках Божа Мати тримає обрамлений золотою тасьмою срібний покров-омофор, на якому – золотий хрест.
У нижній частині щита на зеленому тлі зображена тризрубна дерев’яна церква золотої барви.
Щит увінчаний золотою митрою з червоним підкладом і розміщений на покладених навхрест золотому процесійному хресті та єпископському жезлі. Поверх них - золотий ланцюжок з панагією внизу щита.
Богословський коментар
Герб Самбірсько-Дрогобицької єпархії паритетно поєднує в собі образ і символ, притаманні для християнської іконографії. Він має два плани: верхній і нижній, які символізують Небесну та Земну Церкву. Небесний план представлений срібним тлом, що вказує на чистоту і непорочність, до яких маємо прагнути. Зелене поле, що репрезентує земний план, акцентує на особливостях розташування єпархії, яка багата на гірський і лісовий ландшафт. Ламана лінія між небесним і земним планами схематично відтворює вершини гір, бо значна частина єпархії знаходиться у передгір’ї Карпат.
На небесному плані споглядаємо постать Пресвятої Богородиці як Оранти і Покровительки. Три золоті зірки на пурпурному мафорії символізують Її Дівицтво перед, під час і після Христового воплочення, яке сталося через Неї. Своїм омофором Богородиця покриває територію єпархії і, зокрема, храм. Як Матір Божа (на це вказують грецькі літери „МР” і „ΘΥ”), Вона є Матір’ю Христової Церкви та Покровителькою місцевої Церкви – Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Піднесені вгору руки Оранти символізують заступництво та молитву Небесної Церкви за Земну.
У центрі земного плану розміщено стилізоване зображення церкви, характерної для місцевої архітектури. Трикупольність храму символізує Пресвяту Трійцю, що Її – як досконалу спільноту Божественних осіб Отця, Сина і Святого Духа – має наслідувати спільнота Церкви. Пресвяте таїнство Євхаристії, звершуване у храмі, є центром, джерелом і вершиною існування та розвитку Христової Церкви. Першим у євхаристійній любові є єпархіальний єпископ. Саме тому щит герба розміщений на знаках єпископської влади (жезлі, патериці та панагії) як на фундаменті, адже «де буде єпископ, там повинен бути й народ, так само й де Ісус Христоc, там і Католицька Церква» (Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до смирнян, 8). Як головний предстоятель земної Євхаристії, єпископ очолює місцеву Церкву (митра поверх щита). Всі знаки єпископської влади, неначе промені, розходяться від храму в різні боки. Це означає, що єпископська влада живиться євхаристійною любов’ю та слугує її зростанню на всій території єпархії і поза нею. Виступ знаків єпископської влади за щит символізує те, що служіння єпископа не обмежується лише єпархією: він представляє свою місцеву Церкву і за її межами, творячи у сопричасті з іншими єпархіальними єпископами помісну Українську Греко-Католицьку Церкву.