«Спраглий нехай прийде до мене і нехай п'є»,-лунає заклик Господа нашого Ісуса Христа до кожного, хто втомлений і обтяжений щоденними клопотами, хто падає під тягарем своїх гріхів та пристрастей, хто не знаходить правди і відповіді у життєвих проблемах.
Перша письмова згадка про село Биличі сягає 1437 року, проте, подія яка відбулася недалеко цього села в урочищі точної дати не зберегла. На узліссі пастухи випасали стадо корів пана із села Чижки. Одного разу вони випасали стадо в неділю, а оскільки були побожними, то почали молитися коли відбувалася Служба Божа в храмі. Враз перед ними з'явилася Мати Божа посеред ясного світла, що освітило всю околицю. Воно було надприродне, сліпуче, такого пастухи ще ніколи не бачили. Біля ніг Богородиці з'явилося джерело, від якого почав мандрувати потічок. Повернувшись додому, пастухи розказали про цю подію. Селяни зібралися разом і над джерелом побудували дерев'яну Каплицю та поставили Хреста біля самої води. Багато чудес відбувалося у цьому благодатному місці, проте у людській пам'яті вони не збереглися. Однак, цікава подія відбулася у сім'ї місцевого пана із Чижок, який володів цією землею. Передання оповідають, що у пана була незряча дочка, яка часто ходила із служницею до джерела та обмивала свої очі цілющою водою. Через деякий час панночка почала прозрівати, а батько споглядаючи на таке диво почав прославляти Бога та Богородицю за ласки зіслані для його дочки. Із вдячності пан передав це місце громаді для загального вжитку.
З часом ці події забулися і люди перестали ходити до джерела.
Є ще й інша історія також з переказів, але трохи вже пізніша. Жила в селі Биличі щаслива сім'я, яка мала проблему, бо дружина була незрячою і важко було чоловікові самому вести господарство. Одного разу ввечері він щиро помолився до Пресвятої Богородиці, очікуючи від Неї допомоги. Вночі йому приснився цікавий сон. Ніби з'явилася йому уві сні Пресвята Богородиця і сказала, щоб він разом з дружиною пішли на узлісся за селом. Там є джерело і струмочок від нього тече, в цій воді потрібно промити очі дружини, тоді вона прозріє. Зранку чоловік розказав свій сон дружині, і вони обоє швиденько пішли на те місце. Дійсно, знайшли джерело, промили очі дружини і вона прозріла. Слава про це місце швидко розповсюдилася. Багато людей зі всієї околиці почали приїжджати до Святого Місця та просити допомоги в Богородиці. А той чоловік із вдячності за отриману Ласку Божу, по6удував над джерелом дерев'яну Каплицю.
Є ще одна історія про Чудодійне джерело на узліссі біля села Биличі. Можливо найцікавіша, бо відбувалася недавно і є найбільше достовірною. Ця дерев'яна Каплиця простояла на узліссі біля джерела аж до кінця другої світової війни. Серед воїнів радянської армії, які прибули зі сходу і йшли на Берлін, був один молодий офіцер, який відрізнявся від інших воїнів своєю завзятістю і ненавистю до місцевих людей та їхніх звичаїв. Сам був атеїстом, йому не сподобалося те, що люди ходять до Каплиці молитися і наказав зруйнувати її.
З часом люди все менше і менше почали відвідувати це Святе Місце, поки зовсім не зневірилися, спочатку зі страху перед владою, а потім вже і з байдужості.
Після завершення війни молодий офіцер повернувся на схід до себе додому. Через декілька років одружився і зажив щасливим сімейним життям. У них народився гарний син. Всі мали би бути щасливими, але так не виглядало. Сім'я мала велике горе - син народився незрячим. Коли він підріс, батько почав возити його до найвідоміших лікарів-окулістів, і до Філатова в Одесу, і в Ленінград, і в Москву. Але ніхто не міг допомогти. Найцікавішим було те, що спеціалісти переконували, ніби з очима в хлопця все добре, а чому він не бачить, то невідомо. Люди почали говорити, що якщо з очима все в порядку, а хлопець не бачить, то напевно хтось прокляв його, а ліком від цього є молитви.
Офіцер-атеїст так любив свого сина, що переборов себе і почав молитися. Одного paзу чоловік молився до пізньої ночі і втомлений швиденько заснув. Приснився йому сон, що він знаходиться в кімнаті, а на порозі будинку з'явилася якась гарна жінка, і запитує його, чому він такий зажурений. Він розплакався перед нею, як маленька дитина і почав розповідати про сумну долю свого сина. Жінка нічого не казала, тільки пильно на нього дивилася. Коли він завершив свою розповідь, вона зайшла до кімнати і сіла за столом. Потім почала випитувати в нього про всі його погані вчинки за той час, що він прожив. Чоловік, як на сповіді щиро почав розказувати про свої гріхи. Але той випадок, про руйнування Каплиці і Хреста він навіть не вважав за поганий вчинок тому про цю подію жінка сама йому нагадала.
- Пам'ятаєш те маленьке село на Прикарпатті, де ви були розквартировані , коли йшли з військом на захід? Пам'ятаєш ту Каплицю і Хрест, яких ти з власної злої волі наказав зруйнувати? Ти забув про цей злочин, а я не забула. Через твій вчинок люди зневірилися в чудодійності того місця. Вони перестали туди ходити, джерело з часом заросло різним зіллям та кущами. Поїдь туди разом зі сином і очисти те джерело. Коли вже буде більше води, то три рази опусти в неї свого сина. А коли будеш опускати то молися і кайся за свої гріхи. Син твій прозріє, а ти повинен прославити Господа Бога, - над джерелом побудувати Каплицю, а біля самої води поставити Хреста. То для того, щоб люди знову туди приходили й отримували допомогу від Господа.
Прокинувся цей чоловік зі сну і на серці стало легко, легко. Розбудивши дружину, він на радості почав цілувати її та сина і розказувати про свій сон. Ну і звичайно, пригадав уже те село, де вони були розквартировані під час війни і події, коли він наказав зруйнувати Капличку та Хреста.
Вирушив чоловік разом із сином в далеку дорогу. Село Биличі він знайшов досить швидко, але важче було знайти те Святе Місце під лісом. Минуло вже біля двадцяти років, час наступив атеїстичний, молодь менше цікавилася релігією і такої історії не знала. Старші заклопотані щоденними турботами вже забували ті місця. Але знайшлася одна бабця, яка добре пам'ятала ті події та показала колишньому військовому місце під лісом.
Чоловік розчистив вказане місце і там дійсно з'явилося велике джерело. Через короткий час вже було багато води. Батько тричі занурив у воду сина і той почав бачити. Радості обох не було меж. Чоловік клякнув на землю, поставив на коліна біля себе сина і обоє почали молитися та прославляти Бога. Так відбулося чудо зцілення в недалекі від нас часи. Чужинець залишив місцевим людям певну суму грошей, щоб побудували Каплицю і поставили Хреста. Потім купив великий образ Пресвятої Богородиці, але не поставив його ще біля джерела, лише залишив людям, щоб ті потім помістили його в Каплиці. Так в чудесний спосіб прославилася Божа Сила і допомога людям Пресвятої Богородиці.
Історія з капличкою ще не закінчилася. атеїстична влада не могла стерпіти віднови побожності людей і руйнувала Каплицю ще декілька разів, але люди вже змінилися, в чудесний спосіб відчули присутність Бога і наново її відновлювали. Дев'ять разів комуністична влада за участю безбожників руйнувала каплички, які ставили таємно побожні люди. Чудотворне джерело безвірки заливали соляркою та засипали землею. Проте люди, які приходили сюди із своїми немочами, в надії на чудесні зцілення Богородицею, своїми руками очищали це джерело. Останній раз у цей атеїстичний період Каплицю таємно збудували в селі Тарнава Старосамбірського району у 1988 році. Вночі привезли до Билич і поставили над джерелом. Ця Капличка знаходиться і сьогодні у цьому відпустовому місці.
У період підпілля, до Чудотворного джерела приходили греко-католицькі священики та служили Служби Божі, Молебні, Акафісти. Багато людей, які зберегли у своїх серцях віру батьків, приходили на ці Богослужіння. Серед найбільш активних греко-католицьких священиків у цих теренах були о. Михайло Волошин, о. Володимир Юрга, о. Ярослав Приріз, о.Микола Куць. Приїжджали сюди молитися також інші священики із віруючими людьми, проте, їхні імена нам невідомі, бо це був період переслідувань греко-католицького духовенства.
Очевидці оповідають один випадок, який відбувся у цьому Чудотворному місці. Це було на початку літа 1988 року, о. Михайло Волошин повідомив віруючих греко-католиків із навколишніх сіл, що у Биличах біля Чудотворного джерела відбудеться Служба Божа. Однак, до владних структур донеслася ця інформація. У день відправи, усі дороги до Чудотворного місця були перекриті міліціонерами та військовими. Проте, люд божий, який був переповнений бажання помолитися у благодатному місці ,не зважав на перестороги та залякування зі сторони міліції.
Один із міліціонерів зупиняв людей зі сльозами на очах і просив щоб повернулися назад, бо у нього є діти, а за невиконання наказу він буде покараний. Коли почалася Служба Божа, у рупор кричав один із владних керівників: «Громадянин Волошин, зупиніть богослужіння..., громадяни розійдіться...»
Отець Михайло Волошин звернувся до зібраних людей із запитом: «Якої ми віри ?» Всі вигукнули: «греко-католицької!»
Міліціонери намагалися заарештувати о. Михайла, проте, велике число людей, присутніх на Богослужінні стали у коло і захищали свого душпастиря.
З цього часу в Чудотворному місці періодично відбувалися Богослужіння, аж до офіційного виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля. Найбільший наплив людей відбувся у Ювілейному 2000 році близько 30 тис. чоловік.
У Відпустовому місці Богослужіння відправляли о. Микола Дочимінський, о. Олег Ковалик, о. Тарас Когут, а з 16 червня 2009 р. для відправ Богослужінь та розбудови Чудотворного місця призначено о. Володимира Нестера.
Кожного року тисячі людей відвідують це відпустове місце. Це є свідченням того, що люд Божий знаходить тут спокій для душі та зцілення для тіла.
Декілька свідчень про чудесні зцілення у Биличах:
На прощі 30 травня 2010 року були присутні монахи ЧНІ зі Львова, які привезли мощі Блаженного Миколая Чарнецького. Один хлопчина, який мав епілептичні припадки зцілився, коли йому дали поцілувати мощі та помазали миром. Свідками цього зцілення було багато людей. Після завершення Божественної Літургії, молодий юнак оповів про свою хворобу, як вона з'явилася внаслідок алкогольної залежності, а згодом і наркотичної.
Із м. Хирова одна жінка поділилася особистим свідченням про чудо зцілення її від хвороби за посередництвом Билицької Матері Божої. Після народження дитинки, я не могла ходити, лікарі сказали, що ця хвороба може затягнутися надовго, проте, я мала віру у допомогу Матері Божої та часто мене привозили до Билич, тут я молилася і через декілька місяців хвороба мене залишила. Тепер я своїми ногами можу приходити до чудотворного джерела і молитися до Матінки Божої.
Оповідає одна пані із с. Бісковичі, що із чоловіком у подружжі прожили 5 років та не мали дітей. Майже кожного тижня їздила до Билич молитися до Пресвятої Богородиці, оповідає, що відчувала присутність Божої Матері навіть, коли спала. Одного разу підчас сну відчула як Богородиця бере її за руку та благословляє її як мати. Молитви до Билицької Божої Матері та міцна віра, що Богородиця благословить потомством, подарували трьох діточок.
Багато чудес відбувається у благодатному місці з ласки Божої та за посередництвом Богородиці, проте, люди, які зцілилися воліють не розголошувати цього, бо це є їхні особисті пережиття.
До відпустового місця у Биличах двічі на рік організовується багатотисячна проща: у Неділю всіх святих (1 неділя після Зіслання Святого Духа) та на свято Покрови Пресвятої Богородиці 14 жовтня. У ці дні є повний відпуст, якщо людина посповідається та прийме Пресвяту Євхаристію.
Варто зазначити, що кожного року наша молодь жертвує свій час і сили та долає десятки кілометрів із міста Самбора пішки на прославу Божу. З року в рік число прочан збільшується, що свідчить про глибоку віру та потребу духовної віднови у відпустовому місці. Свята Літургія, сповідь, молитва – це треби душі, які щиро виконуються духовними наставниками.
До Відпустового місця у Биличах приходить багато прочан, незалежно від їх віросповідання, бо надіються на допомогу Билицької Божої Матері та на чудодійну силу цілющого джерела. У цьому відпустовому місці моляться молоді люди товариства «Обнова» із м. Самбора, приїжджають сюди діти із недільних шкіл Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, моляться тут ті хто втратив зір, шукають тут свого порятунку обтяжені сімейними негараздами, можна побачити молодих людей, які просять про щасливе майбутнє подружнє життя, підчас весілля молодята приїжджають сюди, щоб помолитися до Богородиці за щасливу родину. Інтригує з якою наснагою долають дорогу пішою ходою із села Биличі до відпустового місця деякі прочани, а це немаленька відстань більше двох кілометрів.
У кінці квітня 2010 року у відпустовому місці Биличі було закладено камінь для побудови храму паломників.
До прощі (30 травня) 2010 року зроблено фундамент із цокольним приміщенням. З Божої ласки на цьому місці під час прощі Преосвященіший Владика Юліян та Владика Ярослав у співслужінні 73 священиків за участю понад 20 тисяч людей відправили Божественну Літургію.
Задум побудови такого храму виник у Владики Ярослава Приріза. Форма цієї святині є восьмигранною для того, щоб більша кількість священиків знаходилася біля престолу на Божественній Літургії (близько 100 священиків). До центральної частини храму примикають бічні нави - це з однієї сторони місце для церковного хору, а з іншої, для почесних гостей. Згідно проекту, довжина споруди 24 метри, а ширина 12 метрів. Передня частина є відкритою, основне навантаження куполів лягає на колони, проте задня стіна та частково бічні стіни забудовуються цеглою.
Щиро дякуємо за сприяння та активну підтримку п. Володимиру Горобовому голові Старосамбірської Районної Ради та п. Володимиру Цегеньку голові Старосамбірської райдержадміністрації у розбудові Відпустового місця у Биличах. Велике є число знаних і незнаних жертводавців Відпустового місця, наприклад, п.Степан Куць, депутат Старосамбірської Районної Ради, пожертвував дошку для куполів та допомагає у відновленні дороги до Чудотворного місця.
На початку 2011 року Марко Сергій, Марко Віталій, Турчин Андрій пожертвували метал для центрального купола храму. Особливо, щиро дякуємо п. Івану Торському директору Компанії ТКС , який неодноразово жертвує цеглу та цемент для побудови храму. Завдяки спонсорам і жертводавцям протягом 2010 року, вдалося поставити колони, залити арки та пояс над колонами, забудувати цеглою стіни храму.
Дякуємо Пресвятій Богородиці, яка зсилає ласки та щедроти в цьому святому місці, та посилає нам жертовних людей у такий складний економічний час . Адже на кожній Божественній Літургії ми молимося за жертводавців цього Чудотворного місця.
В подальшому, у Чудотворному місці, плануємо облагороднити територію навколо храму: облаштувати лавками місця для сидіння хворих, зробити сповідальниці, оздобити місце навколо Чудотворного джерела, зробити купальню, щоб люди могли заходити у воду та зцілятись від своїх недуг.
Планів у розбудові Чудотворного місця є ще багато – і «Хресну дорогу» облаштувати, будинки для прочан збудувати, і дорогу покращити, адже від села Биличі до Відпустового місця два кілометри польової дороги, зробити місце для стоянки автомобілів та автобусів.
Віримо у те, що знайдуться спонсори і жертводавці та допоможуть із фінансами та будівельними матеріалами для розбудови Відпустового місця.
Багато років тому Мати Божа вибрала собі це місце, зробивши його особливо унікальним через цілющу силу чудотворного джерела. Сьогодні Богородиця чекає кожного з нас щоб заспокоїти, дати розраду, зцілити душевно та тілесно тут у Відпустовому місці у Биличах.
- Паломники з Самбора здійснили пішу прощу до Билич [відео]
- Відбулася традиційна піша проща Старий Самбір – Биличі [відео]
- Владика Григорій у Биличах: До святості кожна людина має свою дорогу [відео]
- Владика Григорій у Биличах: Наш народ має силу, бо Господь Бог захищає Україну [відео&фото]
- У Самборі відбувся чин посвяти усіх молільників під покров Діви Марії прославленій у Чудотворній іконі Билицької Богородиці [фото]